Понеділок, 21 листопада 2016 21:58

Галицьке Євангеліє

Галицьке Євангеліє — одна з найдавніших пам'яток Київської Русі. Написане уставом на пергаменті. 1-228 аркуші писані в давньому Галичі у період від 1 жовтня по 19 листопада 1144 (про це є дописка на 228 аркуші), а решта — 32 аркуші — там же в 12-13 ст. Видано Галицьке Євангеліє 1882-1883 рр. архимандритом Амфілохієм. Галицьке Євангеліє має срібну шкіряну оправу і 260 пергаментних аркушів.

Окремі науковці доводять, що у першій половині ХIII ст., коли Галичину окупували угорські війська, ця пам’ятка зберігалася в угорських королів. Відтак із Софією, матір’ю князя Ярослава Осмомисла, вона переїхала до Перемишля. Є дані, що Галицьке Євангеліє деякий час було і у Володимирському соборі на Волині.

Професор ректор Українського університету в Москві Віктор Ідзьо зробив цікаву історичну реконструкцію пам’ятки. «Записи в цій непересічній книзі стверджують, що її виявив 1576 року в церкві села Крилоса неподалік Галича львівський єпископ Гедеон Балабан, — каже Віктор Ідзьо. — 1679 року новим власником Галицького Євангелія став молдовський митрополит Досифей. Він вирушив до Москви із наміром повернути пам’ятку «на своё место на Крылос». Але передав її на реставрацію чи з метою передрукувати московському ієромонахові Тимофію, справщику «Печатного двору», який через тривалість друкування «Галицьке Євангеліє» уже не повернув. Після смерті Тимофія книгу передали до бібліотеки московського «Печатного двору».

1788 року Галицьке Євангеліє стало власністю Синодальної бібліотеки.

Як засвідчує відомча книга Синодального управління, бібліотека в ХІХ–ХХ століттях мала, окрім Ізборніка Святослава 1073 року та інших стародавніх книг, і Галицьке Євангеліє 1144 року.

Синодальну бібліотеку Московського патріархату (РПЦ) було ліквідовано в 1918 році. Всі цінні книги, зокрема й Галицьке Євангеліє, від 1920-го зберігаються в Московському державному історичному музеї. Оригінал Галицького Євангелія читачам не видають.

Оглядове вивчення пам’ятки розпочав М. Карамзін, котрий в «Історії держави Російської» дав коротку характеристику її письма й опублікував уривок тексту.

У 1822–1823 роках тексти Галицького Євангелія обговорювали в листуванні О. Х. Востоков і К. Ф. Калайдович. Учені проаналізували опубліковані уривки пам’ятки, порівняли їх із болгарськими стародруками. А за радянських часів святиня перебувала у спецсховищі  й майже не вивчалася.

На сьогодні наявні такі результати дослідження цього унікального витвору духовності.

Галицьке Євангеліє має розмір 23х16 см, обсяг – 260 аркушів. Оправа – дошка, обтягнута м’якою шкірою. Текст написано на пергаменті. На кожному аркуші 24 рядки, які розташовано в один стовпець, лише на аркушах 1-3 – в два стовпці.

Галицьке Євангеліє виконане прямим уставом гарного чіткого малюнка, не дуже щільного. Висота літер — 3 міліметри. Характерні накреслення: у літери Ъ – коромисло широке, праве плече довше за ліве, розташоване майже на рівні верхньої лінії рядка, щогла ледь виступає за цю лінію. Перемичка в літери М не провисає за рядок, щогли трохи нахилені вгорі до середини; перетинка в ІЄ – на середині літери;
в u – трохи вище середини; перетинка в И розташована трохи вище середини літери, в Н іде від верхньої частини лівої до низу правої щогли, на зразок латинської N; літера Ч написана у вигляді чаші, симетрично розміщеної на прямій ніжці; Ж – досить широке, розлоге, діагональні лінії перехрещуються на вертикальній щоглі трохи вище її середини. Дослідник Я. Ісаєвич вважає, що Галицьке Євангеліє 1144 року написане сербохорватською мовою.

Євангеліє має дві вставки. На аркуші 229 – рамка П-подібної форми, плетена, розфарбована чотирма кольорами: темно-коричневим, синім, жовтим і червоним. На аркуші 242 – прямокутна рамка, в яку вписані три кола, заповнені стилізованими рослинними мотивами; кольори ті самі за винятком червоного.

У тексті Галицького Євангелія на аркушах 3, 69, 112 і 180 чотири великі рукописні ініціали візантійського типу, виконані кіноварним контуром і розмальовані жовтою та зеленою фарбами. Є багато дрібних ініціалів, виконаних циноброю на аркушах 1–228, або з додаванням синьої фарби (аркуші 229–256). На аркуші 260 закінчення у вигляді невеличкої плетеної смужки. На звороті цього аркуша – кіноварний рисунок грифона.

Галицьке Євангеліє 1144 року складається зі змісту, чотирьох Євангелій, синаксара – аркуші 229–240, місяцеслова – аркуші 242–256, євангельських читань на особливі випадки – аркуші 257–260.

Мова Євангелія має свої особливості. Основа її – слова, характерні для Півдня Русі, або староукраїнські. Особливості сполучень літер «жч», «шч» і «жд» (наприклад, у словах «дъждь», «дъжчить», «рожчь», «дошч») притаманні сербохорватській мові. Також вживається «уо» замість «въ» – «уопрашаю». У Галицькому євангелії є властиві лише його мові написання закінчень слів: «лє», «ью», «ли», «ию», «или», після «ц» постійно пишеться «а» – «отца» (аркуші 47, 73, 122, 127 та інші), «слєпца» – аркуші 107, 226 та інші. Після «ч» також пишеться «а» – «чаша», «чашю», «хр» пишеться часто замість «кр» – «хръестити», «хрьститєль», «хрєщєнь» та інші.

В Галицькому євангелії є приписки. Так, на аркуші 228 внизу – нотатки переписувача: «В лъто SXHB (тобто 6652 або 1144) написаша са книгы H (Наличі), 50 дньи октабра, а скончашаса в 9 ноабра».
Є низка пізніших записів, зокрема на аркуші 111 уставом XIV століття: «…от своєя пазухы нє повиньны никому жек кде им бог дасть льжати кдє моя рука положить тому бога молити за здоровє Якова Артииья Иваана Львоньтья, Ходора Домьны Мр (?) Хотимьє Савы Ильъ Григорья Натальъ…».

На аркуші 228 скорописом XVI століття зазначено: «В лето 7083 а от рождества Христова 1576 месяца июня 12-я Гедеон Балабан епископ Галицкии Львовскии и Каменца Подольского в сее время наехал на столец еписски на Крылос и застал при церкви столецнои сие книги евангелие напристольное тетр. Оно же свидетельствуется положено быти 800 лет давних».

На тому самому аркуші є запис півуставом XVII століття: «Лето 7187, а от рождества Христова 1679 ноябрия 28, на знаменах аз смененныи Дософфеи архиепископ и митрополит Сучавский и въсея Молдавии иекзарх Плагион и местодьржитель Севастийского да отслется сие святое евангелие на свое место на Крылос бо яко мы же сведители 6652 бяше тогда от създаниа егда написася уже суть минули 535 лет греческаго же царства 2-го лета Иоана Комнина Константиноградскаго».

На обклейці верхньої дошки оправи кіноварний запис власника рукопису XVII століття: «Евангелие на пергамине справщика иеромонаха Тимофеа а как писана тому 555 лет по 207 год».

Поряд іншим почерком, також XVII століття: «а в книгохранительную палату в прием написана в 207 году».

На аркушах 3–29 тією самою рукою: «Сия книга евангелие справщика иеромонаха Тимофея взята на печатной двор после его смерти в 207 году со иными его Тимофеевыми греческими книгами».

Є ще декілька дрібних приписок, зокрема латинською та польською мовами XVII–XVIII століть.

Наведені приписки дають можливість реконструювати історію Галицького Євангелія, виданого в Крилосі 1144 року.

Так, записи стверджують, що Галицьке євангеліє знайшов 1576 року львівський єпископ Гедеон Балабан у церкві Крилоса (нині с. Крилос Галицького району Івано-Франківської області).

14 травня 2010 р. під час проведення міжнародної наукової конференції «Історико-релігійні та етнокультурні особливості галицького регіону в загальноукраїнському контексті», що відбулася в Національному заповіднику «Давній Галич», Віктор Ідзьо (Москва, Росія) зазначав, що за клопотанням Івано-Франківської обласної ради та Генерального консульства Російської Федерації у Львові, Галицьке Євангеліє може бути видане зі сховища з метою факсимільного передруку, що надасть можливість подальшого його дослідження.

5 жовтня 2011 під час чергової робочої зустрічі голови облдержадміністрації Михайла Вишиванюка з Президентом України Віктором Януковичем Глава держави дав доручення Міністру культури України Миколі Кулиняку посприяти Івано-Франківській області щодо повернення на її терени «Галицького Євангелія», 1144 року, однієї із найдавніших пам’яток української літератури та мистецтва.

Директор історичного музею в Москві А.Левикін на запит українського посольства в Москві від 13 квітня 2011 року про можливість факсимільного перевидання Галицького Євангелія повідомив посольству України в РФ: «На комерційних умовах Московський державний  історичний музей може для факсимільного видання надати вже зроблену музеєм  цифрову копію Галицького Євангелія».

27.09.2013 Як тільки копія «Галицького Євангеліє» опиниться в Україні, про це буде повідомлено громадськість та ЗМІ», - зауважили в ОДА.
Як вдалось дізнатись кореспонденту «Бліц-Інфо», за попередніми переговорами створення копії «Галицького Євангеліє» оцінювали в 60 тисяч євро.

Галицьке Євангеліє є однією з найстаріших достовірних пам’яток історії та культури українського народу.

Прочитано 2562 раз
Увійдіть, щоб залишити коментар
jtemplate.ru - free extensions Joomla