Четвер, 06 жовтня 2016 00:23

Церква святого рівноапостольного князя Володимира Великого

Під гнітом Австро-Угорщини і Польщі з тисяч православних храмів на території теперішньої Івано-Франківської області залишились одиниці, а з 1930-х рр. їх залишилося всього два, один із них у Галичі. Православна громада м. Галича була досить великою. Попри утиски польської влади люди горнулися до своєї віри. І хоч не було споруди, в якій люди мали б змогу молитися Богові, відомо, що церковним Богослужбовим життям громада жила вже від 1924 р. 21 грудня 1924 р. (за старим стилем) для священнодійствування  на парафії Св. Володимира в м. Галичі був освячений антимінс – Богослужбовий плат з часточкою мощей, на якому зображено покладання Тіла Христового у гріб. Для Галицької парафії Св. Володимира антимінс був освячений Преосвященним єпископом Гродненським і Новогрудським Олексієм із благословення Митрополита Діонісія (Валединського) предстоятеля Польської Автономної Православної Церкви, якому була підпорядкована Православна Церква на Західній Україні.

Тільки за наявності антимінса священик може служити Літургію. Не маючи храму парафіяни церкви св. Володимира Великого разом із священиком збиралися у різних місцях: у домах благочестивих християн і навіть під відкритим небом. З переказів галичан відомо, що на самих початках такі зібрання проводились на Галич-Горі на пагорбі, що навпроти нового цвинтаря, у саду родини Зелінських, яка там мешкала.

Різдво Христове 1925 р.  вважають і народженням Галицької православної парафії Св. Володимира. З того часу влада направляла до Галича православних священиків.

Попри значні перешкоди і відмову влади на поч. 1930-х рр. ХХ ст. корінні православні галичани почали будівництво церкви. Житель міста Галича Володимир Івасюк придбав стару хату на вулиці, що тепер називається Винниченка, на своє ім’я оформив документи на будівництво житлового будинку. Так почалося зведення Храму св. рівноапостольного князя Володимира Великого. Польська влада постійно контролювала будівництво. Бувало, що парафіяни сходилися уночі до колійового вокзалу, вивантажували з вагонів цеглу, складали на вози і везли на церковне подвір’я. Коли були вимурувані стіни до вікон, до власника будівництва В. Івасюка вкотре прийшла інспекція. Польський урядовець цікавився, чому в хаті так високо розміщені вікна. На це В. Івасюк відповів: «Дністер близько, щоб не заливало, фундамент високий, двері високо і вікна». Люди стягувалися з останнього, щоб вибудувати храм. Згодом церкву збудували, накрили, але без куполів, бо і дозволу не було, і коштів не вистачало. По закінченні будівництва храм було освячено. Церква будувалася як приватний будинок, парафія офіційно зареєстрована не була й точних дат будівництва і освячення дослідникам не вдалося відшукати. І про перших священиків, які місійно служили у Галичі мало відомостей. Парафіяни оповідають, що часом уряд не допускав православних священиків на парафію.

В повоєнні роки комуністична влада почала проводити атеїстичну пропаганду. Людей всіляко старалися відвернути від церкви, але християни все більше горнулися до храму. У 50-х роках ХХ ст. церкву перекрили бляхою, поставили куполи з хрестами, облаштували дерев’яну дзвіницю. У 1961 р. радянська влада закрила храм і переобладнала його в районний дім піонерів. За час, коли храм був закритим, було зруйновано куполи, вівтар. Іконостас, хоругви, і Почаївську ікону Божої Матері було перенесено до церкви Різдва Христового, яка з 1961 р. знову стала православною і об’єднала в собі дві галицькі громади – православну і греко-католицьку.

В колишньому храмі Св. Володимира все поруйнували. На місці вівтаря, на підвищенні облаштували сцену, на хорах розмістили кінотеатр. В середній частині храму займалися танцювальна школа, художні та ремісничі гуртки.

На поч. 90-х років ХХ ст. православні галичани знову залишилися без храму. Православний священик, що служив у храмі Різдва Христового м. Галича о. Юрій Федик, вимушений був покинути церкву. Церкву Різдва Христового за результатами галицького референдуму віддали новоутвореній греко-католицькій громаді.

Весною 1991 р. колишню будівлю православної церкви передали громаді Української Автокефальної Православної Церкви. З благословення Високопреосвященнішого Кир Андрія, Митрополота Галицького (тоді ще Архієпископа Івано-Франківського) керуючого Івано-Франківською єпархією УАПЦ, храм св. Володимира в Галичі починають відновлювати під духовним проводом настоятеля храму митрофорного протоієрея Михаїла Федишина. Зробили капітальний ремонт будівлі. З церкви Різдва Христового забрали тільки старий іконостас Володимирської церкви, давню святиню – Почаївську ікону Божої Матері, металеві хоругви, напрестольний кивот. В церковній родині кожен парафіянин  чимось приклався до відновлення церкви. Хтось придбав дзвони, деякі вишивали рушники, хтось поофірував євхаристій ний набір, фелон, Євангеліє, хрест; сестринство дбало про чистоту у храмі, про квітники, братство про належний стан храму. Паламар про лад у кожному куточку. Дяк і хористи – про гарний спів. Священик – про побожне служіння і добру науку парафіян, даючи на кожну справу благословення. Парафіяни – про благочестиве життя і добру поведінку.

У 2007 р. відійшов у вічність настоятель храму митрофорний протоієрей Михаїл Федишин. Він багато приклав сил до відбудови церкви, залишив по собі науку про Бога, часточку своєї віри. 3 грудня 2007 р. настоятелем храму стає співробітник спочилого о. Михаїла і його духовний син, молодий священик о. Іоан Кузь. Він гуртує парафіян, продовжує справу свого попередника – відродження храму та парафії. При церкві починає діяти парафіяльна Недільна школа з вивчення Святого Письма і катехізису для дорослих, Недільна школа для дітей. Проводяться численні паломницькі подорожі до святих місць. Організовуються різні благодійні заходи. З 2008 р. по 2012 рр. біля храму збудовано дзвіницю, каплицю. Відновлено інтер’єр храму. Галицькі та Львівські іконописці під керівництвом Володимира Сірка встановили новий іконостас, відреставрували давні храмові святині. Церква св. рівноапостольного князя Володимира Великого знову милує око галичан, прославляє Бога та несе світло Віри Христової до людей.

За сприяння о.Іоана Кузя

Прочитано 1857 раз
Увійдіть, щоб залишити коментар
jtemplate.ru - free extensions Joomla