Патріот

Запрошуємо усіх любителів писати, ділитись своїми враженнями, думками, новинами, цікавою інформацією

  • Головна
    Головна Тут ви можете знайти усі публікації блогу на сайті.
  • Категорії
    Категорії Перелік категорій цього блогу.
  • Теги
    Теги Перелік тегів, котрі були використані у блозі.
  • Блогери
    Блогери Пошук вашого улюбленого блогера з цього сайту.
  • Спільні блоги
    Спільні блоги Знайдіть свої улюблені блоги.
  • Увійти
    Увійти Форма входу

Досвід розвитку незалежної України показує, що для того, щоб правильно визначити її перспективи, необхідно виявити та засвоїти уроки минулого, зважити кожен етап вітчизняної історії, зробити з цього відповідні висновки.

Так, однією з найскладніших та драматичних сторінок нашої політичної історії є ХХ століття. Саме в цей період почала формуватися політична та економічна структура країни, її ідеологічне "обличчя", які протягом семи десятиріч визначали долю країни та мільйонів її громадян.

Поштовхом виходу України на міжнародну арену стало Створення Української Центральної Ради в кінці 1917 р. з перетворенням автономістського курсу в період Царської Росії на самостійницький, котрий здійснювався у руслі розвитку загальносвітових демократичних державно-правових процесів.

Розбудова державності в Україні за концепцією Центральної Ради проходила в умовах надзвичайно гострого протистояння різних політичних партій і сил та хоча боротьба за владу не припинилася і в часи гетьманської Української Держави, проте в цей період було створено найпотужніший державний апарат.

Прийняті в цей час Універсали та Конституція, повинні були мати тимчасовий характер, адже вони створювалися на перехідний період - період становлення української державності. Незважаючи на це, вони мали демократичний характер, були доброю правовою основою держави, основою для всього іншого законодавства України, створення демократичної державності, законності, правопорядку.

Однією з найважливіших складових демократії є право націй на самовизначення. Ще в 1917 році більшовицький уряд декларував це право за усіма націями. Але одна справа – декларувати права і свободи громадян, а інша – забезпечити їх реалізацію. За часів Радянського союзу люди, маючи конституційне право на житло, роками стояли в чергах на отримання квартири. Приблизно така ж ситуація була й з охороною здоров'я, з вищою освітою тощо. Хоч Конституції і проголошували побудову «розвинутого соціалізму», рівень життя радянських людей був набагато нижчим, ніж у країнах Європи. Більшість товарів народного споживання були дефіцитними або зовсім недоступними для рядових споживачів. Навіть маючи гроші, люди не могли купити необхідні їм товари. На дефіциті наживались ті, хто мав доступ до таких товарів, з'явились такі негативні явища як спекуляція, а в вищих ланках влади – корупція і цинізм.

У 70-х роках радянська система продовжувала ігнорувати потреби національного розвитку. Під приводом захисту загальнодержавних інтересів в СРСР обмежувалась національна самостійність республік.

Однак і нарешті, лишень після проголошення Акту про державну незалежність 24 серпня 1991 року Україна стала рівноправним суб'єктом у міжнародних відносинах.

5 грудня 1991 р. після Всеукраїнського референдуму Верховна Рада звернулася з Заявою до парламентів і народів світу, у якій наголошувалося, що Україна у повній відповідності з цілями і принципами ООН спрямовуватиме свою зовнішню політику на зміцнення миру і безпеки у світі, дотримуючись принципів міжнародного права.

На перших порах керівництво України покладало значні надії на допомогу західних держав, але після формального визнання її незалежності відбулося певне дистанціювання Заходу. Забезпечивши власні потреби у військово-політичній сфері, західні країни на деякий час втратили інтерес до розвитку держав СНД, сконцентрувавши свою увагу на власних проблемах: США — на президентських виборах, Німеччина — на питаннях внутрішньої консолідації, Японія — на чотирьох островах Курильської гряди. А фінансова допомога використовувалася Заходом як своєрідний «важіль тиску» на Україну щодо ядерного роззброєння.

Отже, на початковому етапі державотворення незалежної України, перебіг цього процесу значною мірою визначався непідготовленістю українського суспільства до державотворчих дій; успадкована від колишнього СРСР деформована структура народногосподарського комплексу; значний, але незбалансований природно-ресурсний потенціал; недосконала організація державної влади в республіці, незавершеність розподілу функцій між законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади; певне дистанціювання Заходу визнання незалежності України.

На теперішній час суспільно-політична ситуація в Україні залишилась досить складною і характеризується наявністю, крім загальнонаціональних, ще і специфічних регіональних проблем.

Однак, слід також зазначити, що є певні досягнення у їх вирішенні – з боку органів центральної та місцевої влади, а також спостерігаються успіхи у впровадженні реформ, зокрема у сфері децентралізації влади. Проте відсутність політичного консенсусу між окремими політичними силами і намагання використовувати наявні проблеми у партійних інтересах іноді заважають швидко та ефективно відповідати на виклики сьогодення.

24 серпня Україна святкуватиме Незалежність яка дала нам демократію і свободу; почуття громадянської гідності і національної єдності; навчила захищатися і відкрила європейську перспективу. Формуються середній клас і громадянське суспільство. Нарешті виросло перше пострадянське покоління, з новим європейським світоглядом.

Тепер стратегічно і тактично маємо зосередитися на досягненнях у матеріальній сфері, у рівні життя людей. Як казав В’ячеслав Чорновіл, «нам потрібна багата людяна держава вільних, заможних громадян, упевнених у своєму майбутті».  І «якщо ти віриш у себе й постановив – не вагайся. Іди, іди, іди...»

 

Джерела: http://lawdiss.org.ua/books/099.doc.html

http://www.rulit.me/books/istoriya-ukraini-posibnik-read-381036-277.html 

 

Переглядів: 220
0

Україна, як ніколи, близька до появи власної автокефальної помісної церкви. Петро Порошенко в цьому питанні виявився "більш наполегливим та практичним" за своїх попередників, а тому вже є прогрес. З перших днів на посаді глави держави він поставив за мету домогтися від Константинополя автокефалії для української православної церкви.
При цьому, відповідне рішення Вселенського патріархату може бути ухвалене вже до 1030-річчя хрещення Київської Русі, про що ми дізнаємось 28-го липня.
Перспектива отримання автокефалії Українською Помісною Православною Церквою вважається в Кремлі однією з найбільших в новітній історії загроз російському впливу в Україні.
По своєму історичному значенню, це очікуване Києвом рішення Вселенського Патріархату в Москві порівнюють з Актом проголошення незалежності України 1991 року.
Тому не дивно, що останнім часом Кремлем кинуто всі сили та засоби для того щоб не допустити надання Всел¬енським Патріархатом Томосу про автокефалію православній церкві в Україні.
Автокефальна церква є одним зі стовпів національної безпеки України: "Це - питання нашої української незалежності. Це - один із стовпів української держави, української нації, української національної безпеки. І, нарешті, всієї світової геополітики", - сказав Порошенко.
Президент також зазначив, що саме тому й чинять такий шалений опір Москва та її "п'ята колона" всередині України. "І навіть деякі політики, яких заведено вважати проукраїнськими, дозволяють собі передавати сигнали назовні, що, мовляв, не варто поспішати з наданням автокефалії", - додав Порошенко.
Ситуація непроста. Протидія - масштабна і системна. Немає жодних підстав вважати, що Томос у нас в кишені. Але нам з вами залишається дві речі для того, щоб його отримати - молитися, вірити і боротися.

Джерела:

http://www.president.gov.ua/news/spodivayusya-sho-ce-rishennya-bude-prijnyato-do-1030-richchy-47006
https://ukr.lb.ua/world/2018/06/21/400990_propagandistska_viyna_proti.html
https://www.bbc.com/ukrainian/features-43798262
https://ukr.lb.ua/news/2018/07/15/402861_poroshenko_nemaie_zhodnih_pidstav.html

Переглядів: 508
0

b2ap3_thumbnail_00594470.jpg

Після Революції Гідності Україна перестала сприйматися, як країна в затінку Росії. Вона нарешті почала по-справжньому “існувати” у головах європейців, а вони неочікувано для себе  “відкрили” її. Від екзальтації до упередження, і навпаки, саме так міняється образ сучасної України у сприйнятті європейцями.

Головну і найважливішу роль у формуванні іміджу України протягом останніх двох років відіграли українські військові та волонтери, оскільки вони зуміли відстояти суверенітет України та продемонструвати, що вона існує.

Однак, голос України в Європі, в публічному європейському просторі, є все ще ледь чутним. Беззаперечно, що Україна після Євромайдану, і українська громадянська спільнота, і політична спільнота намагаються шукати певні шляхи, способи, методи, аби зробити свій голос гучнішим, чіткішим. Ми маємо завдячувати західній інтелектуальній еліті, яка пише про Україну мабуть більше, зрозуміліше і доступніше, ніж самі українці про себе.

У нашій країні найрозумніші у світі люди, багата земля і достатньо невитрачених ресурсів. Українська держава – могутня і миролюбна країна. І ми можемо будувати її з кожним днем ще кращою. Кожен українець має вплив на імідж своєї держави, що і потрібно використовувати для її блага, потрібно поводитись і думати так, ніби ти вже живеш у цивілізованій країні, на побутовому рівні поважати свою мову і культуру, цікавитись нею і за кордоном гідно представляти свою країну. Тільки так можна підготувати необхідний ґрунт для змін. Ніхто ззовні не створить в Україні відповідної культури поведінки та взаємоповаги, не навчить ввічливо розмовляти з людьми у транспорті, не плювати на підлогу в ліфті, не кидати недопалків до клумби і т.д.

Пам’ятай, Україна починається з тебе!

Джерела:

https://www.obozrevatel.com/blogs/83721-imidzh-ukraini-za-kordonom-povodtes-i-dumajte-tak-nibi-vi-vzhe-zhivete-u-tsivilizovanij-kraini.htm

https://www.prostir.ua/?focus=obraz-ukrajiny-za-kordonom-yak-strichka-mebiusa

Переглядів: 379
0

Додано у в Різне

b2ap3_thumbnail_dk_10.jpg

Щороку, починаючи 1996-го, 28 червня Україна відзначає День Конституції – єдине свято, яке закріплено в цій самій Конституції. Це – знаковий для українців день, бо в цей день ми, після багатьох років неприйняття і дискусій отримали основоположний документ найвищої юридичної сили.  

Після урочистого прийняття 24 серпня1991 року Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України та його затвердження на всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року, Україна була визнана суверенною державою та повноцінним суб'єктом міжнародних відносин більшістю країн світу. Нагально постала потреба в конституційному закріпленні основ суспільного і державного ладу, прав і свобод людини і громадянина, порядку організації та функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування молодої незалежної держави.

Спроби прийняти Основний Закон були, починаючи з часу прийняття незалежності, і затягнулися на довгі шість років. За цей час було запропоновано 15 проектів Конституції – від Конституційної комісії, громад, партій і установ.

У 1992-1993 роках ще при Леоніду Кравчуку був напрацьований перший проект Конституції, але він так і не був прийнятий.

У 1996 році була створена спеціальна парламентська комісія під керівництвом депутата Михайла Сироти. 27 червня почався розгляд запропонованого документу у Верховній Раді. Без перерв, в ході безупинних дискусій, голосувань по кожній статті окремо і цілими розділами.

Комуністи пропонували зберегти назву УРСР,  відновити радянську форму правління, обмежити права президента і увійти в новий Союз. Конгрес українських націоналістів пропонував позбавити Крим статусу автономії. Не знаходився консенсус і в питаннях розподілу повноважень між гілками влади, державної символіки, приватної власності.

28 червня 1996 року була прийнята Конституція України в цілому. “За” ухвалення Основного закону проголосували 315 народних депутатів з 300 необхідних. “Є Конституція!”, – такі були перші слова голови Верховної ради Олександра Мороза після її прийняття.

Тодішній президент України Леонід Кучма не був присутній на історичному засіданні парламенту, а прибув у Верховну Раду за кілька хвилин до прийняття Закону. Безсонна ніч увінчалася історичним документом, шампанським і цукерками.

Світова громадськість визнала Конституцію України однією з найбільш досконалих і демократичних. Міжнародне співтовариство високо оцінило Основний Закон України і назвало його найважливішим кроком у забезпеченні прав та свобод людини та громадянина, що сприятиме подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.

Сьогодні ми, як і світова громадськість, визнаємо, що маємо Конституцію, яка відповідає європейським вимогам Основного Закону.  А як зробити так, щоб конституційні постулати не були просто записами на папері, знає кожен: почати із себе і неухильно їх виконувати. Тоді й результати не забаряться.

 

Джерела: http://prolviv.com/blog/2017/06/28/tsikavi-fakty-pro-konstytutsiiu-ukrainy/
https://espreso.tv/article/2017/06/28/konstytuciya

http://ck.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/301366.html  

Переглядів: 563
0

Додано у в Різне

b2ap3_thumbnail_img0.jpg

На рубежі 80-90-х років XX ст. в Україні сталися епохальні історичні події. В умовах глибокої соціально-економічної і політичної кризи в республіці розпочався і одержав подальший розвиток процес демократизації соціально-економічного та державно-правового ладу. Вперше за 70 років були проведені демократичні вибори в органи державної влади. Розпочався процес згортання командно-адміністративної системи. Намітився перехід до ринкових економічних відносин.

У 1991 р. склалися сприятливі умови (розпад СРСР, боротьба за владу в Москві), що ані союзний, ані російський центр не змогли зупинити процес усамостійнення України. Невдала спроба державного перевороту 19-21 серпня 1991 р. у Москві форсувала розпад СРСР. На окраїнах радянської імперії місцева номенклатура, використавши прагнення народів до самостійного розвитку і підтримавши гасла незалежності, прийшла до влади. Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. СРСР фактично перестав існувати. Юридичне підтвердження процесу розпаду Радянського Союзу завершилося укладенням міждержавної угоди 8 грудня 1991 р. у Біловезькій Пущі. 25 грудня 1991 р. М. Горбачов заявив про свою відставку з поста Президента СРСР. А 26 грудня 1991 р. одна з палат Верховної Ради СРСР - Рада республік - прийняла формальну декларацію про припинення існування СРСР.

Здобувши незалежність, народ України розпочав активну діяльність по створенню своєї демократичної правової держави.

Прийняття Основного Закону стало для України закономірним і логічним завершенням непростого процесу творення власної держави, одним з важливіших гарантій її незалежності. На політичній карті світу з'явилася нова незалежна країна, визнана майже 140 державами.

Незалежність нашої держави стала реальністю. Україна має свій герб, прапор, гімн і державну мову. Проте боротьба за національну культуру, за українську мову, а відтак і за державу – ще триває.

Відродження національної свідомості – складний і багатоступеневий процес втілення в життя національної ідеї створення дійсно економічного заможного соціально здорового суспільства. Зберегти незалежність, збудувати міцну державу – наш святий обов’язок перед попередниками, які були корінням, джерелом української державності, які залишили нам у спадок любов до Батьківщини, вивірені часом і випробуваннями кращі риси народної душі та національного характеру.

Базовими рисами майбутнього мають стати висока професійність, творчість, комунікативна духовність, які формуватимуть у різних верств і груп населення виважені духовні та моральні орієнтири, життєві цінності, закладатимуть підвалини відповідної соціальної поведінки.

Шлях України – це шлях побудови самостійної демократичної незалежної правової держави, а не держави тільки етнічної. У цьому – джерело нашої внутрішньої стабільності і міжнаціональної злагоди.

 

 

http://library.kr.ua/archives/ukr10.html

http://www.territoryterror.org.ua/uk/history/1986-1991/

https://mkrada.gov.ua/content/do-dnya-nezalezhnosti-ukrainiistoriya-ukraini-ta-derzhavotvorennya.html

Переглядів: 478
0

Додано у в Різне

Травневі грози в районі Авдіївки

b2ap3_thumbnail_20180529-193258.jpg

Прес-центр Об'єднаних сил зафіксував ескалацію на більшості ділянках фронту в тому числі підтвердив і вчорашні повідомлення місцевих жителів про застосування терористами «Градів» по ​​українських позиціях у Авдіївці.

Упродовж минулого тижня на Донбасі бойовики "Л-ДНР" втратили своїх поплічників та дві установки реактивних систем залпового вогню «Град». Прихильники бойовиків з окупованих територій Донецької та Луганської областей скаржились у соцмережах на запеклі бої впродовж останніх днів та значні втрати серед окупантів. Підрозділи Об'єднаних сил вели інтенсивні бойові дії в районі Авдіївської промзони і населеного пункту Піски, де давали адекватну відповідь та знищували вогневі засоби противника буквально не даючи підняти голови бойовикам.

За даними розвідки, на Авдіївському напрямку противник втратив 5 осіб загиблими та 7 пораненими. В "ДНР" у "9 ошмсп мп", що в Новоазовську бойовики недорахувалися п'ятьох найманців, а у "3 омсбр" з Горлівки – трьох бойовиків. У "ЛНР" лави "7 омсбр", що у Брянці, зменшилися на чотирьох бойовиків.

Також, під час рейду один з підрозділів 25 окремого мотопіхотного батальйону 54 ОМБр Об'єднаних сил взяв у полон бойовика "3-го батальйону 7-ї мотострілецької бригади", якого передано співробітникам Служби безпеки України.

Військовослужбовців, які брали участь у рейді, командуванням Об'єднаних сил буде представлено до нагород.

Як бачимо, цей тиждень виявився досить вдалим: Україні вдалося здобути ряд перемог на полі бою. Але найголовніше те, що ці перемоги ще на кілька кроків наблизили головну перемогу.

Позначити в: зсу україна
Переглядів: 555
0

Як з'ясувалося кілька днів тому, вітчизняному оборонпрому є чим похвалитись і у сфері розвідувальних безпілотників. Кілька днів тому видання "Голос Америки" оприлюднило відео випробувань нового українського безпілотника ACS-3 від Авіаційної виробничої компанії СГ "Скаетон", який здатний перебувати у повітрі майже добу.

Переглядів: 632
0

Додано у в Різне

Кожен з нас розуміє, що майбутнє України - у наших дітях і говорячи, що "діти - наше майбутнє" ми розуміємо, що важливим фактором є виховання у них патріотизму та відповідальності за свою батьківщину.

Позначити в: суспільство україна
Переглядів: 1070
0