П'ятниця, 08 вересня 2017 23:40

Антін Петрушевич – перший дослідник княжого Галича

У 2016 році виповнилося 195 років від дня народження Антонія Степановича Петрушевича (1821-1913). Ця дата стала поштовхом до того, щоб звернутися ще раз до наукової спадщини вченого і показати його внесок у дослідження історії  Галича.

Антін Петрушевич – постать вельми неординарна як на свій час. Саме завдяки своїй наполегливості він зумів акумулювати в собі стільки талантів. Йому вдалось опанувати не лише фах історика-археолога але й  лінгвіста,  дипломата  і при цьому здобути сан почесного каноніка. Походив  він із  бідної  багатодітної сім’ї, батько його був священиком тому зумів дати синові початкову освіту та прищепити йому любов до книги. Це посприяло тому, що він став найбільшим колекціонером та знавцем минулого Галичини. Адже ще з юнацьких років Антін захоплювався історією літописних міст Галицько-Волинського князівства, збирав архівні матеріали та займався краєзнавчими розвідками.

Рис.1 Антін Петрушевич (1821-1913)

Важливим для правдивого висвітлення наукової діяльності дослідника є відгуки про нього сучасників. Тому на думку відомого історика І. Крип’якевича, А. Петрушевич поряд з Д. Зубрицьким й І. Шараневичем на професійному рівні займався історичною наукою. Він відзначав, що А.Петрушевич увів в історіографію Галичини багато невідомих до того часу джерел, зокрема, збірку літописних записів ХVІІ–ХVІІІ ст. під назвою "Сводная Галицко-Русская Летопись" із широкими коментарями, у яких використано багато архівних документів. Опублікував ряд літописів, найважливішим з них є "Волинско-Галицкая Летопись".

Антін Петрушевич  був  першим  дослідником, який починаючи з 1847 р. взявся за  пошуки  літописного Галича. Галицький археолог віднайшов шість кельтів в дерев’яній церкві св. Миколая, побудованій у 1102 році і реставрована біля 1870 року. Всі вони були мідні і маленьких розмірів.

Рис. 2 Бронзові кельти з розкопок. А. Петрушевича у Галичі.

Також запропонував  першу  гіпотезу стосовно місце розташування княжої столиці Галицької землі а пізніше Галицько-Волинської держави. Вчений  локалізував  княжий Галич  на  місці сучасного Галича. З цього моменту розпочались дискусії, оскільки Ісидор Шараневич вважав місцем колишнього “стольного града” сусіднє з Галичем с. Залукву, натомість Олександр Чоловський, а за ним Йосиф Пеленський розташовували його в сучасному селі Крилос. Але багатолітня робота в цьому полі дала змогу поставити остаточну крапку у цій дискусії і локалізувати княжу столицю.

Зважаючи на те, що ключове місце в дослідженнях Петрушевича займало вивчення історії церкви. Тому особливу увагу він приділив сакральним спорудам княжого Галича.  А саме храму Різдва Христового та церкві Св. Пантелеймона, а також фундаментам інших церков княжих часів. Він провів там незначні археологічно-архітектурні обстеження і зарисував залишки руїн цих культових споруд.

Рис. 3 Польова документація з дослідження  А. Петрушевича  у  Галичі.

Якщо ж ми говоримо про перші дослідження нашого міста, то цілком очевидно, що вони не могли бути максимально об’єктивними, при мінімальній джерельній базі. Саме  тому Петрушевич  сплутав Успенський собор з храмом Різдва. Також висловлював припущення, що собор  був побудований за правління галицького князя Володимирка, коли той заснував галицьке єпископство. Але Іпатіївський літопис уперше згадує про Успенський собор лише в 1187 р., коли тут ховали сина Володимирка галицького князя Ярослава Осмомисла.

До таких висновків автор праці "О соборной Богородичной церкве в городе Галич" прийшов, через аналіз свідчень Іпатіївського літопису і польського історика Я. Длугоша  про перемогу новгородського князя Мстислава Мстиславовича над угорцями й поляками в 1221р. Через це історик дотримувався думки, що церква св. Богородиці знаходилася поблизу укріплень Галича.    У 50-х роках ХІІ ст. Данило переніс столицю держави з Галича до Холма й тому після цього в руських літописах майже не згадується про галицьку церкву. У ХIV–XV ст. церква св. Богородиці неодноразово піддавалася спустошенням і, зрештою, була зруйнована. Але в XVІ ст. – знову відновлена під іншою назвою: церква Різдва Христового.  У 1825 р. була реставрована, але її стан, як відзначає дослідник, залишався жалюгідним.

Спеціальне дослідження А. Петрушевич присвятив історії церкви св. Пантелеймона,поблизу Галича, та видав  першу працю про цю святиню. При цьому йому вдалось прослідкувати історію церкви від її побудови  до ХІХ ст. Особливу увагу звернув на графіті храму, належно оцінив кириличні написи. Історик стверджував, що архівні матеріали, якими він користувався для дослідження історії церкви, є дуже недостатніми й бідними. Головна причина цього полягає в тому, що більшість документів знаходиться в архівах львівської латинської архієпископії та її капітули, а сама православна церква св. Пантелеймона була захоплена католицьким  духовенством у Галичі.

Отже, Антін Петрушевич  на зорі своєї наукової роботи розпочав велику справу – пошук міста, яке стало столицею могутньої Галицько-Волинської держави. Незважаючи на те, що гіпотези А. Петрушевича не підтвердилися, не варто відкидати його ролі у дослідженнях пам’яток Галича. Насамперед, він був першим серед українських дослідників, який провів розкопки на низці пам’яток, зафіксував свої спостереження графічно, опублікував результати досліджень і до кінця наукової кар’єри відстоював свою версію про місце розташування Галича. Окрім Галича, А. Петрушевич проводив археологічні дослідження у Львові.

Андрій Гусак

Прочитано 199 раз
  • Увійдіть, щоб залишити коментар
    jtemplate.ru - free extensions Joomla