Патріот

Запрошуємо усіх любителів писати, ділитись своїми враженнями, думками, новинами, цікавою інформацією

  • Головна
    Головна Тут ви можете знайти усі публікації блогу на сайті.
  • Категорії
    Категорії Перелік категорій цього блогу.
  • Теги
    Теги Перелік тегів, котрі були використані у блозі.
  • Блогери
    Блогери Пошук вашого улюбленого блогера з цього сайту.
  • Спільні блоги
    Спільні блоги Знайдіть свої улюблені блоги.
  • Увійти
    Увійти Форма входу

Томос – це в дечому унікальний вид церковного документа. Видавати його може тільки предстоятель помісної автокефальної церкви.

Зрідка томос видається з питань, які стосуються положень християнського віровчення. Але найчастіше такі документи стосуються церковного устрою.

Коли Церква-матір хоче надати автономію (без відділення) чи автокефалію (фактичну незалежність) якійсь зі своїх частин, то випускається відповідний томос.

Власне, з грецької саме слово τόμος, яке означає "шматок" або "том", походить від дієслова τέμνω – різати, ділити.

Єдина помісна церква в Україні буде створена до кінця 2018 року, а ті церкви, що не приєднаються до неї, повинні будуть називатися "Російська православна церква в Україні".

Про це розповів Предстоятель Української Православної Церкви Київського патріархату Філарет, передає "Інтерфакс".

За його словами, після отримання Томосу на Соборі оберуть предстоятеля єдиної автокефальної православної церкви.

Наразі в Україні існує три різних православних церкви.

Українська Православна Церква Московського патріархату – канонічна, визнана світовим православ’ям наступниця Київської митрополичої кафедри, заснованої після хрещення Русі.

Згідно з офіційними даними Мінкульту, станом на початок 2018 року в УПЦ МП налічувалося трохи більше 12 тисяч приходів.

Українська Автокефальна Православна Церква (майже 1050 приходів) та Українська Православна Церква Київського патріархату (близько 5 тисяч приходів) – дві невизнані церкви. Історії їхньої появи різні, але досить схожі.

Обидві церкви поставали в часи отримання Україною незалежності: УАПЦ у 1917-1921 роках, у часи УНР та гетьманату Скоропадського, УПЦ КП – на початку 90-х років ХХ століття, після проголошення Україною незалежності та розпаду СРСР.

Обидві не були визнані РПЦ та рештою православних церков. Але саме на їхній базі зараз може бути створена нова Українська церква, якій і буде надано автокефалію. Згідно з останніми соціологічними даними, незалежність Української церкви підтримує більше 50% населення.

Зараз складно спрогнозувати, які наслідки матиме можливе надання томосу Українській церкві.

Перш за все через те, що він може докорінно змінити ситуацію як усередині самого українського православ’я, так і православ’я вселенського.

В Україні буде створена автокефальна церква на базі УПЦ Київського патріархату, УАПЦ та частини духовенства Московського патріархату, яка давно була готова до переходу. Гальмував цей процес лише неканонічний статус КП.

Згадана нова церква потенційно може стати найбільшою за чисельністю і, відповідно, впливом в Україні.

Така ситуація автоматично дасться взнаки на перерозподілі сил у глобальному православ’ї. Втрата України означатиме для РПЦ втрату величезного числа парафій і єпархій.

Більше того, нова Українська церква має шанси одразу стати однією з найбільших церков у світовому православ’ї, серйозно зменшивши чисельність і вплив Російської церкви. Хоча РПЦ і залишиться найбільшою у світі.

Уже зараз із Москви лунають цілком серйозні "застереження", що дії патріарха Варфоломія можуть спровокувати розкол у світовому православ’ї, бо РПЦ ніколи "не відмовиться від своєї київської купелі".

Долю храмів будуть вирішувати їхні приходи і священики. Обов’язкового і примусового переходу всіх православних у новостворену церкву не передбачається.

Але двері для цього будуть відкриті. Усі теперішні віряни Московського патріархату, як і їхні пастори, зможуть прийняти рішення і перейти в нову церкву.

Право вільного вибору має стосуватися всіх нині діючих простих монастирів та лавр УПЦ МП.

 

Джерела:

https://p.dw.com/p/34TEd

https://www.pravda.com.ua/rus/articles/2018/07/31/7187813/

 

Переглядів: 755
0

Недавнє опитування фонду "Демократичні ініціативи" та Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова показало, що 41% українців вважають життя в СРСР до 1985 року кращим порівняно з нинішнім. При цьому 39% не згодні з цим твердженням, а 20% не змогли відповісти. Це питання дуже політизоване, тому на нього рідко дають об'єктивну відповідь.

Для прикладу, на сході країни 56% українців вважають, що життя в СРСР до 1985 року було кращим порівняно з нинішнім. Найменша підтримка даного питання у жителів західних областей - 23% опитаних.

У даній статті наведені факти, яким все ж був рівень життя за СРСР. Детальний аналіз показує: твердження про те, що в СРСР рівень життя був вищим, - міф. Хоча Україна залишається однією з найбідніших країн Європи, рівень життя сьогодні в рази вищий, ніж був у найкращі періоди життя СРСР.

  1. Cередня зарплата в УРСР була нижчою, ніж в цілому у СРСР, найбільш ймовірно, так само було і з пенсією. В СРСР дешевими, але не більш доступними, ніж нині, були лише окремі субсидійовані товари. Люди, що займалися виробництвом ковбаси в радянські часи, стверджують: її реальна собівартість була 9-10 руб, хоча вона продавалася за 2,3 руб. Проте субсидіювати можна лише за рахунок самих громадян.

Жителям УРСР в рази дорожче, порівняно із сьогоденням, обходилися більшість видів продуктів харчування, одягу та побутової техніки. Зокрема, сьогодні українці можуть собі дозволити в чотири рази більше яєць та цукру, в п'ять разів більше олії. Одяг і побутова техніка, залежно від виду, у два-вісім разів доступніші.

Крім того, тепер не доводиться стояти в чергах, а асортимент товарів взагалі не до порівняння.

Якість товарів не підлягає кількісній оцінці, тому це питання завжди буде відкрите для дискусії. Часто доводиться чути, що якість окремих товарів, таких як морозиво, хліб та ковбаса, була кращою в СРСР. Протилежне часто кажуть про "сині кури", цигарки, одяг, взуття, більшість техніки та авто.

  1. Детальний аналіз показує, що послуги, пов'язані з утриманням житла, в СРСР не були більш доступні, ніж сьогодні. Абонентська плата за стаціонарний телефон та електроенергія сьогодні у два та п'ять разів доступніші відповідно.

Хоча інші комунальні послуги в розрахунку на одну людину номінально обходяться удвічі дорожче, ніж в СРСР.

Разом з тим, сьогодні на одну людину припадає 23 кв м житлової площі, в СРСР у 1975 році - лише 12 кв м. Тому не дивно, що комунальні послуги, левову частку яких становить обігрів житла, стали дорожчими в розрахунку на одну особу.

Проте сьогодні держава покриває витрати на комунальні послуги, що перевищують 10% доходу на 21 кв м площі на особу, а для громадян, які живуть в однокімнатній квартирі, - на загальну площу, незалежно від розміру квартири.

10% - приблизно таку частину доходу витрачали радянські сім'ї на оплату комунальних послуг. Таким чином, можна впевнено стверджувати, що доступність комунальних послуг в Україні є не меншою, ніж вона була в СРСР.

  1. Де рівень охорони здоров'я вищий - дуже складне питання. Проблема в тому, що охорону здоров'я не можна просто виміряти кількістю ліжок чи вартістю ліків. Потрібно дивитися на реальні показники, що характеризують стан здоров'я українців: тривалість життя, рівень смертності, поширеність захворювань.

На здоров'я впливає багато факторів: екологія, харчування, спосіб життя, вживання алкоголю та сигарет. Те, що українці можуть собі дозволити значно краще харчуватися, ніж в СРСР, позитивно позначається на тривалості життя.

З іншого боку, кількість алкоголю, який можуть купити українці, теж значно зросла, хоча невідомо, чи спричинило це ріст споживання. Власне, куріння та вживання алкоголю і є причиною смертності номер один серед українців. Позитивним є те, що порівняно з радянськими часами значно зріс асортимент ліків в аптеках.

  1. Сьогодні Україна є безумовним чемпіоном з витрат на соціальне забезпечення серед країн соцтабору. В Україні соціальна допомога становить 37% доходів населення порівняно з 15% в радянські часи і 18% у сучасній Росії.

Як показує наведена статистика, в українців, порівняно з радянськими часами, значно вища купівельна спроможність. Цікаво, що купівельна спроможність пенсіонерів зросла помітно більше, ніж робітників.

В СРСР середня пенсія становила лише 33-38% середньої зарплати. Наразі середня пенсія становить 44% середньої заробітної плати. Це при тому, що кількість пенсіонерів дорівнює кількості офіційно зайнятих в економіці, а в УРСР робітників було вдвічі більше, ніж пенсіонерів.

Рівень різниці між багатими та бідними не особливо відрізняється від того, що було в СРСР.

Знизився рівень дитячої смертності, очікувана тривалість життя не нижча, ніж в радянські часи. Обсяг житлової площі на одного українця зріс майже удвічі, хоча не останню роль тут зіграли масова еміграція і скорочення чисельності населення.

Проте це лише матеріальні показники. Щоб зрозуміти цінність такої простої речі як свобода, коли її нема, варто лише згадати, скільки коштували відеомагнітофони та відеокасети в СРСР. За відеомагнітофон у старі часи віддавали щонайменше 2 тис руб. У часи Союзу за відеомагнітофон можна було купити машину.

Люди потайки, ризикуючи потрапити за ґрати, збиралися, щоб подивитися жахливої якості шість разів переписану касету кітчевого американського бойовика.

Сумуючи за часами СРСР, варто спочатку уявити сьогодення без інтернету, мобільного зв'язку, іноземних фільмів та програм, можливості поїхати за кордон чи купити імпортний товар, вибрати місце праці чи проживання.

Як показує історія СРСР, віддаючи свободу в обмін на обіцянки дешевих продуктів, люди в результаті втрачають і свободу, і не отримують обіцяної "халяви". А повернути назад свободу, одного разу її віддавши, зовсім не просто.

Переглядів: 424
0

Історія українського прапора розпочалася кілька століть тому, але офіційно затвердили синьо-жовтий стяг як державний символ України лише 28 січня 1992 року.

Українське синьо-жовте сполучення - одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів. Сучасний український прапор походить від герба Галицько-Волинського князівства - золотого лева в синьому тлі, який з'явився в другій половині XIII століття.

Навколо кольору прапора та порядку кольорів точилося чимало дискусій. Одні вважали аутентичними малинові знамена козацької держави, інші, визнаючи синьо-жовтий стяг, переконували, що його кольори перевернуті. Утім, саме синьо-жовтий прапор – це символ боротьби за незалежність України у ХХ столітті. Синьо-жовтим був стяг генерального штабу головного отамана Симона Петлюри. На малюнках Юліана Буцманюка та Леоніда Перфецького, які були учасниками визвольних змагань, також зустрічаються саме синьо-жовті прапори.

Протягом останніх 20 років історики проводили дослідження становлення національних символів та спростовували різні міфи щодо питання порядку кольорів на прапорі, яким громадяни закликали “перевернути” його. Зокрема, ця тема набула відносно більшого поширення під час Євромайдану, коли деякі громадські організації та звичайні громадяни використовували саме жовто-сині прапори. Основними аргументами прихильників цієї ідеї є посилання на перший прапор УНР (втім протягом 1917 року порядок кольорів на прапорі не був усталений), на вигадані “геральдичні правила”, а також езотеричні ідеї, які до становлення прапора не мають жодного відношення.

У відповідь на це в серпні 2014 року історики-дослідники цієї теми та низка інших науковців опублікували відкритого листа із осудом подібних дій, вказавши на їх безпідставність та закликами не піддаватися на провокації: «З огляду на зазначене звертаємо увагу державних структур на потребу посилити захист державних символів України. Ми, українські науковці, насамперед ті, які безпосередньо займалися дослідженням національної символіки України, а на зламі 80–90-х років ХХ ст. докладали неймовірних зусиль, щоб наша історична національна символіка стала державною, ті, хто нас підтримував і підтримує, закликаємо громадян України не піддаватися на підступні провокації наших ворогів та не допускати спроб зневажати й нищити національні та державні нині Герб, Прапор та Гімн України.»

 

Джерела: https://uamodna.com/articles/istoriya/

http://uht.org.ua/ua/news;11238/

Переглядів: 625
0

Досвід розвитку незалежної України показує, що для того, щоб правильно визначити її перспективи, необхідно виявити та засвоїти уроки минулого, зважити кожен етап вітчизняної історії, зробити з цього відповідні висновки.

Так, однією з найскладніших та драматичних сторінок нашої політичної історії є ХХ століття. Саме в цей період почала формуватися політична та економічна структура країни, її ідеологічне "обличчя", які протягом семи десятиріч визначали долю країни та мільйонів її громадян.

Поштовхом виходу України на міжнародну арену стало Створення Української Центральної Ради в кінці 1917 р. з перетворенням автономістського курсу в період Царської Росії на самостійницький, котрий здійснювався у руслі розвитку загальносвітових демократичних державно-правових процесів.

Розбудова державності в Україні за концепцією Центральної Ради проходила в умовах надзвичайно гострого протистояння різних політичних партій і сил та хоча боротьба за владу не припинилася і в часи гетьманської Української Держави, проте в цей період було створено найпотужніший державний апарат.

Прийняті в цей час Універсали та Конституція, повинні були мати тимчасовий характер, адже вони створювалися на перехідний період - період становлення української державності. Незважаючи на це, вони мали демократичний характер, були доброю правовою основою держави, основою для всього іншого законодавства України, створення демократичної державності, законності, правопорядку.

Однією з найважливіших складових демократії є право націй на самовизначення. Ще в 1917 році більшовицький уряд декларував це право за усіма націями. Але одна справа – декларувати права і свободи громадян, а інша – забезпечити їх реалізацію. За часів Радянського союзу люди, маючи конституційне право на житло, роками стояли в чергах на отримання квартири. Приблизно така ж ситуація була й з охороною здоров'я, з вищою освітою тощо. Хоч Конституції і проголошували побудову «розвинутого соціалізму», рівень життя радянських людей був набагато нижчим, ніж у країнах Європи. Більшість товарів народного споживання були дефіцитними або зовсім недоступними для рядових споживачів. Навіть маючи гроші, люди не могли купити необхідні їм товари. На дефіциті наживались ті, хто мав доступ до таких товарів, з'явились такі негативні явища як спекуляція, а в вищих ланках влади – корупція і цинізм.

У 70-х роках радянська система продовжувала ігнорувати потреби національного розвитку. Під приводом захисту загальнодержавних інтересів в СРСР обмежувалась національна самостійність республік.

Однак і нарешті, лишень після проголошення Акту про державну незалежність 24 серпня 1991 року Україна стала рівноправним суб'єктом у міжнародних відносинах.

5 грудня 1991 р. після Всеукраїнського референдуму Верховна Рада звернулася з Заявою до парламентів і народів світу, у якій наголошувалося, що Україна у повній відповідності з цілями і принципами ООН спрямовуватиме свою зовнішню політику на зміцнення миру і безпеки у світі, дотримуючись принципів міжнародного права.

На перших порах керівництво України покладало значні надії на допомогу західних держав, але після формального визнання її незалежності відбулося певне дистанціювання Заходу. Забезпечивши власні потреби у військово-політичній сфері, західні країни на деякий час втратили інтерес до розвитку держав СНД, сконцентрувавши свою увагу на власних проблемах: США — на президентських виборах, Німеччина — на питаннях внутрішньої консолідації, Японія — на чотирьох островах Курильської гряди. А фінансова допомога використовувалася Заходом як своєрідний «важіль тиску» на Україну щодо ядерного роззброєння.

Отже, на початковому етапі державотворення незалежної України, перебіг цього процесу значною мірою визначався непідготовленістю українського суспільства до державотворчих дій; успадкована від колишнього СРСР деформована структура народногосподарського комплексу; значний, але незбалансований природно-ресурсний потенціал; недосконала організація державної влади в республіці, незавершеність розподілу функцій між законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади; певне дистанціювання Заходу визнання незалежності України.

На теперішній час суспільно-політична ситуація в Україні залишилась досить складною і характеризується наявністю, крім загальнонаціональних, ще і специфічних регіональних проблем.

Однак, слід також зазначити, що є певні досягнення у їх вирішенні – з боку органів центральної та місцевої влади, а також спостерігаються успіхи у впровадженні реформ, зокрема у сфері децентралізації влади. Проте відсутність політичного консенсусу між окремими політичними силами і намагання використовувати наявні проблеми у партійних інтересах іноді заважають швидко та ефективно відповідати на виклики сьогодення.

24 серпня Україна святкуватиме Незалежність яка дала нам демократію і свободу; почуття громадянської гідності і національної єдності; навчила захищатися і відкрила європейську перспективу. Формуються середній клас і громадянське суспільство. Нарешті виросло перше пострадянське покоління, з новим європейським світоглядом.

Тепер стратегічно і тактично маємо зосередитися на досягненнях у матеріальній сфері, у рівні життя людей. Як казав В’ячеслав Чорновіл, «нам потрібна багата людяна держава вільних, заможних громадян, упевнених у своєму майбутті».  І «якщо ти віриш у себе й постановив – не вагайся. Іди, іди, іди...»

 

Джерела: http://lawdiss.org.ua/books/099.doc.html

http://www.rulit.me/books/istoriya-ukraini-posibnik-read-381036-277.html 

 

Переглядів: 588
0

Україна, як ніколи, близька до появи власної автокефальної помісної церкви. Петро Порошенко в цьому питанні виявився "більш наполегливим та практичним" за своїх попередників, а тому вже є прогрес. З перших днів на посаді глави держави він поставив за мету домогтися від Константинополя автокефалії для української православної церкви.
При цьому, відповідне рішення Вселенського патріархату може бути ухвалене вже до 1030-річчя хрещення Київської Русі, про що ми дізнаємось 28-го липня.
Перспектива отримання автокефалії Українською Помісною Православною Церквою вважається в Кремлі однією з найбільших в новітній історії загроз російському впливу в Україні.
По своєму історичному значенню, це очікуване Києвом рішення Вселенського Патріархату в Москві порівнюють з Актом проголошення незалежності України 1991 року.
Тому не дивно, що останнім часом Кремлем кинуто всі сили та засоби для того щоб не допустити надання Всел¬енським Патріархатом Томосу про автокефалію православній церкві в Україні.
Автокефальна церква є одним зі стовпів національної безпеки України: "Це - питання нашої української незалежності. Це - один із стовпів української держави, української нації, української національної безпеки. І, нарешті, всієї світової геополітики", - сказав Порошенко.
Президент також зазначив, що саме тому й чинять такий шалений опір Москва та її "п'ята колона" всередині України. "І навіть деякі політики, яких заведено вважати проукраїнськими, дозволяють собі передавати сигнали назовні, що, мовляв, не варто поспішати з наданням автокефалії", - додав Порошенко.
Ситуація непроста. Протидія - масштабна і системна. Немає жодних підстав вважати, що Томос у нас в кишені. Але нам з вами залишається дві речі для того, щоб його отримати - молитися, вірити і боротися.

Джерела:

http://www.president.gov.ua/news/spodivayusya-sho-ce-rishennya-bude-prijnyato-do-1030-richchy-47006
https://ukr.lb.ua/world/2018/06/21/400990_propagandistska_viyna_proti.html
https://www.bbc.com/ukrainian/features-43798262
https://ukr.lb.ua/news/2018/07/15/402861_poroshenko_nemaie_zhodnih_pidstav.html

Переглядів: 641
0

b2ap3_thumbnail_00594470.jpg

Після Революції Гідності Україна перестала сприйматися, як країна в затінку Росії. Вона нарешті почала по-справжньому “існувати” у головах європейців, а вони неочікувано для себе  “відкрили” її. Від екзальтації до упередження, і навпаки, саме так міняється образ сучасної України у сприйнятті європейцями.

Головну і найважливішу роль у формуванні іміджу України протягом останніх двох років відіграли українські військові та волонтери, оскільки вони зуміли відстояти суверенітет України та продемонструвати, що вона існує.

Однак, голос України в Європі, в публічному європейському просторі, є все ще ледь чутним. Беззаперечно, що Україна після Євромайдану, і українська громадянська спільнота, і політична спільнота намагаються шукати певні шляхи, способи, методи, аби зробити свій голос гучнішим, чіткішим. Ми маємо завдячувати західній інтелектуальній еліті, яка пише про Україну мабуть більше, зрозуміліше і доступніше, ніж самі українці про себе.

У нашій країні найрозумніші у світі люди, багата земля і достатньо невитрачених ресурсів. Українська держава – могутня і миролюбна країна. І ми можемо будувати її з кожним днем ще кращою. Кожен українець має вплив на імідж своєї держави, що і потрібно використовувати для її блага, потрібно поводитись і думати так, ніби ти вже живеш у цивілізованій країні, на побутовому рівні поважати свою мову і культуру, цікавитись нею і за кордоном гідно представляти свою країну. Тільки так можна підготувати необхідний ґрунт для змін. Ніхто ззовні не створить в Україні відповідної культури поведінки та взаємоповаги, не навчить ввічливо розмовляти з людьми у транспорті, не плювати на підлогу в ліфті, не кидати недопалків до клумби і т.д.

Пам’ятай, Україна починається з тебе!

Джерела:

https://www.obozrevatel.com/blogs/83721-imidzh-ukraini-za-kordonom-povodtes-i-dumajte-tak-nibi-vi-vzhe-zhivete-u-tsivilizovanij-kraini.htm

https://www.prostir.ua/?focus=obraz-ukrajiny-za-kordonom-yak-strichka-mebiusa

Переглядів: 457
0

Додано у в Різне

b2ap3_thumbnail_dk_10.jpg

Щороку, починаючи 1996-го, 28 червня Україна відзначає День Конституції – єдине свято, яке закріплено в цій самій Конституції. Це – знаковий для українців день, бо в цей день ми, після багатьох років неприйняття і дискусій отримали основоположний документ найвищої юридичної сили.  

Після урочистого прийняття 24 серпня1991 року Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України та його затвердження на всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року, Україна була визнана суверенною державою та повноцінним суб'єктом міжнародних відносин більшістю країн світу. Нагально постала потреба в конституційному закріпленні основ суспільного і державного ладу, прав і свобод людини і громадянина, порядку організації та функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування молодої незалежної держави.

Спроби прийняти Основний Закон були, починаючи з часу прийняття незалежності, і затягнулися на довгі шість років. За цей час було запропоновано 15 проектів Конституції – від Конституційної комісії, громад, партій і установ.

У 1992-1993 роках ще при Леоніду Кравчуку був напрацьований перший проект Конституції, але він так і не був прийнятий.

У 1996 році була створена спеціальна парламентська комісія під керівництвом депутата Михайла Сироти. 27 червня почався розгляд запропонованого документу у Верховній Раді. Без перерв, в ході безупинних дискусій, голосувань по кожній статті окремо і цілими розділами.

Комуністи пропонували зберегти назву УРСР,  відновити радянську форму правління, обмежити права президента і увійти в новий Союз. Конгрес українських націоналістів пропонував позбавити Крим статусу автономії. Не знаходився консенсус і в питаннях розподілу повноважень між гілками влади, державної символіки, приватної власності.

28 червня 1996 року була прийнята Конституція України в цілому. “За” ухвалення Основного закону проголосували 315 народних депутатів з 300 необхідних. “Є Конституція!”, – такі були перші слова голови Верховної ради Олександра Мороза після її прийняття.

Тодішній президент України Леонід Кучма не був присутній на історичному засіданні парламенту, а прибув у Верховну Раду за кілька хвилин до прийняття Закону. Безсонна ніч увінчалася історичним документом, шампанським і цукерками.

Світова громадськість визнала Конституцію України однією з найбільш досконалих і демократичних. Міжнародне співтовариство високо оцінило Основний Закон України і назвало його найважливішим кроком у забезпеченні прав та свобод людини та громадянина, що сприятиме подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.

Сьогодні ми, як і світова громадськість, визнаємо, що маємо Конституцію, яка відповідає європейським вимогам Основного Закону.  А як зробити так, щоб конституційні постулати не були просто записами на папері, знає кожен: почати із себе і неухильно їх виконувати. Тоді й результати не забаряться.

 

Джерела: http://prolviv.com/blog/2017/06/28/tsikavi-fakty-pro-konstytutsiiu-ukrainy/
https://espreso.tv/article/2017/06/28/konstytuciya

http://ck.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/301366.html  

Переглядів: 622
0

Додано у в Різне

b2ap3_thumbnail_img0.jpg

На рубежі 80-90-х років XX ст. в Україні сталися епохальні історичні події. В умовах глибокої соціально-економічної і політичної кризи в республіці розпочався і одержав подальший розвиток процес демократизації соціально-економічного та державно-правового ладу. Вперше за 70 років були проведені демократичні вибори в органи державної влади. Розпочався процес згортання командно-адміністративної системи. Намітився перехід до ринкових економічних відносин.

У 1991 р. склалися сприятливі умови (розпад СРСР, боротьба за владу в Москві), що ані союзний, ані російський центр не змогли зупинити процес усамостійнення України. Невдала спроба державного перевороту 19-21 серпня 1991 р. у Москві форсувала розпад СРСР. На окраїнах радянської імперії місцева номенклатура, використавши прагнення народів до самостійного розвитку і підтримавши гасла незалежності, прийшла до влади. Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. СРСР фактично перестав існувати. Юридичне підтвердження процесу розпаду Радянського Союзу завершилося укладенням міждержавної угоди 8 грудня 1991 р. у Біловезькій Пущі. 25 грудня 1991 р. М. Горбачов заявив про свою відставку з поста Президента СРСР. А 26 грудня 1991 р. одна з палат Верховної Ради СРСР - Рада республік - прийняла формальну декларацію про припинення існування СРСР.

Здобувши незалежність, народ України розпочав активну діяльність по створенню своєї демократичної правової держави.

Прийняття Основного Закону стало для України закономірним і логічним завершенням непростого процесу творення власної держави, одним з важливіших гарантій її незалежності. На політичній карті світу з'явилася нова незалежна країна, визнана майже 140 державами.

Незалежність нашої держави стала реальністю. Україна має свій герб, прапор, гімн і державну мову. Проте боротьба за національну культуру, за українську мову, а відтак і за державу – ще триває.

Відродження національної свідомості – складний і багатоступеневий процес втілення в життя національної ідеї створення дійсно економічного заможного соціально здорового суспільства. Зберегти незалежність, збудувати міцну державу – наш святий обов’язок перед попередниками, які були корінням, джерелом української державності, які залишили нам у спадок любов до Батьківщини, вивірені часом і випробуваннями кращі риси народної душі та національного характеру.

Базовими рисами майбутнього мають стати висока професійність, творчість, комунікативна духовність, які формуватимуть у різних верств і груп населення виважені духовні та моральні орієнтири, життєві цінності, закладатимуть підвалини відповідної соціальної поведінки.

Шлях України – це шлях побудови самостійної демократичної незалежної правової держави, а не держави тільки етнічної. У цьому – джерело нашої внутрішньої стабільності і міжнаціональної злагоди.

 

 

http://library.kr.ua/archives/ukr10.html

http://www.territoryterror.org.ua/uk/history/1986-1991/

https://mkrada.gov.ua/content/do-dnya-nezalezhnosti-ukrainiistoriya-ukraini-ta-derzhavotvorennya.html

Переглядів: 560
0

Додано у в Різне

Травневі грози в районі Авдіївки

b2ap3_thumbnail_20180529-193258.jpg

Прес-центр Об'єднаних сил зафіксував ескалацію на більшості ділянках фронту в тому числі підтвердив і вчорашні повідомлення місцевих жителів про застосування терористами «Градів» по ​​українських позиціях у Авдіївці.

Упродовж минулого тижня на Донбасі бойовики "Л-ДНР" втратили своїх поплічників та дві установки реактивних систем залпового вогню «Град». Прихильники бойовиків з окупованих територій Донецької та Луганської областей скаржились у соцмережах на запеклі бої впродовж останніх днів та значні втрати серед окупантів. Підрозділи Об'єднаних сил вели інтенсивні бойові дії в районі Авдіївської промзони і населеного пункту Піски, де давали адекватну відповідь та знищували вогневі засоби противника буквально не даючи підняти голови бойовикам.

За даними розвідки, на Авдіївському напрямку противник втратив 5 осіб загиблими та 7 пораненими. В "ДНР" у "9 ошмсп мп", що в Новоазовську бойовики недорахувалися п'ятьох найманців, а у "3 омсбр" з Горлівки – трьох бойовиків. У "ЛНР" лави "7 омсбр", що у Брянці, зменшилися на чотирьох бойовиків.

Також, під час рейду один з підрозділів 25 окремого мотопіхотного батальйону 54 ОМБр Об'єднаних сил взяв у полон бойовика "3-го батальйону 7-ї мотострілецької бригади", якого передано співробітникам Служби безпеки України.

Військовослужбовців, які брали участь у рейді, командуванням Об'єднаних сил буде представлено до нагород.

Як бачимо, цей тиждень виявився досить вдалим: Україні вдалося здобути ряд перемог на полі бою. Але найголовніше те, що ці перемоги ще на кілька кроків наблизили головну перемогу.

Позначити в: зсу україна
Переглядів: 603
0

Як з'ясувалося кілька днів тому, вітчизняному оборонпрому є чим похвалитись і у сфері розвідувальних безпілотників. Кілька днів тому видання "Голос Америки" оприлюднило відео випробувань нового українського безпілотника ACS-3 від Авіаційної виробничої компанії СГ "Скаетон", який здатний перебувати у повітрі майже добу.

Переглядів: 674
0

Додано у в Різне

Кожен з нас розуміє, що майбутнє України - у наших дітях і говорячи, що "діти - наше майбутнє" ми розуміємо, що важливим фактором є виховання у них патріотизму та відповідальності за свою батьківщину.

Позначити в: суспільство україна
Переглядів: 1141
0
jtemplate.ru - free extensions Joomla