Субота, 02 вересня 2017 22:09

Неспокійний Дністер або чи був голод в Галичі у 1933 році

У 2008 році всі ми стали свідками великої повені, яка вирувала на річках Прикарпаття. Масштаби лиха вражали – була затоплена і більша частина міста Галича. А чи замислювались ми, наскільки часто траплялися подібні лиха в минулому? І як боролися наші пращури із водною стихією?

Ще з княжих часів Дністер був повноводним і використовувався для судноплавства. Адже саме кораблями до Галича в основному сплавляли сіль із солеварень, камінь вапняк для побудови сакральних споруд княжого Галича, а також інші вантажі та товари.

Про першу повінь, що сталася на річці Дністер у 1164 р. біля Галича нам розповідає Іпатіївський літопис. Цей природній катаклізм  був дуже великих масштабів, потонуло більш як 300 людей, що везли сіль із карпатських солеварень: «багато людей і вози знімали з дерев, де їх вода покидала»[1. C.56].

Рис. 1. Вигляд на місто Галич на місці впадіння річки Лукви в Дністер. Рисунок Наполено Орди 1878-1880 рр.

Довший час переправа через Дністер відбувалася за допомогою човнів та поромів. Перший «австрійський» міст було споруджено у 1858 р. [5.C.359].

Рис. 2. Переправа через р. Дністер.

Час від часу у ХVIII cт. на річці поблизу міста траплялись незначні паводки. Відомо, що у 1864 р. в м. Галичі була небачена повінь. На щастя, новозбудований міст через Дністер витримав цю повінь [5.C.359].

Рис. 3. Галич. Вигляд на Дністер. Фото 1913 р.

Рис. 4. Рибалки на Дністрі. Вигляд на «австрійський» міст. Фото 1920 р.

30-31 серпня 1927 р. – паводок у басейнах річок Дністер і Прут призвів до підтоплення 10 міст і багатьох сіл, зруйновано дороги, мости тощо. Не оминула повінь і м. Галич.

У 1931 році сталася надзвичайно висока весняна повінь у басейні Дністра. Її висота перевищила всі раніше відомі повені та паводки, починаючи з XVIII ст. Завдано великих збитків населенню. Як пізніше довідуємося, польська окупаційна влада практично не відшкодовувала коштів для того, щоб покрити завдані під час лиха збитки, мотивуючи це тим, що такі паводки є досить частим явищем.

Чергове лихо, спричинене розливами річок Лімниці, Дністра, Лукви та ін., припало на липень 1933 року. З львівської газети «Діло» довідуємось, що: «Галицька округа була найбільше знищена виливами ріки Дністер із її притоками. Були затоплені тисячі моргів посівів та сіножатей. Із 34 громад, що належали до Галицької округи, затоплені 21» [1.C.3].

Члени Ради філії товариства «Сільський господар» у Галичі: Андрій Терпиляк, Петро Водославський, Степан Дудар. Об’їхали затоплені громади та оглянули масштаби трагедії. У 21 громадах із загальною кількістю 11317 га вода затопила 3869 га. З них 2540 га ріллі та 1329 га сіножатей та пасовиськ.  До 50 % озимих культур втрачено, а ярих від 50-100 %. Повінь завдала загальної шкоди на 416.600 га злотих. В тому числі у селах Медуха, Семиківці, Тустань, де падав град  24 червня та 5 липня завдано шкоди на 100 000 злотих. Ще у 6 селах таких як Дубівці, Перлівці, Залуква, Пукасівці, Блюдники, Темирівці вода залила 35 га ґрунтів, і ще 20 га засипала шутром. У Дубівцях вода знищила 9 будинків.

Ситуація настільки критична, що у громадах Дубівці, Острів, Суботів, Галич і частині Залукви населення вже терпить голод. Оскільки старої картоплі вже немає, а молода рання знищена водою. Через брак пасовищ на 40 % знизилися надої корів.

Населення, яке зазнало шкоди, дуже зажурене, однак покірне, не вірить в яку-небудь допомогу. Люди навіть не хочуть вносити свої прохання у справі відпису ґрунтового податку. Кажуть, що Скарбовий Уряд завжди знайде причину на неформальність внесених прохань, або просто буде толкувати, що «заливи рік не є стихійною шкодою, бо вона часто повторюється» [1.C.3].

Зважаючи на гіркий досвід попередніх лих, рада філії товариства «Сільський господар» в Галичі запросила до допомоги жертвам повені такі товариства: філію «Просвіти», кружок «Рідна школа», Союз Українок, Союз Кооператив, Кооперативний Банк району, Молочарську Спілку та кількох громадян з Галича. З вищеперечислених товариств сформовано Допомоговий Комітет у складі: голови Андрія Терпиляка з Залукви, священика о. Василя Чопея з Галича, скарбника Григорія Шмігеля, секретаря Петра Водославського тощо. Комітет поставив перед собою завдання скласти поіменний опис громадян, які зазнали шкоди, зайнятись збором харчів. Оформити для поодиноких жертв прохання про допомогу до Скарбового Уряду у податкових справах. Звернутися до економічних установ на терені Галича у проханні одноразової допомоги у харчах і насінні для цьогорічного посіву. Доручено президії Комітету звернутися з проханням до краєвого Допомогового комітету і до державних установ про потрібний кредит на три роки для Кооперативного Банку в Галичі. Кошти спрямувати на закупівлю зерна для озимої сівби. Попросити у відповідних державних установ безплатної доставки солі для худоби та ліків проти мотилиці. Інтервеніювати у Скарбовому Уряді, щоб припинив усякі податкові екзекуції у селах, які зазнали повені.

Отож, в той час коли державні органи відмовляли у допомозі потерпілим селянам, оскільки українські селяни в польській державі, скажімо так, мали менше прав і свобод. Натомість місцеві громадські організації згуртувалися для  подолання спільного лиха.

Чергове лихо з водною стихією галичан спіткало під час Другої світової війни з початку вересня 1941 року. Надзвичайний паводок у басейні річки Дністер призвів до значних руйнацій [2].

Рис. 5 Вигляд на Дністер. Фото 1941 р.

Отож, здійснивши екскурс в минуле, варто було б також поновити в пам’яті і події нещодавніх років, які мали місце вже у ХХІ cт., коли в місті Галичі були затоплені більше 1000 га сільськогосподарських угідь та прибудинкових територій. Підтоплені 622 приватні житлові будівлі, потерпілими від стихійного лиха визнано 2179 осіб.

Рис. 6. Вигляд на Галич-Заріку. Фото 2008 р.

Рис. 7. Вигляд на Галич. Фото 2008 р.

Рис. 8. Галич. Фото 2008 р.

Рис. 9. Галич,  вул. Чорноти. Фото 2008 р.

Рис. 10. Галич,  поч. вул. Львівська. Фото 2008 р.

На території господарства КП "Галичводоканал" виведено з ладу насосні станції КНС-1, КНС-2 , замулені каналізаційні мережі і колодці. Затоплено машинне відділення, компресорні установки очисних споруд, приміщення ремонтної майстерні, виведено з ладу електрообладнання, щити управління. Зруйновано очисні установки. Виведено з ладу щити управління і глибинні насоси на водозаборі, пошкоджено насосну станцію 1-го підйому. Зруйновано шатрові покрівлі хлораторного, лабораторного і адміністративного приміщень. Частково зруйновано ізоляцію водонапірних водопроводів на естакаді водозабору.

Отже, пробігши сторінками історії, ми з’ясували, що повені на Дністрі - це доволі часте явище. Згадані ще у літописах ці лиха періодично стаються і у наш час. Але, якщо раніше, в часі, коли ми не мали ще своєї незалежності, на допомогу окупаційної влади не варто було розраховувати. То в часі незалежної держави у 2008 р. допомога для народу все ж таки прийшла.

Андрій Гусак


Список використаної літератури

1. Водославський П. Наслідки виливу рік в окрузі м. Галич. –  Газета «Діло». – №190.  – Львів, 1933. –  С. 3.
2. Прокопенко А. Природні катаклізми  ХХ ст. в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/prirodni-kataklizmi-hh-stolittya-v-ukrayini
3. Повінь –2008 (фото і відеохронологія). – [Електронний ресурс]: режим доступу http://pravda.if.ua/news-4004.html
4. Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство, 2-е видання, із змінами і доповненнями / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Відп. ред. Я. Ісаєвич. – Львів, 1999. –  С. – 56.
5. Чемеринський А. Перший «австрійський» міст через р. Дністер у м. Галич (1858-1914 рр.)// Галич і Галицька земля. Матеріали міжнародної наукової конференції. – Галич, 2014. – С. 354.

Прочитано 1088 раз
  • Увійдіть, щоб залишити коментар
    jtemplate.ru - free extensions Joomla