Галицькі писаки

Запрошуємо усіх любителів писати, ділитись своїми враженнями, думками, новинами, цікавою інформацією

  • Головна
    Головна Тут ви можете знайти усі публікації блогу на сайті.
  • Категорії
    Категорії Перелік категорій цього блогу.
  • Теги
    Теги Перелік тегів, котрі були використані у блозі.
  • Блогери
    Блогери Пошук вашого улюбленого блогера з цього сайту.
  • Спільні блоги
    Спільні блоги Знайдіть свої улюблені блоги.
  • Увійти
    Увійти Форма входу
Підписатись на RSS Публікації позначені в свято

День захисника України – досить нове свято, яке ми вперше відзначили тільки в 2015 році. Звичайно, переважно всі давно звикли, що чоловічий день ми відзначаємо в лютому, а жіночий у березні. Якщо додати до цього День святого Валентина, то вийде взагалі повна гармонія. Але через військовий конфлікт з Росією, всі ми розуміємо, що відзначати цей день у річницю створення Червоної армії, як мінімум нерозумно. Тай мабуть, тільки в Радянському Союзі могли придумати влаштувати дні святкування своєї статі. Хай і підвівши їх під певні історично-міфологічні події.

14 жовтня має стати антиподом радянському чоловічо-брехливому дійству з неодмінними п'янками. Ми маємо виробити свій, окремий національний канон вшанування всіх без винятку борців на Незалежність.

Крім того, вшановувати тільки чоловіків на День Захисника Вітчизни – це просто плювок в обличчя десяткам тисяч прекрасних жінок, які або несли, або зараз несуть службу у лавах Збройних Сил, Нацгвардії, поліції, СБУ тощо. І не просто несуть, а й воюють на передовій, зброєю в руках захищаючи країну від російського агресора.

День захисника України ніколи не буде традиційним святом з масовими гуляннями та веселими дійствами. Це свято пам’яті про наших гордих предків, які пером і словом, вогнем і мечем виборювали право на незалежність рідної держави; свято вшанування козацької доблесті та звитяги; свято вдячності ветеранам Другої світової, які також воювали за свою землю. І, нарешті, це день усіх героїв сьогодення, які хоробро боронять кордони України від зазіхань північного сусіда-агресора, та усіх тих, хто поклав своє життя на Сході країни в ім’я суверенності та єдності нашої держави.

Ще рано стверджувати, що День захисника України стало звичним святом для громадян – ставлення до нього лише формується. І тому воно повинне об’єднати всю Україну. У цей день ми повинні згадувати про тих людей, які в різний час на різних фронтах захищали незалежність України.

  

Джерела: http://www.nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1566:den-zakhisnika-vitchizni-svyato-yake-ob-ednue&catid=8&Itemid=350

Переглядів: 541
0

14 жовтня українці святкуватимуть день створення Української повстанської армії, яка обрала собі свято Покрови за день Зброї, віддавшись під опіку святої Матері Богородиці. Ця дата була визначена самими повстанцями — відповідне рішення ухвалив підпільний парламент Українська Головна Визвольна Рада.

100 тисяч солдатів та півмільйона волонтерів — такою була єдина армія у Другій світовій, що представляла українські інтереси та, яка ставила собі за завдання захист українців. Її вояки справді виконали його, попри чисельну перевагу ворогів.

Історик Володимир В'ятрович, Голова Українського інституту національної пам'яті пояснює: "Від самого початку повстанська армія проголосила головною метою створення незалежної української держави. Ця мета суперечила планам усіх інших учасників війни, але її безкомпромісне відстоювання повстанцями перетворило їхню армію в окремий український чинник у Другій світовій. Український визвольний рух став суб’єктом міжнародної політики, рахуватися з яким змушені були всі учасники війни". І хоч на меті вони мали відновлення української державності, проте вважались у часи СРСР «ворогами народу» через опір поневоленню.

На сьогоднішній час досі побутують в Україні радянські міфи про Українську повстанську армію і їх активно підживлює Росія та її проросійські кола.

Найпоширеніший міф – це, звичайно, закиди у співпраці з нацистською Німеччиною і повне заперечення антинімецької боротьби ОУН і УПА. Зазвичай прихильники такого міфу беруть певні справжні випадки, які мали епізодичний характер у 1941 році, і замовчують наступні епізоди, уже боротьби. І так, концентруючись на цьому періоді, заявляють, що ОУН виступала лише за співпрацю з Німеччиною, що українські націоналісти служили в німецьких каральних підрозділах, що УПА була створена теж німецькими спецслужбами.

Ще один міф, що зараз поширюють деякі представники Польщі, мовляв, українські повстанці вбивали поляків – винятково з міркувань етнічної ненависті й радикальної ідеології ОУН, буцімто, аби очистити Україну від інших націй.

Незважаючи на це, рівень підтримки діяльності УПА загалом по країні з роками усе ж зростає. Відповідно до того ж опитування групи «Рейтинг», кількість прихильників їхньої ролі в історії України зросла у два з половиною рази – з 20% до 49% по Україні.

Українська Повстанська Армія боролася за самостійну Україну, воювала проти польських шовіністів Армії Крайової, проти гітлерівської Німеччини і комуно-большевицького Совєтського Союзу. Війна з московськими окупантами велась українськими повстанцями майже 10 років після завершення Другої світової війни.

Перший бій — бій із нацистами відбувся 7 лютого 1943 року біля містечка Володимирець на Волині.  У 1949-му році Головний командир Роман Шухевич реорганізував армію. Невеликі збройні відділи, які продовжили боротьбу — мобільніші, значно легше маневрували та краще надавалися для ведення диверсійних дій та протидії радянській пропаганді. Цей етап боротьби тривав до полонення останнього генерала і командира підпілля Василя Кука у 1954-му.

Останній відомий історикам бій повстанця і чекістів відбувся у 1967 році.

Тому чим краще українці знатимуть власну історію, тим менше довірятимуть вигаданим міфам!

 

Джерела:

https://www.radiosvoboda.org/a/28793692.html

http://elitar.rv.ua/vizvolna-borotba-trivaye/

Переглядів: 752
0

Одне з основних елементів становлення державності є визначення символіки. Символіка є свідченням боротьби за самовизначення. Корені матеріальних та духовних символів козацтва слід шукати ще в глибину тисячоліть. В нас українців на сторінках календаря є день, коли пошановують козацтво, а саме на 14 жовтня, на свято Покрови Пречистої Богородиці. Цього свята чекають усі із нетерпінням, адже в цей день кожен хоче відчути себе оборонцем держави, і не заперечиш, адже в цьому криється дух патріотизму, бажання збагатитися знаннями біля спраглої криниці своєї історії.

Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Українi воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву - Козацька Покрова. З недавніх пір свято Покрови в Україні вiдзначається ще й як день українського козацтва.

Певно, не знайдеться в Україні людини, яка б не знала про козаків. Про них складено безліч творів, книжок і фільмів. Про козацький рід співається й у нашому державному гімні. Образ сміливого парубка, котрий захищає честь та волю нашого народу, міцно закарбувався у пам’яті поколінь. Тож, козак в українській культурі – звитяжний воїн, озброєний захисник Вітчизни, що боронить віру, гідність та звичаї усього нашого народу.

Унікальність історії нашого народу полягає в тому, що в козаччині виявлявся потяг до волі наших предків. І сьогодні багато хто з нас має козацькі прізвища, що ніби доводить причетність кожного до нашої історії.

Регулярні напади на українські землі кримських татар й турків, примушували українців боронити території. Якби наші предки не вигадали якогось дієвого способу оборони, цілком ймовірно,  що український народ стерли б з лиця землі. Тож такою силою й стали козаки, які захищали не лише Україну, а й Польщу, Молдову, Угорщину й Австрію від загарбників. Козацтво ширилося й розросталося, а постійна небезпека та ймовірність раптових військових дій дуже загартувала й без того міцних воїнів.

Отже, перший потужний спалах відродження власної державності припав на Козацьку добу. Друга спроба вибороти незалежність українського народу й держави здійснювалася у тяжкі 1917-1920 роки.

Третя – уже в наш час – під час розпаду радянської імперії, коли прокинувся волелюбний інтерес до власної історії й генетичної пам'яті.

Четверта хвиля цього інтересу, – напевно, сьогоднішня. Враховуючи історичне значення й заслуги козацтва в утвердженні української державності та його вагомий внесок у сучасний процес державотворення, Президент України Петро Порошенко визначив 14 жовтня Днем захисника України й скасував святкування Дня захисника Вітчизни 23 лютого. Тому що в Україні немає важливішого чинника, який би був і центром, і перехрестям, і змістом переважної більшості соціальних процесів, та важливішого компонента національної й територіальної консолідації, ніж козацтво.

Джерела: http://narodna.pravda.com.ua/history/4b18346a3f780/

https://blogs.korrespondent.net/blog/2340/3455872/

Переглядів: 607
0
jtemplate.ru - free extensions Joomla