Шаблоны Joomla здесь

Патріот

Запрошуємо усіх любителів писати, ділитись своїми враженнями, думками, новинами, цікавою інформацією

  • Головна
    Головна Тут ви можете знайти усі публікації блогу на сайті.
  • Категорії
    Категорії Перелік категорій цього блогу.
  • Теги
    Теги Перелік тегів, котрі були використані у блозі.
  • Блогери
    Блогери Пошук вашого улюбленого блогера з цього сайту.
  • Спільні блоги
    Спільні блоги Знайдіть свої улюблені блоги.
  • Увійти
    Увійти Форма входу

Збройна агресія – лише один з інструментів гібридної війни РФ проти України

Додано у в Різне
  • Розмір шрифту: Більше Менше
  • Переглядів: 323
  • 0 коментарів
  • Підписатися на цей запис

Майже сім років, з лютого 2014 року триває російсько-українська війна.  

Російська Федерація, порушуючи норми та принципи міжнародного права, двосторонні та багатосторонні угоди, анексувала Автономну Республіку Крим і Севастополь, окупувала окремі райони Донецької та Луганської областей. Приблизне число жертв в Україні від бойових дій оцінюють від 30 до 35 тисяч. Із них – понад 7 тисяч загиблих (цивільних і українських військових). Майже 1,5 мільйона мешканців Сходу України вимушено покинули домівки. Знищено інфраструктуру окупованих регіонів, майже 30 % промислового потенціалу Донбасу незаконно переміщено до Росії.

Цілями Росії у війні з Україною є блокування європейського та євроатлантичного курсу України, повернення у сферу впливу Росії, а врешті-решт — дезінтеграція української державності. Стосовно ЄС Кремль намагається розхитати єдність європейського співтовариства, дискредитувати його базові цінності, посилити вплив і контроль РФ над процесами на континенті, встановити новий устрій і порядок в Європі за російським сценарієм.

Однією із найпоширеніших форм гібридної війни яку веде РФ є інформаційний тероризм. Інформаційний тероризм відрізняється від пропаганди, насамперед, деструктивністю. Пропаганда спрямована на розповсюдження, просування або відстоювання будь-яких ідеологій, поглядів або ідей політичного, філософського, наукового, культурного, економічного та іншого спрямування, а інформаційний тероризм використовує навмисне скривлені факти і фальсифіковану інформацію з метою впливу на психіку і свідомість людей для збудження ненависті і виправдування застосування насильства стосовно представників інших етнічних і соціальних груп та народів, дестабілізації політичної системи інших держав, соціально-політичної обстановки в регіоні або країні тощо.

Російські пропагандисти крок за кроком виробляли ідеологічну платформу для агресії. Важливе місце займала інформаційна кампанія, спрямована на послаблення патріотичних настроїв в українському суспільстві, наприклад, через активне використання міфу про спільне минуле, "старшого брата", ностальгії за СРСР, дискредитації українських героїв та української історії в цілому. Росія використовує маніпуляції історією для виправдання і посилення агресії проти України.

«Гібридна» війна — особливий тип збройного конфлікту, в якому бойовим діям відведена другорядна роль. Мета «гібридної» війни полягає у нав’язуванні противнику волі шляхом застосування різних видів сили. При цьому бойові дії відіграють допоміжну роль в ослабленні противника, будучи лише каталізатором дестабілізаційних процесів, попередньо запущених за допомогою економічних, політичних, інформаційних та інших методів. Росія була не першою державою, яка застосувала «гібридну» війну проти інших країн, а Україна — не першою жертвою «гібридної» війни. Різні прояви «гібридної» війни та «гібридних» загроз були продемонстровані задовго до того, як вперше з’явилася відповідна термінологія. Однак, російська агресія (яка має «гібридний» характер) проти України стрімко популяризувала ідею «гібридних» воєн, насамперед, у тих країнах, які відчувають загрозу національній безпеці з боку Кремля.

Інформаційний фронт "гібридної війни" розгорнувся одразу на кількох напрямах. Передусім: (1) серед населення в зоні конфлікту; (2) серед населення країни, проти якої здійснюється агресія, однак територія якої не охоплена конфліктом; (3) серед громадян країни агресора і (4) серед міжнародного співтовариства.

Інформаційна складова стала наскрізною темою "гібридної війни", проте вона виконує не самостійну, а допоміжну роль, більшою мірою супроводжуючи військову фазу операції. Однак в українському випадку маємо справу не просто з ворожою пропагандою, а з тим, що фахівці-інформаційники слушно характеризують як "війну смислів/сенсів" (початок якої можна умовно віднести до 2006-2007 рр.). Для ретрансляції цих смислів задіяно всю множину каналів донесення інформації. Основним структурним елементом у цій війні стають симулякри - образи того, чого в реальності не існує. Прикладами таких симулякрів є: "фашисти в Києві", "звірства каральних батальйонів", "розіп'яті хлопчики", використання Україною заборонених озброєнь. Стратегічна мета експлуатації цих симулякрів - замінити об'єктивні уявлення цільових груп про характер конфлікту тими "інформаційними фантомами", які потрібні агресору.

Активна фаза військового протистояння, що розпочалася з кінця лютого - початку березня 2014 р., супроводжувалася тактичною інформаційною підтримкою, яка так само використовувала прийоми побудови й експлуатації симулякрів. Україні вдалося досить швидко адаптуватися і частково відреагувати на цей виклик. "Кримська кампанія" показала слабкість російського інформаційного складника їхньої версії "гібридної війни", - вона не витримує постійного, прискіпливого медіа-погляду.

Відповідно, чи не перше, що зробили різноманітні "ополченці" та "зелені чоловічки" на окупованих територіях, - це відключили українські телеканали і масовано включили російські. Формування єдиного й повністю контрольованого інформаційного простору - очевидна стратегія розгортання інформаційного складника конфлікту з боку агресора. Тож не дивно, що вже під час подій в окремих містах Донецької та Луганської областей бойовики налагодили процес пошуку проукраїнських стримерів і систематично перешкоджали їхній діяльності (наприклад, ситуація з луганським стримерами або журналістами інтернет-телебачення).

Важливо відзначити, що Російська Федерація розгорнула один із фронтів "гібридної війни" і проти громадян своєї держави, формуючи там модель поведінки, яка багато в чому улягає месиджам федеральної преси (їй повністю довіряють майже 60 % росіян). Небажання значної кількості громадян Росії подивитися на речі під іншим кутом зумовлене і страхом виникнення когнітивного дисонансу між дійсністю, формованою російськими ЗМІ, та реальними подіями. Тож багато в чому про росіян справді можна сказати як про народ, котрий "першим упав під натиском власного телебачення".

Ще один важливий інформаційний фронт - зовнішній. Масштаби діяльності "фондів", "культурних товариств", "аналітичних центрів" і просто "експертів" проросійської спрямованості в Європі, а також діяльність каналу RT справді значні. Однак навіть тут загальна концепція "гібридної війни" "по-російськи" дається взнаки: частину таких експертів просто вигадують, а від їх імені публікують необхідні коментарі та висновки, - останній такий випадок був із вигаданим німецьким експертом.

Нині занепокоєння масштабами російського інформаційного проникнення виявляють і країни Європи. У 2014 р. в Латвії було створено Центр стратегічних комунікацій НАТО (NATO Strategic Communications Centre of Excellence), серед завдань якого - забезпечити адекватну відповідь на спроби інших країн вплинути на інформаційний простір членів НАТО. Важливість розвитку стратегічних комунікацій було підкреслено і після саміту НАТО в Уельсі. Зокрема, там прямо зазначалося, що створений Центр має опікуватися питаннями "гібридної війни". На сили Центру у протидії російській пропаганді сподіваються і в окремих країнах, зокрема в Польщі та країнах Балтії. Вже кілька попереджень російському іномовному телеканалу RT зробив британський медіарегулятор Ofcom за порушення під час висвітлення української кризи.

Важливим трансграничним простором ведення інформаційного тероризму стала мережа Інтернет. Різноманітні реальні й удавані "хактивісти", "кіберпартизани", "кіберополчення", а також спеціальні підрозділи різних безпекових відомств для ведення протистоянь у кіберпросторі - всі вони стають важливим елементом кібератак, а також ведення спеціальних психологічних операцій у соціальних мережах та в мережі Інтернет загалом (наприклад, організація російськими спецслужбами протестів внутрішніх військ під Адміністрацією президента у жовтні 2014 р.).

Однак повністю завоювати інформаційний простір Росії не вдалося, - чимало пропагандистських заяв із боку російського телебачення з української тематики швидко спростовували самі інтернет-користувачі, які дедалі частіше стають "рядовими інформаційних воєн".

 

 

Коментарі

  • Коментарів немає. Залиште першим свій коментар

Залиште свій коментар

Гість Неділя, 07 березня 2021

Усі права на авторські матеріали належать сайту Галич давній сучасний.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на сайт Галич давній сучасний, а при передруку в інтернеті –
з активним гіперпосиланням на galych.com.ua.
© 2020 Галич давній сучасний
joomla3x