Одне з основних елементів становлення державності є визначення символіки. Символіка є свідченням боротьби за самовизначення. Корені матеріальних та духовних символів козацтва слід шукати ще в глибину тисячоліть. В нас українців на сторінках календаря є день, коли пошановують козацтво, а саме на 14 жовтня, на свято Покрови Пречистої Богородиці. Цього свята чекають усі із нетерпінням, адже в цей день кожен хоче відчути себе оборонцем держави, і не заперечиш, адже в цьому криється дух патріотизму, бажання збагатитися знаннями біля спраглої криниці своєї історії.

Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Українi воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву - Козацька Покрова. З недавніх пір свято Покрови в Україні вiдзначається ще й як день українського козацтва.

Певно, не знайдеться в Україні людини, яка б не знала про козаків. Про них складено безліч творів, книжок і фільмів. Про козацький рід співається й у нашому державному гімні. Образ сміливого парубка, котрий захищає честь та волю нашого народу, міцно закарбувався у пам’яті поколінь. Тож, козак в українській культурі – звитяжний воїн, озброєний захисник Вітчизни, що боронить віру, гідність та звичаї усього нашого народу.

Унікальність історії нашого народу полягає в тому, що в козаччині виявлявся потяг до волі наших предків. І сьогодні багато хто з нас має козацькі прізвища, що ніби доводить причетність кожного до нашої історії.

Регулярні напади на українські землі кримських татар й турків, примушували українців боронити території. Якби наші предки не вигадали якогось дієвого способу оборони, цілком ймовірно,  що український народ стерли б з лиця землі. Тож такою силою й стали козаки, які захищали не лише Україну, а й Польщу, Молдову, Угорщину й Австрію від загарбників. Козацтво ширилося й розросталося, а постійна небезпека та ймовірність раптових військових дій дуже загартувала й без того міцних воїнів.

Отже, перший потужний спалах відродження власної державності припав на Козацьку добу. Друга спроба вибороти незалежність українського народу й держави здійснювалася у тяжкі 1917-1920 роки.

Третя – уже в наш час – під час розпаду радянської імперії, коли прокинувся волелюбний інтерес до власної історії й генетичної пам'яті.

Четверта хвиля цього інтересу, – напевно, сьогоднішня. Враховуючи історичне значення й заслуги козацтва в утвердженні української державності та його вагомий внесок у сучасний процес державотворення, Президент України Петро Порошенко визначив 14 жовтня Днем захисника України й скасував святкування Дня захисника Вітчизни 23 лютого. Тому що в Україні немає важливішого чинника, який би був і центром, і перехрестям, і змістом переважної більшості соціальних процесів, та важливішого компонента національної й територіальної консолідації, ніж козацтво.

Джерела: http://narodna.pravda.com.ua/history/4b18346a3f780/

https://blogs.korrespondent.net/blog/2340/3455872/