Галицькі писаки

Запрошуємо усіх любителів писати, ділитись своїми враженнями, думками, новинами, цікавою інформацією

  • Головна
    Головна Тут ви можете знайти усі публікації блогу на сайті.
  • Категорії
    Категорії Перелік категорій цього блогу.
  • Теги
    Теги Перелік тегів, котрі були використані у блозі.
  • Блогери
    Блогери Пошук вашого улюбленого блогера з цього сайту.
  • Спільні блоги
    Спільні блоги Знайдіть свої улюблені блоги.
  • Увійти
    Увійти Форма входу
Підписатись на RSS Публікації позначені в галич

Україна, як ніколи, близька до появи власної автокефальної помісної церкви. Петро Порошенко в цьому питанні виявився "більш наполегливим та практичним" за своїх попередників, а тому вже є прогрес. З перших днів на посаді глави держави він поставив за мету домогтися від Константинополя автокефалії для української православної церкви.
При цьому, відповідне рішення Вселенського патріархату може бути ухвалене вже до 1030-річчя хрещення Київської Русі, про що ми дізнаємось 28-го липня.
Перспектива отримання автокефалії Українською Помісною Православною Церквою вважається в Кремлі однією з найбільших в новітній історії загроз російському впливу в Україні.
По своєму історичному значенню, це очікуване Києвом рішення Вселенського Патріархату в Москві порівнюють з Актом проголошення незалежності України 1991 року.
Тому не дивно, що останнім часом Кремлем кинуто всі сили та засоби для того щоб не допустити надання Всел¬енським Патріархатом Томосу про автокефалію православній церкві в Україні.
Автокефальна церква є одним зі стовпів національної безпеки України: "Це - питання нашої української незалежності. Це - один із стовпів української держави, української нації, української національної безпеки. І, нарешті, всієї світової геополітики", - сказав Порошенко.
Президент також зазначив, що саме тому й чинять такий шалений опір Москва та її "п'ята колона" всередині України. "І навіть деякі політики, яких заведено вважати проукраїнськими, дозволяють собі передавати сигнали назовні, що, мовляв, не варто поспішати з наданням автокефалії", - додав Порошенко.
Ситуація непроста. Протидія - масштабна і системна. Немає жодних підстав вважати, що Томос у нас в кишені. Але нам з вами залишається дві речі для того, щоб його отримати - молитися, вірити і боротися.

Джерела:

http://www.president.gov.ua/news/spodivayusya-sho-ce-rishennya-bude-prijnyato-do-1030-richchy-47006
https://ukr.lb.ua/world/2018/06/21/400990_propagandistska_viyna_proti.html
https://www.bbc.com/ukrainian/features-43798262
https://ukr.lb.ua/news/2018/07/15/402861_poroshenko_nemaie_zhodnih_pidstav.html

Переглядів: 687
0

Додано у в Різне

Коротко про депутатську роботу за минулий рік

У 2017 році відбулись: 5-та сесія - 3 засідання, 6-та сесія - 3 засідання, 7-ма сесія - 1 засідання, 1 позачергова 24.08. Пропустила одне засідання сесії.

Є членом постійної комісії з питань промисловості та житлово-комунального господарства, а також комісії з адміністративних питань та благоустрою. Брала участь у бюджетній комісії, при формуванні бюджету на рік.

Протягом року було прийнято близько 40 звернень громадян, більшість з яких було вирішено позитивно. Зокрема, це написання Актів, звернення щодо впорядкування вулиці та консультації щодо отримання допомоги та інформаційних запитів.

Подавала депутатське звернення щодо впорядкування вулиці Чорноти після робіт з проведення водопроводу, очищення пішохідної зони, а також щодо освітлення ділянки початку вулиці Чорноти та Мазепи. Відповідні рішення були винесені на сесіях, а також внесені у планування бюджету на 2018 рік.

Ініціювали з групою депутатів звіт керівника КП «Водоканал» та зробили ряд рекомендацій щодо роботи підприємства, що дало певні позитивні результати.

Разом з депутатом Аріною Сивак було представлено два проекти на конкурс міні-грантів від ДТЕК («Світло на набережну» та «Безпечне місто»), один з яких успішно реалізовано. Завдяки цьому в районі моста та Алеї встановлено 3 додаткових камери спостереження.

Долучилася до організації святкування 650-ї річниці Магдебурзького права, яке відзначалося у нашому місті на День Незалежності.

Разом з Аріною Сивак на волонтерських засадах намагаємось заповнювати прогалини в інформаційному просторі нашого району, висвітлюючи актуальні теми та проблеми нашого регіону на сайті «Галич давній сучасний».

Допомагала в організації збору волонтерської допомоги на Схід.

Наразі заплановано чимало проектів щодо розвитку нашого міста, котрі намагатимемось реалізовувати у наступні роки.

Позначити в: галич депутат звіт
Переглядів: 1289
0

Додано у в Галицькі рагулі

Не вистачало часу закинути ще фото з нашими "князьками", які надсилають читачі.

Нагадуємо, що до даної рубрики можуть входити усі на вашу думку рагульні вчинки у стосунку до вас, як громадянина, та до нашого міста Галич! 

b2ap3_thumbnail_1_20160810-092131_1.jpg

Переглядів: 1021
0

Додано у в Наболіле

Нещодавно побачила коментар, де певні вирішення проблем люди аргументували зверненням на урядову гарячу лінію. Трохи мала сумніви щодо цього. Та, хто його зна?.. Невирішених проблем у нас в місті є дуже багато... А раптом?

«Урядова «гаряча лінія» – механізм для взаємодії Уряду з громадянами, що дозволяє оперативно вирішувати проблемні питання, які порушуються у зверненнях громадян, а також удосконалювати роботу органів виконавчої влади з урахуванням громадської думки…» - вказується на сайті Урядового контактного центру http://ukc.gov.ua/

Як реально працює сайт, як працює механізм обробки звернень, вирішила таки перевірити хоча б з цікавості. Вже давненько не можемо зрушити з місця наболілу проблему останніх років  у нашому місті – відсутність води в деяких районах. Деякі дії щодо цього, звісно, почали проводити – проведення централізованого водопостачання на кількох вулицях Зарічки спільними коштами міського та районного бюджетів. Та виділеної суми все одно не вистачає для завершення робіт. Навіть за найоптимістичнішими прогнозами, найближчі пів року людям все одно доведеться і надалі самотужки вирішувати проблеми з водою. Звісно тим, хто має транспорт, це ще хоч якось вдається. А що робити іншим? Викручуватись збиранням дощівки?

Позначити в: вода галич звернення
Переглядів: 1100
0

Додано у в Різне

Ще два роки тому я зіштовхнулась з проблемою інформаційного вакууму щодо подій у нашому місті та районі. Не було інтернет-ресурсу, котрий би максимально висвітлював новини, де б галичани могли просто поспілкуватись, обмінятись думками. Елементарно повідомити про акції, зібрати людей за інтересами не було як. Тоді й закрутилась у голові думка про створення групи у соцмережах, котра могла б зібрати максимальну кількість галичан та усіх, хто цікавиться нашим краєм. Так виникла група «Галич давній сучасний».
На сьогодні вона практично здійснює покладені на неї функції. Нам вдалось зберегти її від спаму, новин «ні про що». Збереження тематики – одне з найважливіших завдань, яке ми собі поклали, оскільки частенько в інтернеті, особливо в соцмережах, зіштовхуємось з різного роду інформаційним сміттям, яке викликає негатив.
В кінці минулого року нам вдалось трошки «розширитись». Своїми силами ми запустили сайт району, котрий на даний момент стає все популярнішим. Якби не певна обмеженість ресурсів (адміни працюють на волонтерських засадах), то ідеї б втілювались значно швидше.
Сьогодні ми маємо привід святкувати – в нашій групі 1000 учасників! Погодьтесь, для міста з 6-тисячним населенням це вагомо, навіть при тому, що не усі члени групи є мешканцями міста.
Дякуємо усім активним її членам за поширення інформації, за цікаві пости, за корисні коменти! Запрошуємо усіх бажаючих в нашу скромну команду!

Переглядів: 1033

Додано у в Різне

https://www.youtube.com/watch?v=YKmUaN2PX1U&feature=youtu.be

Проходиш декілька сотень метрів по тій самій планеті Земля і зі світом навколо тебе відбуваються дивні трансформації. В авто ти не відчуваєш трясіння, очі не сліпить зустрічна фара, ніхто не кружляє трасою у намаганні оминути ями, косулі та дикі кабани мирно і спокійно шукають собі їжу попри сітку, нікуди не тікають від галасу автобанів. Олені та зайці не поспішаючи переходять спеціальні мости для тварин, не зауваживши навіть, що під ними летять автівки з людьми.

Одна справа жити в Україні і чути про Європу, захоплюватися нею чи ненавидіти, інша справа – самому перетнути кордон і усвідомити – ми далеко. І справа вже не у якості життя, відмінних автошляхах, програмах «розумне місто» для інвалідів, прозорості працевлаштування, податках…

Біда у наших головах. Ми хочемо, та продовжуємо жити у суцільному рабстві за 1450 чи скільки там від нещодавна.

Декілька місяців назад з хорошою людиною з державної служби в мене виникла суперечка. Спочатку людина образилася, що я відкрито повідомила їй, що вона офіційно влаштований Раб. На репліку, а що я можу зробити, це ж робота, як не як. Від мене надійшла проста відповідь – вас сотні тисяч таких, вимагайте заробітних плат, а не чергової омани з підвищенням. Але ж всі прекрасно розуміють, що виступивши за покращення, за логікою прийде скорочення. Хто ж хоче бути скороченим з рабських рядів? Відсоток, на жаль, крихітний. І це коло безкінечне, таке ж безкінечне як пекло в якому живуть мої краяни з Бесарабії. Оминувши шість областей і київський автобан, аби дістатися до батьків, в мене внутрішні органи забули де їхні місця за анатомією, за автівку, мертві амортизатори, постійну небезпеку – можна промовчу?!. Знахабніти до того, що навіть розмітку не малювати!!! Це що?!

Що завадило? Знову скажете війна, мордор і все тому подібне. Та чомусь, виїхавши з Галичини, складається враження, що подальші області за моїм маршрутом усі свої ресурси віддали на боротьбу з окупантом. Вам теж лунає як абсурд?! Ні дороги, ні розмітки. Вночі неначе по мінному полю, край дороги боїшся взяти, бо його нема, і куди тебе знесе – дідько його знає. Та це ще нічого в порівнянні з Татарбунарським та Кілійським районами на Одещині. Хто полем, хто несе своє авто, хто просто плаче, бо не може, просто по-людськи не може зрозуміти, де ж їхати. Маршрутні спринтери «летять» польовими дорогами. У них час – гроші, пасажирів ділять на дві категорії: туристи, бо моляться, і бувалі, бо вже не моляться, звикли. Хоча чи можливо до цього звикнути? Ні, навіть не варто пробувати, не треба до такого звикати.

А зараз в моєму рідному селі сезон полуниць. Люди не уявляють, хто приїде до них за продукцією, чи як довезти самим все це на «Привоз». Скажете – перекривають най дорогу. У відповідь почуєте – та скільки можна перекривати?!

І все це траса міжнародного значення Рені-Одеса.

Про хворих взагалі мовчу. Бабуся їхала в онкоцентр обласний для бюрократичних нюансів і ледь не вмерла від втоми і тряски. Що порадити вагітним?..

І, дивлячись як живуть люди, мені не соромно за Україну, ні. Мені боляче і хочеться спитати у державотворців ось що. Ми  часто бачимо статті – їздили переймати досвід поляків, німців, чехів і так далі. Скажіть, будь ласка, де він, той досвід? Просте питання – що ви там переймали всі ці 25 років!!! Війна два роки, а 23 ви що робили з тим досвідом? Витрачали наші кошти і їздили, фоткалися, пики розумні робили, а як зробити прозорим робочий ринок так і не спиталися. Як убезпечити партії від впливу олігархів – забули взнати. Як податки нараховувати – теж вам було не до того. Як нам вдається це дізнатися, навіть не знаю, сама дивуюся, мо чакра якась інакша відкрита..

 І байдуже: порохи, юлі, віті, зайці… жах  в тім, що по місцях ми всі тепер теж маємо маленьких віть і пєть. І вони теж їздять, досвід переймають, дивляться, повертаються і розказують про впровадження. Але щось не те ви, мабуть, впроваджуєте. Може ви інструкцію загубили? Так скажіть, ми попросимо передати, а нам передадуть, гарантуємо…

 

Дійсно, як так можна ненавидіти нас, щоб прирікати жити в окопах по всій країні… але ж не копай чужому яму!

 

Переглядів: 959
0

Додано у в Різне

Можете говорити що завгодно на тему - Майдан був проплачений, задуманий й  продуманий і все то знову дурня, скажу за себе - звичайно, такі події мають готуватися, десь провокуватися. Але хіба були б ми таким ж самими громадськими активістами та волонтерами без Революції Гідності? Навряд...

Моя одна хороша знайома каже - з вами вже неможливо просто прогулятися. Вона звісно жартує, але ж кожен жарт маю крихту правди. Так, з поодиноких активістів ми стали збиратися в маленькі групки і кожен започатковує свою діяльність. Але цього разу вона більш дієвіша. Ми вже не такі домашні, не такі тихоні, не такі безпорадні. 

Але частенько до душі доходять чутки - волонтери стільки-то відмили на тому, а вони собі гребуть навіть пакетики поліетиленові, їздять не на фронт, а відпочивати, співпрацюють з потойбічними силами мордору, зіпсовану банку із сотень закруток жадібно з’їдають і запивають все це нібито безкоштовним пальним. Чому б ні, це ж волонтери - активісти війни. А ще в нас найоплачуваніша робота і проплати в банку йдуть шифрованим кодом - безвозмєздно. Їздимо ми мустангах, ой, ой, ні, на поршах, на мустангах ганяють активісти-екологи, а ми на поршах, так, вибачте. І взагалі чого питаєте, вступайте в наші лави, тут "добра" на всіх стане...

https://www.youtube.com/watch?v=3yiP1JMtxDM

Переглядів: 934
0

Додано у в Галицькі рагулі

Перетнувши кордон України з Угорщиною дещо стає сумно, бо це щось схоже коли їдеш до батьків в гості. Ніби все добре, навіть дуже, але все одно тягне до власної оселі, якою б вона не була.

Але про подорож по програмі від Інституту Політичної Освіти до країн ЄС дещо пізніше. Зараз хочеться поділитися враженнями по повернені додому.

Отже після виснажливої дороги врешті-решт вдома, на горизонті Галич. Ще яскравіше впадають в око усі недбалості, помилки, недопрацювання протягом довгих років нестачі коштів. Ми зараз не шукаємо відповідь чому їх не вистачало, а просто констатуємо - невистачало, а тому маємо те що маємо.

Та повертаючись до теми, що вдома все ж таки набагато краще себе почуваєш, хочу відмітити, що не тільки влада винна у всіх бідах наших. 

Яскравим прикладом є людська байдужість, своєрідна неповага до загальних правил та суспільних законів. Так, виходячи з магазину учора ввечір сфоткала героя хештегу " Я паркуюсь як мудак". 

Відмінність наша від європейців в тому, що їм байдуже на вибори і партії, зате їм не байдуже спільне майно, приватне життя кожного та комфорт. Ми ж навпаки. Голосуємо хто-зна за кого і чому, або взагалі не йдемо до скриньок.Зате будь-де обговорюємо політичну ситуацію країни і зовсім не звертаємо уваги на людський рагулізм. А судячи з реакції на фото у соц мережі, то лайків набере більше фотка з песиком чи котиком, аніж фото автівки, водій котрої порушує правила. Нам краще обсмоктувати добами хто з ким одружився, що купив, у яку партію вступив, скільки пив чи не пив, їв не їв, ніж виступити з протестом, звичайним людським протестом як громадянин своєї країни, в котрій ми мріємо про порядок.

Так само, декілька тижнів назад під самі ворота дитячого садочка під"їхало таксі. Тоді я не мала телефона, але запитала у водія з якого це приводу тепер усі діти змушені сходити з доріжки  в  болото, невже тільки через те, що їде цар?!.. Водій правда змовчав, але і не змінив місця зупинки. Таких прикладів ми можемо навести сотні. Але просто переказувати замало. Тому сфоткала і запостила нашого першого героя хештегу "Я паркуюсь як мудак

Пропоную галичанам долучатися до цієї своєрідної дошки ганьби. Місто має знати своїх героїв, добрих і недуже.

b2ap3_thumbnail_20160307-000521.jpg

Переглядів: 968
jtemplate.ru - free extensions Joomla