П'ятниця, 05 серпня 2016 23:53

Володимир Шеремета: "До християнського способу буття належить також відповідальність за природу"

Екологічні проблеми останніми роками все більше хвилюють суспільство і у світі з’явилося чимало організацій, котрі поставили собі за мету змінити ситуацію з екологією на планеті Земля з сумної на сприятливу для життя. Оскільки доведено, і ми всі розуміємо, що хвороби, різкі зміни погоди, повені, засухи та багато іншого – все це результати нашого недбалого ставлення до природи.

Але найлогічніше поставити одне питання – що особисто я зробив для поліпшення стану навколишнього середовища?

Таке питання поставила собі Церква, оскільки осторонь споглядати, як людство зайнялося глобальним винищуванням природних ресурсів та за недбалим ставленням людей до того, що подарував їм Творець, просто не має права.

Саме тому при УГКЦ в Івано-Франківську був створений Патріарший екологічний центр (Бюро Києво-Галицького верховного архієпископства УГКЦ з екології), у якому почали вивчати та піднімати проблемні питання екології та проводити певну роботу в напрямку захисту навколишнього середовища в межах своєї компетенції.

Окрім загальносуспільної теми, розвиток даного центру напряму пов'язаний і з нашим містом Галичем. Нещодавно ми дізналися, що на території міста буде створений Екоцентр.

Про те, як зародилась така ідея, що це таке взагалі, про процес створення Центру, поточну роботу та майбутні плани ми дізнавалися у голови Екологічного бюро УГКЦ в Івано-Франківську п. Володимира Шеремети.

- Для того, аби почати говорити про Екоцентр в Галичі, мабуть варто провести маленький екскурс, чому саме і як Церква почала свою діяльність у напрямку збереження нашого спільного дому Земля.

- Ідея, мабуть, така ж стара, як і сама церква, бо до місій церкви належить багато питань, пов’язаних з життям людини в конкретному контексті: у суспільстві, в сім’ї, а також у світі, у якому ми,  християни, виступаємо як Божі створіння. Це єдиний цілісний організм, за який ми несемо відповідальність перед Богом, нашим Творцем.

Згідно з Другим деканським собором (вчення церкви про те, що церква зобов’язана організувати своє служіння в протекції викликів сучасних чи знаків часу) чимраз більше робиться акцент на екологічні виклики, екологічні проблеми як питання для церкви. І звісно, що це питання – екологічне і глобальне – є спеціальним, та дещо відрізняється. Церква не має, скажімо, якихось штрафних санкцій, як, наприклад, екологічна інспекція тощо. Тож, насамперед, іде мова про те, щоб пояснити вірянам, що до їхнього християнського способу буття, до їхньої віри належить також відповідальність за природу, знову ж таки, не як за продукт еволюції, а як дім Небесного Отця. А тому кожним створінням у цьому домі потрібно опікуватися.

На переломі ХХ-ХХІ століття на найвищому церковному рівні проводився цикл екологічних консультацій на тему, чи справді Церква має займатися екологічними питаннями? Якщо так, то яким чином? Які ключові акценти розставляти? На ці консультації ще у 1999-2004 роках було запрошено і представників нашої греко-католицької церкви з усіх країн. Кожного разу впродовж шести років подібні консультації тривали десь тиждень часу. Піднімалося чимало тем, починаючи з біблійно-богословських основ відповідальності за природу через питання екологічної освіти і виховання як завдання Церкви, та закінчуючи відповідальністю за природу як спільну відповідальність усіх основних світових релігій. Саме тоді були зроблені такі ключові висновки, напрацювання, рекомендації стосовно того, що це питання не є другорядним, а стосується суті життя і діяльності Церкви. Сюди належали також питання церковного формування свідомості християнської екологічної відповідальності за природу, а також формування конкретних кроків у цьому напрямку.

Зокрема, було рекомендовано, щоб на прикладі церков Австрії та Німеччини, де вже понад 40 років у кожній єпархії створені екологічні комісії, започаткувати це й у інші країни, для того щоби для початку сформувати окрему освітню структуру. І, відповідно, у нашій церкві, з благословення глави батька тоді Фернанда Гузара, безпосередньо під патронатом і опікою владики світлої пам’яті Софрона Мудрого, як пілотний проект був створений Екологічний центр Івано-Франківської єпархії для всієї греко-католицької церкви.

Пізніше, через три роки, синод єпископів нашої Церкви прийняв рішення заснувати Бюро з екології всієї української Української Греко-католицької церкви. І до цього часу воно стаціонується в Івано-Франківську.

Також було прийнято рішення, щоб у кожній єпархії заснувати відповідну посаду – референта єпархіального або екзоркального з питань екології. І вже десь 3-4 роки назад було виконано це рішення синоду. На сьогодні ми маємо у кожній єпархії, у кожному екзархаті (відповідно донедавна це було 13, зараз ще одна єпархія створена) помічників. Але вся церковно-природоохоронна діяльність, чи церковна екологічна освіта, виховання координується з Франківська.

- Отже, тепер ми розуміємо чому для Церкви питання екології такі принципові. Але як виглядає сама діяльність на теренах Івано-Франківщини?

- Екологічне вчення Церкви спочатку ми фактично збирали по крихтах, бо системи не було. Минулого року вийшла екологічна енцикліка «Славен путь» папи Франциска (до речі, ми здобули авторські права на український переклад). Але до того часу збирали докупи окремі документи, екологічно змістовані – св. Іоана Павла ІІ, пізніше Бенедикта ХVI. Це окремі збірки, до яких також належать питання екологічного характеру.

До нашої компетенції належать видання, підготовка, переклад екологічного вчення. Щороку видаємо церковно-екологічний календар. Також, наприклад, нещодавно вийшло перевидання «Підказки на щодень» про те, що означає християнська віра в банально простих речах повсякденного життя: використання води, тепла, світла, автомобіля, продуктів харчування і так далі.

Кожного року ми намагаємось популяризувати вчення нашого катехизму. До речі, у нас катехизм передовий – немає аналогів у світі. Містить окремий екологічний розділ, де чітко показаний тісний взаємозв’язок християнської віри і відповідальності за навколишнє середовище. Адже багато не тільки вірян, але й священиків не знають про це.

Скажімо, одного року ми популяризували вчення катехизму, наступного – екологічне вчення святого Іоана Павла ІІ, наступного – Бенедикта ХVI. Цього року на чергу прийшов папа Франциск з своєю енциклікою. І знову ж таки, добрим словом констатуємо екологічні ініціативи.

Великий піст завжди у нас сприятливий час для того, щоб достукатись до сумління та свідомості вірян і вказати на певні невідповідності повсякденного життя до Божої волі, у тому числі й у тому, що не відповідає Божій волі у ставленні до навколишнього середовища. Розробляємо відповідні проповіді для священиків, духовні імпульси, катехизи.

Літо – теж такий час, коли проводимо духовно-екологічні табори - міжєпархіальний екологічний табір і по єпархіях.Наші референти ідуть на парафії, там де проводять табори, якщо не з днем, то з екологічною годиною в програмі.

Протягом кількох років відбувається єпархіальний табір, безпосередньо Франківської єпархії. Минулого року він проходив у Крилосі, цього року теж. Референт по можливості виїжджає на місця проведення християнських таборів в межах нашого деканату чи в табори, котрі проводять наші колегіальні комісії, наприклад комісія молоді дуже часто проводить табори. Діти дуже відкриті до екологічних тем. Це їм цікаво і корисно.

Кожного року ми проводимо всеукраїнські конкурси для дітей і дорослих. Для священиків є 5 номінацій – проповідь, вірш, молитва, катихиза і малюнок. Кращі роботи видаємо у вигляді збірки, яку потім можна використовувати як педагогічний матеріал для священництва, для проповідництва, для вчителів християнської етики.

Восени у всьому світі відзначається Міжнародний екологічний християнський день навколишнього середовища. В нашому календарі це початок церковного року і є тенденція – починається час відповідальності за створіння. Починається час молитви за природу до свята Святого Франциска Ассійзького. Саме він проголошений св. Папою Павлом Іоаном ІІ патроном та захисником усіх екологів.

- Тож, пане Володимире, що чекає галичан?

- Наразі ми маємо одну кімнатку. А мова іде про те, щоб відповідно за німецьким та австрійським прикладом розвиватися у цьому напрямку, а саме, створення та облаштування патріаршого екологічного центру. Розглядались чимало варіантів, де б мав бути створений Екоцентр. Але Святослав прийняв рішення про Галич, як місто історичного значення.

Поки що це лише початок. Ми ведемо переговори з потенційними партнерами. Однозначно тут буде інфоцентр, але, сподіваємось, що з його допомогою вдасться зробити й більше.

В нас на меті є те, щоби центр став особливим і вже сама будівля мали б промовляти та унаочнювати людям конкретні можливості бережливого ставлення до навколишнього середовища, зокрема у сфері енергозбереження та енергоефективності. Тобто, якщо справді вдасться розпочати це будівництво, то має бути так звана пасивна будівля з нульовим навантаженням на навколишнє середовище. Це означає, що самої природи, присутності людей повинно було б вистачати для того, щоб там було тепло, комфортно, і абсолютно ніякого додаткового використання енергії.

Поблизу будуть додатково розташовані зразки для демонстрацій відновлення енергії в особливий спосіб – сонячні панелі для виробництва електроенергії, космічні колектори для нагріву води, вітрова турбіна та багато іншого. Планується проведення екскурсій, семінарів, майстер-класів щодо енергоефективності тощо. Також усі ці напрацювання у сфері енергозбереження та енергоефективності, органічного землеробства у подальшому розповсюджуватимуться не тільки у Галичі, а й на цілу нашу Церкву і на всю Україну, - оптимістично завершив розмову пан Володимир.

О.Г.

Прочитано 507 раз
  • Увійдіть, щоб залишити коментар
    jtemplate.ru - free extensions Joomla