Субота, 14 жовтня 2017 23:03

Столиця Данила: таємниці давнього Холма

Коли говорять про Данила Галицького, найчастіше згадують Львів – місто, яке, за легендою, король заснував для свого сина Лева. Однак Львів був потім. На 19 років раніше від першої літописної згадки про Львів, 1237 року, Данило заснував місто Холм, яке і зробив своєю столицею. За легендою, саме його найбільше розбудовував і врешті тут спочив Данило 1264 року. Попри це, місто досі залишається мало дослідженим археологами і ховає чимало таємниць. Частину з них науковці сподіваються розкрити ще цього року.

Сучасна базиліка Різдва Пресвятої Діви Марії, де проводять розкопки

У квітні 2013 року українські археологи разом із своїми польськими колегами розпочали у Холмі дослідження, на які чекали багато років, – розкопки церкви Пресвятої Богородиці. Це був хвилюючий момент для усіх, адже йшлося не про пересічну святиню, а, очевидно, про усипальницю Данила Романовича та його родини. На той час, окрім місця розташування, науковці майже нічого не знали про храм.

Переговори про можливий початок досліджень тривали кілька років. У 2012-му відбулось декілька поїздок науковців до Польщі та кілька раундів міжнародних переговорів. Врешті у березні 2013 року угоду про співпрацю таки підписали.

Археологічні дослідження ускладнювало те, що церква княжих часів розташована якраз під нині чинним храмом. Починаючи з княжих часів і протягом століть місце, де колись Данило Галицький побудував церкву, не залишалось порожнім. Тут завжди був храм – його відбудовували після пожеж, перебудовували, але локація залишалась майже незмінною.

"Врешті княжу Богородичну церкву у Холмі спіткала доля багатьох українських святинь. Її, а також катедральний собор у Галичі, церкву Юра у Львові і катедральну церкву у Перемишлі – усі розібрали у XVI-XVIII століттях, переважно для побудови нових храмів", – розповідає доцент кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини Інституту архітектури НУ "Львівська політехніка" Василь Петрик.

На схемі (автори: М. Бевз, В. Бевз, Ю. Лукомський, В. Петрик), складеній за результатами розкопок, видно, як фундаменти храму Данила Романовича вписуються в периметр храму П. Фонтани. Червоною крапкою позначено місце знахідки саркофагу.

Собор, який стоїть тут нині, – базиліку Різдва Пресвятої Діви Марії (присвята Богородиці збереглась як і в княжі часи) – побудували у 1735-1756 роках за проектом архітектора Павла Фонтани. Врешті сучасна будівля стала костелом лише 1920 року, а доти тут правили за православним обрядом. Тож, аби дослідити княжу церкву, археологам довелось копати буквально поміж богослужінь.

Розпочати дослідження святині у 2013 році приїхала ціла команда українських науковців. До групи з десяти осіб ввійшли історики, історики мистецтва та архітектури, архітектори-реставратори, археологи, антропологи, фізики і геохіміки. З польського боку до роботи долучилась аналогічна група фахівців.

Вже перші шурфи дали цікаві результати. Археологи почали копати на місці тріщини сучасного храму всередині собору і вже на глибині 1,5 метра виявили суцільний мур, який йшов впоперек осі костелу. Так науковці зробили своє перше відкриття – наштовхнулись на зовнішню стіну того храму, який шукали. Перші дні і перші відкриття були доволі несподіваними – стара церква виявилась дещо зміщеною відносно сучасної і будованою не з місцевого каменю, як очікували, а з цегли, що вже було новинкою на той час у Східній Європі.

Через шість років львівська команда археологів чекає на продовження робіт. За ці кілька років досліджень науковці зробили вражаючі відкриття: сьогодні вони можуть майже з певністю розповісти, який вигляд мала Богородична церква короля Данила майже вісім століть тому.

За словами археолога, доцента кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини Інституту архітектури НУ "Львівська політехніка" Юрія Лукомського, вона виявилась дещо меншою, ніж очікували.

"Ми думали, що вона мала хоча б 20 метрів у довжину і ширину А з’ясували, що реальні розміри святині – 14 метрів у ширину і орієнтовно 22,4 – у довжину. Хоча, можливо, виявиться, що церква ще мала обігові галереї, яких наразі "не вловили", бо не мали можливості дослідити ці частини", – розповідає Юрій Лукомський.

Нині архітектори знають, що собор було побудовано з незвичної на той час для цих теренів брускової цегли досить великого розміру – завдовжки 26-28 см, знають, якою була кладка собору, що він був нетинькований ззовні і мав, очевидно, скромний декор, який теж був виконаний у цеглі.

"Припускаємо, що Данило запросив для будівництва церкви майстрів з північної Італії. Точних даних про те, хто саме міг будувати цю святиню, немає. Однак відомо, що таку цеглу почали виготовляти у Ломбардії, в північній Італії, і вона поширювалась Європою на схід разом з монастирськими орденами. А якщо зважати, що Богородичну церкву спорудили всередині XIII століття, то вона – одна з перших у Східній Європі, яку звели за такою технологією", – зазначає архітектор Лукомський.

За теорією науковців, церква мала би мати чотири колони, однак наразі під час робіт знайшли лише дві. Дослідники кажуть, ще дуже багато невідомо, зокрема про історію розбудови та розвитку церкви. Аби її з’ясувати, треба проводити додаткові дослідження, адже відомо, що храм кілька разів відновлювали ледь не з руїн і перебудовували.

"Говорити зараз, чи ми знаємо багато, чи мало про цю церкву, дуже складно. Ми знаємо наразі дуже мало, але водночас і дуже багато, якщо зважати на те, що вона була майже повністю розібрана. Але ми можемо з певністю сказати, що це унікальний об’єкт для української архітектури. Це чи не перший об’єкт з брускованої цегли, який, очевидно, був певним зразком для інших церков волинської і навіть литовської школи на наступні десятиліття", – коментує результати кількарічних досліджень Василь Петрик.

Та найцікавіша знахідка, переконані археологи, – попереду. Науковці зізнаються, найочікуванішим відкриттям було би королівське поховання. З літописних джерел відомо, що у цій церкві похоронені Данило Романович, двоє його дорослих синів та один малолітній син, а також внук. У попередні роки дослідникам вдалось знайти кілька десятків різних поховань на різній глибині. Щонайменше кілька з них датують ХІІІ століттям. Проте найцікавіше для археологів – одне. Йдеться про поховання, яке відрізняється від усіх інших і яке знайшли у саркофазі.

"Є гіпотеза, що в саркофазі похований хтось із сім’ї Данила Романовича (науковці припускають, що це один з дорослих синів Данила – Шварно або Роман, – ред.). Довести це можна лише подальшими археологічними і комплексними порівняльними дослідженнями. Але для цього мусимо знайти і інші поховання королівської родини. Сучасні археологічні методи дають змогу зафіксувати найменші сліди давніх поховань, навіть якщо вони були знищені. Питання лише у забезпеченні відповідною технікою, фінансами та часом", – коментує Василь Петрик.

За припущенням Юрія Лукомського, усі княжі (королівські) поховання мали би бути у саркофагах і розміщуватись під тогочасною церквою, близько до тодішнього рівня підлоги, який є на глибині 1,5 метра. Саркофаг, який вдалось знайти, був від теперішньої поверхні на глибині 2,4 метра. Тобто на 70 см глибше від тогочасної поверхні.

Єдиний знайдений саркофаг був мурований з брускової цегли, з якої також будований храм. За формою він був бочкоподібний і закритий дерев’яною накривкою. За словами Василя Петрика, можливо, накривка була поліхромована, можливо, мала скульптурне зображення, але дізнатись це вже неможливо, адже дерево не збереглось.

"Сьогодні Холмська церква – єдиний масштабний український досліджений некрополь. Ні у Києві, ні у Львові, ні в Галичі ми не маємо подібного храму", – говорить Василь Петрик.

Паралельно з дослідженнями в королівській усипальниці продовжують археологічні дослідження на Високій Гірці, неподалік від храму, на горі, де колись височів палац Данила Галицького. Королівську резиденцію досліджують вже майже століття, однак наразі, за словами Василя Петрика, розкопали не більш як половину площі, вдалося локалізувати палацову браму та фундаменти трьох будівель.

Висока Гірка в Холмі. Нижче від храмово-монастирського комплексу – місце розкопів резиденції  Данила Галицького.

Розкопки на території резиденції провадять археологи Інституту археології та етнології Польської академії наук, а українські науковці є консультантами проекту. Керує дослідженнями професор Анджей Буко.

Про холмську резиденцію Данила є чимало відомостей. За словами Юрія Лукомського, її почали будувати ще в 1230-х роках, тож у 1240-х вона вже могла існувати. Палац був прямокутної форми, його стіни були викладені з глауконіту. Його приблизні розміри: 40×30 метрів. Палац був збудований у тренді того часу – на гірці.

"Цього року продовжать дослідження ще однієї будівлі з глауконіту дещо обабіч палацу. Це може бути світська будівля, яка, можливо, пов’язана безпосередньо з палацом. Резиденцію неодноразово перебудовували", – розповідає Василь Петрик.

За найсміливішими припущеннями деяких дослідників, серед яких і Юрій Лукомський, це може виявитись літописна церква Івана Златоуста, однак з цим згідні не усі.

Реконструкція замку короля Данила у Холмі з палацовою церквою Івана Златоуста.

"Порівняно з тим, що ми знали про резиденцію у 1999 році, коли почали розвідкові роботи на Високій Гірці, зараз маємо величезний поступ. Ці дослідження вивели об’єкт на європейський рівень значення. Це єдина у Польщі королівська резиденція XIII століття такого масштабу і так добре досліджена археологами. Але схоже, що цьогорічні дослідження не стануть останньою крапкою. Залишається ще дуже багато питань без відповідей", – розповів Василь Петрик.

Джерело: ZBRUC, Мирослава Мартинів

Прочитано 108 раз
  • Увійдіть, щоб залишити коментар
    jtemplate.ru - free extensions Joomla