Середа, 19 жовтня 2016 10:11

Караїмське кладовище у Галичі XVII-XVIIIст. – унікальна пам’ятка історії галицьких караїмів

Караїми – невеликий тюркомовний народ, представники якого сповідують караїмізм. Історія галицької караїмської громади бере свій початок, за однією з версій, з сер. ХІІІ ст. Оселились караїми у Галичі біля Ринкової площі. Ця вулиця має дуже зручне розташування, адже тягнеться вздовж правого берега Дністра і виходить на головну ринкову площу міста – Майдан Різдва. З цього можемо робити висновок, що караїми були досить впливовими у міському середовищі галичан. 

ХІІІ-ХV ст. – темний період в історії галицької караїмської громади. Про неї починають згадувати в документах пізнього Середньовіччя. У 1578 р. король Стефан Баторій надав караїмам привілеї. В люстрації королівщини за 1747 р. згадується у Галичі вулиця Караїмська, на якій проживало тоді 19 караїмських родин, також відомо, що один з них, Нухін, займався гончарством. Приблизно у Галичі проживало не більше 2-3-х сотень караїмів. На сьогодні галицька караїмська громада має лише одного представника. 

У центральній частині вулиці Караїмська була, навіть,  кенаса (храм караїмів), а неподалік і Народний дім. Однак, на жаль, ці споруди до наших днів не збереглися. 

Проте, на даний час у Галичі діє Музей караїмської історії та культури Національного заповідника «Давній Галич», є вулиця Караїмська, та одне з небагатьох в Україні історико-культурних пам’яток цього етносу, що збереглося до сьогоднішніх днів – караїмське кладовище.

У сусідніх Львові, Луцьку, Кукизові та інших населених пунктах Західної України, де були караїмські громади, від кладовищ не залишилось ані сліду.

Дослідженню караїмського кладовища досить довгий період приділялося мало уваги. Вперше детально вивчили і дослідили цвинтар у 1997-2000 рр. І. Юрченко та Н. Юрченко при підтримці А. Кефелі та О. Береговського. Результатом їхньої плідної праці є каталог «Караїмське кладовище біля Галича» (2000 р). У ньому детально окреслено фіксацію караїмського кладовища, подано галерею надмогильних пам’ятників, здійснено переклад текстів пам’ятників з давньоєврейської українською мовою, подано метричні дані караїмської громади Галича з приватного архіву Я.Л. Єшвович з 1830-1997 рр. 

Караїмське кладовище м. Галича розташоване на правобережжі ріки Дністер, неподалік впадіння притоки р. Лукви. З півночі межу цвинтаря утворює стрімкий берег стариці Дністра, з півдня – зруйноване єврейське кладовище. Зі сходу та заходу до нього прилягають присадибні ділянки з житловими та господарськими будівлями. Час його закладення невідомий, але найстаріші пам’ятники датуються сер. XVIII ст. 

Загальна площа караїмського кладовища - 0,4 га. Сучасні його розміри: довжина – 77 м, ширина в західній частині – 47 м, у східній – бл. 27 м. Станом на 2000 р. на кладовищі налічувалось 219 поховань. Понад 50 старих кам’яних надгробків. Пам’ятники розташовані рядами, які тягнуться зі сходу на захід. Лицева сторона пам’ятників орієнтована на північ.

Зустрічаються чотири типи надмогильних пам’ятників: кам’яна стела, кам’яна стела на горизонтальному бетонному підмурку, бетонна стела на горизонтальному бетонному підмурку, горизонтальна бетонна плита. 

З історії відомо, що неподалік караїмського кладовища була Дністрова пристань для кораблів. За даними Й. Пеленського – дослідника Галича –  тут жили караїми та євреї, бо, як купці, вони завжди осідали біля пристані. У документі конвенту францисканців у Галичі за 1629 р. вказано, що конвент підвищує чинш – річну плату – за «окописько караїмське». Й. Пеленський знайшов копію документу у 1910 р. в приходстві церкви св. Петра в Залукві. З цього випливає, що караїмське кладовище було розташоване на полі, котре належало францисканцям і караїми сплачували за нього по 8 грошів на рік. Історики стверджують, що ця сума в ті часи була досить низькою, а цей чинш було накладено досить давно і це вказує на давність обох кладовищ єврейського та караїмського. За твердженнями Й. Пеленського, це було одне надвоє розмежоване поле. Він вважав, що караїмське кладовище було закладене на кількасот років швидше, ніж прийшли францисканці до Галича. Францисканці цю землю отримали разом із кладовищами або самовільно їх прилучили до свого лану.

Автор праці про галицьке кладовище - єврейський літератор Рубін Фан стверджує, що найдавніші надгробки датуються XVII ст. 

На епітафіях викарбувані караїмські символи – корона Тори, поламані дерева, глечики, дві долоні – благословення газана, шестикутна зірка Давида, олені, семисвічники, леви. Деякі обрамлені рослинним орнаментом.

Багато пам’ятників на караїмському кладовищі було знищено в роки Першої світової війни. Під час Другої світової війни у східній частині кладовища був розташований артилерійський пункт, оскільки дане місце було зручною позицією для контролю за переправою та мостом через Дністер. Цей факт та наявність ями, яка могла бути утворена вибухом, пояснюють, на думку дослідників кладовища, відсутність у даній частині поховань.

При захороненні покійника обирали місце біля могил його рідні, тому поряд знаходяться різночасові поховання. Через це визначити найдавнішу частину кладовища дослідникам не вдалося.

Караїмське кладовище у нашому місті є важливим джерелом для істориків, мистецтвознавців, філологів. Воно дає можливість охочим вивчати різні аспекти життя караїмської громади Галича, родинну історію та генеалогію, каменерізне мистецтво, літературну творчість. 

Протягом останніх років силами співробітників Національного заповідника «Давній Галич» на караїмському кладовищі проведено низку охоронних робіт – кладовище занесено до Державного реєстру пам’яток, здійснено інвентаризацію надгробків. Тривають роботи з консервації кладовища, укріплення північної та східної його частин, які руйнуються внаслідок природних та антропогенних впливів, благоустрій території. 

З метою привернути увагу до проблеми збереження культурної спадщини галицьких караїмів було детально досліджено і впорядковано каталог «Караїмське кладовище біля Галича». Встановлено вказівники для проїзду до нього, знак перед входом на територію. Кожного року люди, котрі проживають поблизу, приносять уламки стел, які відкопують на своїх подвір’ях внаслідок ремонтних робіт.

Караїмське кладовище є цінною реліквією історії караїмської громади. Воно несе в собі вагу міжнародного значення, оскільки галицькі караїми мають родичів у Криму, Польщі, Литві та Ізраїлі, які часто приїжджають відвідати могили своїх предків і не байдужі до свого минулого. Слідкувати за станом караїмського кладовища потрібно завжди, щоб зберегти його для прийдешніх поколінь хоча б у такому стані, яким його сьогодні бачимо ми.

На завершення, хочу наголосити, що Караїмське кладовище м.Галича є цінною реліквією історії караїмської громади. Це кладовище міжнародного значення, оскільки галицькі караїми мають родичів у Криму, Польщі, Литві та Ізраїлі, які часто приїжджають відвідати могили своїх предків і не байдужі до свого минулого. І вони приємно здивовані, що в Галичі дбають про збереження історії караїмів, досліджують і популяризують їхню культурну спадщину. Днями у Галичі побували представники литовської караїмської громади, побували на кладовищі і вкотре пересвідчилися в тому, що можна бути спокійними за належне збереження минулого галицьких караїмів. Деякі представники зі сфери журналістики не завжди розуміють про що розповідають стели галицького караїмського кладовища, не бажають вникнути і усвідомити долю народу, який проживав далеко від родинного гнізда (Чуфут-Кале, Крим) і зберіг релігію, мову, культуру, традиції, свято дбав про збереження і розвиток.  В Галицькому краї зустрів людей, які й досі не байдужі до історії караїмів. Кладовище караїмів у Галичі є своєрідним музеєм-некрополем, це книга з каменю просто неба, яку потрібно читати, вивчати і шанобливо відноситись до світлої памяті галицьких караїмів.

Надія Васильчук

Молодший науковий співробітник Музею караїмської історії та культури Національного заповідника «Давній Галич»

 

Прочитано 1972 раз
  • Увійдіть, щоб залишити коментар
    jtemplate.ru - free extensions Joomla