Понеділок, 17 липня 2017 15:14

Маріямпільський замок - невідома перлина Прикарпаття

Завітавши вперше у с. Маріямпіль на Прощу родин до Маріямпольської Чудотворної ікони, звичайно, прогулялася селом. Здивувала ж ця місцина як історичними об’єктами, так і краєвидами.

Оскільки с. Маріямпіль заслуговує на цілу серію матеріалів, то спробую так і зробити. А сьогодні розпочну з розташованого там замку і краєм зачеплю родзинки на його території.

Та перед тим, як ви розпочнете знайомитися з роботою науковців, дозвольте декілька ремарок про загальне враження від побаченого. Емоції змішані, оскільки одразу помітно, що місцина не розрекламована та не використовує свій туристичний потенціал, на мій погляд, практично ніяк. Оскільки якість покошених трав говорить про те, що підготовки до туристів відбуваються практично тільки під прощу. Чому так, відповісти не можу, бо власне і в Галичі тогоріч просили більше уваги приділяти чистоті сходів до галицької фортифікаційної споруди, що лишилося фактично без змін, тому лише констатую факт, без критики. Якщо ж підійти до облаштування тих об’єктів більш завзято, то, не дивлячись на те, що від замку лишилось небагато, зацікавити туриста туди приїхати є чим і треба. Що в свою чергу принесе кошти на більш якісний підхід до облагородження території та її розвитку. Будемо мати надію, оскільки місцина багата на історію, культуру, природу і має бути приречена на популярність. Дивна заспокійлива атмосфера пронизує вас на території, про яку йтиметься нижче. Кожна деталь надихає простором та духом подій, але вони не бентежать, не женуть від себе, а навпаки запрошують пройтися алеями, вдихнути аромат лип та доторкнутися до самотніх стін. 

Замок Яблоновських у Маріямполі побудований у 1692 році.

Його побудував польський коронний гетьман Станіслав Ян Яблоновський. Його син і онук частково перебудували і відреставрували фортецю. Колись на місці родового замку в ХІІ–ХV століттях розташовувалося давньоруське поселення Чортопіль. Фортеця займала територію розміром 200 на 150 метрів. Товщина стін сягала 2–3 метрів.

Замково-палацовий обєкт у с. Маріамполь розташований на Замковій горі на висоті в межах 240–246 м, що на кілька метрів вище загального рівня поселення,в урочищі Цегельня на стрімкому лівому березі Дністра. Навколишня територія є частиною Галицько-Букачівської улоговини, яка займає розширену частину долини р. Дністра, а її абсолютні висоти коливаються від 200 до 250 м. Зазначена улоговина в цій місцевості являє собою надзвичайно терасовану руслом Дністра рівнину з акумулятивно-рівнинним типом рельєфу. А тому геоморфологічні характеристики локалізації замку цілком можна зарахувати до одних із найбільш атрактивних серед інших подібних пам’яток області. Гідрологічною домінантою розміщення Маріямпільського замку є р. Дністер, що протікає в південно-західній околиці пам’ятки й завдяки значному вигину сформувала річковий острів. Долина Дністра тут неширока, звивиста, заплава розчленована багатьма протоками-рукавами та старицями, багата на мальовничі заповідні опільські краєвиди, а течія повільна, що загалом є сприятливим фактором для розвитку водних та екологічних видів туризму. Крім того, біля підніжжя Замкової гори розташовується унікальне джерело, вода з якого місцевим населенням вважається цілющою, оскільки допомагає людям лікувати передусім очні та головні хвороби, що було офіційно підтверджено дослідженнями польських науковців, які провели фізико-хімічний аналіз цієї води.

Замковий комплекс, а також стариці Дністра, що неподалік замку, знаходяться в територіальних межах Галицького національного природного парку. Особливим природоохоронним об’єктом парку є старий дуб, який росте на замковому подвір’ї уже понад 600 років, що автоматично робить його старшим за замок. Дерево має значні природні габарити: висота – 25 м, обхват – 6,24 м. Історики встановили, що в липні 1920 р. під дубом відпочивав С. Петлюра, війська якого в цей період вели бойові дії в регіоні. А у 2012 р. депутати Івано-Франківської обласної ради ухвалили рішення про надання дереву статусу ботанічної пам’ятки природи місцевого значення та зарахували "Дуб Симона Петлюри" до складу природно-заповідного фонду області.

Маріямпільський замок є єдиною пам’яткою замкової архітектури Івано-Франківської обл., на призамковій території якої розміщений збережений об’єкт садово-паркового будівництва. На сьогоднішній день це найстаріший дендрологічний парк на Прикарпатті, що був закладений ще у 1690 р. одночасно зі спорудженням замку, на східній околиці споруди. Формуючою композиційною віссю об’єкта, за задумом проектантів, стала липова алея, яка, до слова, дуже постраждала у 1919 р., коли внаслідок варварських дій військовослужбовців було вирубано значну частину старих дерев.

У 2008 р. рішенням Івано-Франківської обласної ради дендропарк був віднесений до пам’яток природи місцевого значення, а загальна площа частково ревіталізованого об’єкта становила 2,26 га. Природну структуру парку, окрім лип, формують також й інші види дерев, серед яких: береза, гінкго дволопатеве, дуб, каштан, кипарисовик, клен, смерека, туя, тюльпанове дерево, ялівець, ясен тощо.

Як вважає дослідник І. Драбчук, прототип оборонної споруди на Замковій горі існував ще у ХІІ – ХІІІ ст., що підтверджується знахідками археологів з давньоруського укріпленого городища. Проте найнижча хронологічна глибина сучасної  пам’ятки датується 1691 р., коли вона була збудована на місці стародавньої сторожової вежі за наказом польського коронного гетьмана, який у цей період був власником містечка Маріямпіль. А рештки палацової споруди комплексу, що знаходяться на внутрішньому замковому подвір’ї біля головної в’їзної вежі, належать до 30 – 50-х рр. XVIII ст.

Аналіз стану збереженості ключових елементів Маріямпільського замку-палацу показав, що від автентичної оборонної споруди кінця XVII – початку XVIII ст., коли комплекс був споруджений за всіма правилами тогочасного фортифікаційного мистецтва: у формі неправильного прямокутника в плані з чотирма бастіонами різної конфігурації, одним напівбастіоном та двома в’їзними брамами з підйомними мостами, оточений ровами з південного та південно-східного боків і неприступними схилами Дністра, товщиною та висотою стін – відповідно 2-3 та 4-5 м тощо. На сьогоднішній день, на жаль, збереглося мало функціональних деталей. Власне до таких належать: головна в’їзна брама, арковий вихід у парк, залишки трьох бастіонів, фрагменти східної оборонної стіни з частиною оборонного рову, окремі елементи північних оборонних мурів із рештками палацових підвальних приміщень, а також південної стіни твердині, яка майже повністю осунулася по схилу до Дністра.

До слова, масштабна докорінна реставрація вищезгаданого палацу в 20-х рр. ХІХ ст. призвела до втрати більшості стильових ознак замкового комплексу, оскільки основним будівельним матеріалом стали камінь та цегла з мурів. Сам палац також був зруйнований у період Першої світової війни. Таким чином, загальний рівень фізичної збереженості замкової пам’ятки в Маріямполі можна визначити як незадовільний, зі збереженням лише поодиноких елементів.

Замкова споруда в Маріямполі, збудована на основі використання місцевого бутового вапняку та облицювання типовою для XVII ст. червоною цеглою, була фортифікаційним витвором французької школи замкового будівельного мистецтва XVII-XVIII ст., у простоті та лаконізмі архітектурних форм якого яскраво виражений пізній відгомін архітектури ренесансу з вдалим поєднанням окремих стильових ознак бароко. На жаль, сучасники не можуть осмислитив повному обсязі естетико-стильову унікальність пам’ятки, оскільки до сьогоднішніх днів дійшли лише поодинокі архітектурно-стильові елементи зазначеного об’єкта замкової архітектури.

Прочитано 1243 раз
  • Увійдіть, щоб залишити коментар
    jtemplate.ru - free extensions Joomla