#Starmam

Запрошуємо усіх любителів писати, ділитись своїми враженнями, думками, новинами, цікавою інформацією

  • Головна
    Головна Тут ви можете знайти усі публікації блогу на сайті.
  • Категорії
    Категорії Перелік категорій цього блогу.
  • Теги
    Теги Перелік тегів, котрі були використані у блозі.
  • Блогери
    Блогери Пошук вашого улюбленого блогера з цього сайту.
  • Спільні блоги
    Спільні блоги Знайдіть свої улюблені блоги.
  • Увійти
    Увійти Форма входу

Не вповноважена виносити вирок

Додано у в Uncategorized

У моєму житті була та жахлива мить, коли дзвонить телефон о 6-й ранку, ти бачиш прізвище і рука холоне, мозок боїться підіймати слухавку:

-          Вони розбилися, ти можеш під’їхати, - запитання з того боку лунало занадто спокійно і безнадійно.

Ще не знаючи усіх подробиць, знала що виною усьому алкоголь. Але кому потрібно моє ось це «я знала, що так станеться рано чи пізно»? Кому це потрібно?

Чи потрібно це мені? Ні. Окрім думки чи всі живі, чи когось не збили, які травми – більше ніщо не хвилювало нервові клітини.

Чи цікаво було це близьким? Та вони й самі знали, що алкоголь породжує біду і смерть. Але у їхніх головах так само дзвеніла лиш одна думка – чи виживуть…

А далі операції, сльози, сварки, звинувачення, знову сльози, якась перша легка радість, трубки, пункції, суди, слідчі, черги в аптеки, страх перед діагнозом, каші, фрукти і лікарняне вікно, котре не можливо відкрити, заважало дихати, думати, мовчати, спати…

І мова зараз не про те, хто винен, що так стається, і не про те, що ми маємо прощати такі вчинки. Якщо звісно взагалі маємо право прощати та звинувачувати.

Мова про допомогу. Мова про простягнуту руку без зайвих слів, думок, упереджень та зверхніх поглядів. Не знаю нікого особисто з тієї аварії на трасі Н-09, а тим паче не знаю Олі Басалиги. Знаю людину, котра звернулася з проханням – поширити інформацію про те, що потрібна терміново кров для неї. Чи шкода нам місця на сайті? Ні, не шкода. Чи важко було піти здати пару грам крові? Ні, не важко. Чи потрібно хоч комусь з її родини чи родин загиблих наші з вами судження, думаю, що ні, не потрібні. Їм достатньо благань прикованої до ліжка людини вирвати усі трубки з тіла… Мабуть, у таких випадках, закриваючи очі на прохання допомогти, варто просто проходити мовчки.

Є ж випадки, коли в аварії потрапляють ті, чий програш приніс би нам задоволення. Та у випадку, коли гинуть люди, стають інвалідами, це не програш і тим паче не приносить ніякого вдоволення суперникам.

Я за те, аби винних саджали за грати, позбавляли водійських прав, аби вони платили компенсації, тощо. Та в даному випадку – винний відповідає перед Богом, інші – нестимуть біль від травм та подальші від них ускладнення стану здоров’я. І мабуть, те, що хтось зголосився допомогти і виступив проти – так само плата за скоєне.

 Можна, звісно, не прощати. Але в нас цього і не просили

0

Коментарі

  • Коментарів немає. Залиште першим свій коментар

Залиште свій коментар

Гість Середа, 22 листопада 2017
jtemplate.ru - free extensions Joomla