Четвер, 12 січня 2017 17:52

Металева перлина Галича

Серед галицької молоді є така думка, що, якщо в тебе немає фото на старому галицькому мості, то ти не галичанин.

А тому останні півтори роки, після капітального ремонту, стало досить популярним фотографуватися на цій прекрасній конструкції. Він став місцем прогулянок та відпочинку. 

Але нам як любителям свого міста варто такі обꞌєкти ще й оживляти у легендах чи смішних історіях. Таких, як у відомого гумористичного дуету Тарапунька (Юрій Тимошенко) і Штепсель (Єфим Березін). Вони жартома назвали галицький міст найдовшим у світі: "Так довго ми не форсували жодну з водних перешкод".

Справа у тім, що автомобільний рух через Дністер був одностороннім і регулювався світофором. Зелене світло почергово вмикалося то на одному березі ріки, то на іншому. Щоб проїхати на протилежний бік, іноді треба було вистояти у довжелезній черзі. 

Або ж вдихнути життя у легенду про золоту заклепку, яку встановили, коли будували міст. Чому б ні? Їдеш закордон - і там кожен камінчик з якоюсь особливою історією, часом аж занадто банальною та простою. Але вони працюють над туристичним іміджем, усе насичують родзинками. Це сказано з тією метою, щоб подумати і виокремити старий міст серед інших перлин Галича своїм особливим відтінком. 

А тепер трошки історії.

Звичайно, що Галичу відомі часи, коли ніяких мостів через Дністер не було, а переправи здійснювалися паромами та човнами. Такі перевезення через бурхливу ріку не були безпечними для людей.

Тому у 1860 р. у Галичі був побудований перший дерев'яний міст через Дністер, що знаходився дещо вище по течії від збудованого пізніше металевого мосту та нижче від впадіння р. Лукви у р. Дністер. 

Але весняні повені руйнували його, оскільки він був не дуже високим, а дорога, яка вела від мосту в напрямку колійової станції, також зазнавала руйнації від частих повеней. 

Нагальна потреба у надійному сполученні через Дністер виникла у другій половині 80-х років ХХ ст. у зв’язку з будівництвом стратегічного шосе Чернівці-Станіславів-Галич-Львів, яке проходило через центр міста із збільшенням вантажопотоків на залізниці Львів-Чернівці. Поява нових транспортних магістралей активізувала економічне життя Галича, а деревꞌяний міст, звичайно, не був спроможний задовільнити потреби у таких перевезеннях. Додамо сюди і те, що у cічні 1903 р. Дністер вкотре знищив дерев'яний міст. 

Тому конструкторське бюро фабрики машин Е. Заліневського у Кракові у 1900 р. зайнялося розробкою технічного проекту металевого мосту, який було споруджено протягом 1910-1912 рр.

Довжина його складає 312 м, а сам міст підтримують чотири кам’яні опори, відстань між ними – 52 м, 63 м, 76 м, 55 м. Конструкція складається з ажурних металевих форм, скріплених між собою заклепками.

На той час це був великий міст стратегічного значення. 

У часи Першої світової війни 85 % будівель у Галичі були зруйновані, не оминула біда і міст. Та вже у 1921 р. почалося його відновлення. 

Внаслідок інтенсивної експлуатації міст у 1933-1938 рр. вкотре ремонтували. Варто відмітити, що польський уряд не виділяв достатніх коштів на ремонт конструкції. 

У часи Другої світової війни радянські війська, відступаючи, підірвали міст. Після чого німецька влада зайнялася його відновленням, використовуючи підневільний люд. Ремонтні роботи велися вручну євреями, зігнаними з Галича і навколишніх околиць. Випробування мосту на вантажопідйомність здійснювали також за допомогою робочих. З відступом німецьких військ міст втретє за його історію було підірванно.

І тільки у 1953 році відбулося капітальне відновлення мосту, після чого він ще три десятки років слугував для руху транспорту на автомагістралі Івано-Франківськ-Львів. 

З відкриттям у 1984 р. нового мосту цю пам’ятку інженерної думки поч. ХХ ст. було перетворено на пішохідну комунікацію.

У 2006 р. міська влада вже незалежної України розпочала капітальний ремонт. Але виділених на той час коштів було катастрофічно мало. Тому спочатку відремонтували бокову пішохідну доріжку.

І, аж у 2014 р., було розпочато повномасштабну заміну всього покриття мосту. Було придбано та настелено дерев’яне полотно, здійснено заміну металевого підтримуючого швелера. Завершальним етапом ремонту було нанесення асфальтного покриття. Бовшівська сільська рада в особі голови Очкур Ганни Йосипівни надала субвенцію в розмірі одного мільйона гривень на виконання робіт із асфальтування старого мосту. Тепер галичани та гості міста можуть спокійно проходжуватись по мості та милуватись красою Дністра і околиць.

 

Прочитано 1501 раз
Увійдіть, щоб залишити коментар
jtemplate.ru - free extensions Joomla