У будинку житимуть 6-8 нинішніх вихованців Залучанського дитячого будинку-інтернату, які в змозі про себе дбати та вести відносно самостійний спосіб життя. За словами керівника та волонтера УБМ Василя Футерка, це найбільш свідомі вихованці інтернату, які були поселені в нього чи то через помилки, чи через недбалість тодішніх чиновників, оскільки їх психічне здоров’я значно краще, аніж передбачено профілем Залучанського інтернату.

«Інтернат навіть з найкращими умовами не може замінити ті умови, які є в сім’ї. Саме максимально наближені умови до сімейних можна створити в спільнотах підтриманого проживання», – каже Футерко.

Спільноти будуть створюватись для дітей та молодих людей, які мають якусь фізичну інвалідність, але з цілком збереженим інтелектом та свідомістю. Вони не проживатимусь повністю самостійно, потребуватимуть допомоги асистентів, які працюватимуть за наймом та проходитимуть підготовку.

Їх будуть постійно підтримувати волонтери та благодійні організації. Вже є вихованці, які готові заселитись у першу спільноті і вони з нетерпінням чекають та постійно запитують про створення закладу такого типу.

«Ми не просимо фінансування з місцевого бюджету, щоб придбати будівлю, облаштувати її, навчити персонал. Ми готові залучити благодійне фінансування. Що стосується фінансування на подальшу діяльність спільнот, то будемо пропонувати, щоб це фінансування виділялось за рахунок коштів обласного бюджету, тому що дитячі будинки-інтернати фінансуються за рахунок цих коштів. Тобто за системою «гроші йдуть за вихованцем»», – повідомляє керівник організації.

Василь Футерко додає, що у 2016 році прикарпатські будинки-інтернати отримували найменше в Україні фінансування. На одного підопічного припадало 5 тис. грн на місяць, хоча утримання дітей з інвалідністю вимагає значно більших витрат. А в будинку підтриманого проживання фінансування потрібне буде на оплату праці кількох асистентів, харчування та енергоносії. Не буде надлишкових витрат на утримання медперсоналу, оскільки медичні послуги надаватимуть у поліклініках чи лікарнях. Не буде і витрат на бухгалтерів, оскільки волонтери планують по максимуму спростити та зробити прозорим облік як коштів, так і благодійної допомоги та перенести це в електронний формат. Вже є програмісти, готові на волонтерських засадах розробити відповідні програми.

Голова м. Бурштин Роксолана Джура, підтримуючи дану ініціативу, зазначила: «Що стосується закладу – то це має бути будинок. Вже є декілька таких адрес, де можуть поселитись діти-сироти – там є усі зручності. Бурштин не буде стояти осторонь. Можливо, долучиться область і район. Але має бути прописана норма і гарант має покладатись не на місцеву владу, а на державу».

На слуханнях виступили і місцеві мешканці, які виховують дітей з інвалідністю. Присутні на зборах одноголосно підтримали створення будинку підтриманого проживання в Бурштині.

Тема підтриманого проживання для України є зовсім новою, хоча інші розвинуті держави давно почали закривати великі інтернаті і створювати спільноти. Адже інтернати – це соціально-медичні установи, які розраховані на велику кількість мешканців (від 100), в такій чисельності втрачається індивідуальність, можливість до самореалізації, повідомляють у прес-службі УБМ.

Багато дітей-сиріт з інвалідністю можуть працювати, заробляти кошти на своє прожиття. У розвинених країнах держава виділяє більше часу і ресурсів, щоб в майбутньому діти-інваліди могли вести самостійний спосіб життя та самі себе утримувати. В кінцевому результаті це вигідно і для держави і для суспільства в цілому, де люди з певними фізичними вадами мають можливість вести повноцінне життя.