Галицькі писаки

Запрошуємо усіх любителів писати, ділитись своїми враженнями, думками, новинами, цікавою інформацією

  • Головна
    Головна Тут ви можете знайти усі публікації блогу на сайті.
  • Категорії
    Категорії Перелік категорій цього блогу.
  • Теги
    Теги Перелік тегів, котрі були використані у блозі.
  • Блогери
    Блогери Пошук вашого улюбленого блогера з цього сайту.
  • Спільні блоги
    Спільні блоги Знайдіть свої улюблені блоги.
  • Увійти
    Увійти Форма входу
Останні дописи в блозі

На сьогоднішній день все більше майбутніх випускників, і дорослої частини населення замислюються над можливістю навчання та роботи за кордоном. На думку більшості, така перспектива несе в собі тільки позитивні моменти. А саме: дозволяє набратися досвіду, підтягнути рівень іноземної мови, завести безліч цікавих знайомств і, звичайно ж, заробити «великі» гроші. Але чи так це насправді?

У народі є дуже правдиве і корисне прислів’я: «Добре там, де нас не має». Дуже шкода, що наше сучасне суспільство про неї незавжди згадує. Безумовно, плюси навчаня та працевлаштування за кордоном дійсно є. Крім того, працівник, отримавши значний досвід за кордоном, повернувшись на батьківщину може, з легкістю зацікавити рекрутера великої компанії на стільки, що той його «відірве з руками і ногами». Чому? Все просто. Людина, яка пропрацювала якийсь час в іноземних компаніях, вже навчився правильно себе резюмувати і представляти перед суспільством в кращому світлі. У свою чергу, цього навчає менталітет в зарубіжних країнах.

Багато молодих фахівців мріють покинути «не ласкаву батьківщину» і побудувати успішну кар’єру десь за кордоном. В принципі, таке прагнення цілком зрозуміле: за кордоном і платять більше, і добре всім,  готують смачніше – казка.

Безумовно, робота на Заході (наприклад, в Європі) має ряд незаперечних плюсів. Мабуть, найвагомішим аргументом «за» стануть гроші і знання. Дійсно, висококваліфіковані фахівці з вищою освітою заробляють в західних і європейських країнах значно більше українських колег. Інженери, лікарі, бухгалтери – отримують десятки тисяч доларів і євро в рік. Мабуть - це і мотивує людей їхати на навчання закордон.

Часто при словах «навчання за кордоном» у багатьох в голові починають миготіти картинки з голлівудських фільмів: чисті вулички, доглянуті люди, великі і гарні будинки. Але, не треба втрачати голову і піддаватися романтичним поривам «кинути все і полетіти». Давайте розглянемо всі негативні сторонни навчання та параллельного працевлаштування в інші йкраїні.

Різні країни – різні менталітети. Спочатку всім дуже складно адаптуватися до зовсім іншого світу, зрозуміти людей і навчитися з ними нормально спілкуватися. Багато хто не витримує саме цього першого періоду «притирання до нової країни».

Великі витрати на побут. Наступна проблема, з якою стикаються Українці – високі ціни за орендужитла, житлово-комунального господарства та харчування. Так, Часто виходить так, що після оплати всіх рахунків у гаманці залишається пусто.

Підсумувавши, варто відповісти на головне питання: «І все-таки, навчання кордоном – гарна казка або жорстока реальність? Це, скоріше, сучасні реалії. Красивою казкою це неможна назвати по одній простій причині: перебування за кордоном – зовсім не казка. Вам не падатимуть «гроші з неба», ви не будете «протиратиштани» на роботі, ви просто будете працювати, і отримувати винагороду за свою працю. Але і жорстокою реальністю перспективу навчання за кордоном назвати не можна. Адже це цілком звичайне життя. Єдине, це життя спочатку буде протікатив не зовсім звичній для вас обстановці, і спочатку з не зовсім знайомими людьми.

 

Переглядів: 408

Польща значну увагу приділяє захисту своєї мови. Конституція Польщі у ст. 27 визначає, що єдиною державною мовою є польська мова. В статті наголошено, що це не порушує прав національних меншин. Закон Польщі про мову прийнятий 7 жовтня 1999 р. після втрати чинності попереднього закону від 30 листопада 1945 р. про державну мову та мову здійснення влади органами публічної адміністрації та місцевого самоврядування. В преамбулі закону про мову зазначено, що “польська мова є основним елементом національної ідентичності і є багатством національної культури”  та “врахувавши історичний досвід, коли боротьба ворогів та окупантів з польською мовою була інструментом знищення народності”. Також, в преамбулі сказано, що з огляду на глобалізацію існує необхідність захисту польської мови, а також, що збереження польської культури можливе лише через захист польської мови. В Поясненні до урядового проекту закону про мову зазначено, що польську мову потрібно охороняти зокрема з огляду на те, що мова є важливою економічною категорією, яка впливає на рівень життя її користувачів у сфері торгівлі, туризму та на ринку праці. Всі державні органи Польщі та громадяни зобов’язані захищати польську мову

Поляки дуже цінують свою мову, але це не дає їм права зневажливо відноситись до іноземців які розмовляють своєю рідною мовою або польською із видимим акцентом. Часто трапляються сутички наприклад: червні 2021 року в польському місті Познань на групу українців напав агресивний чоловік, один з українців від удару втратив свідомість. Напад стався у районі Стшешинського озера на пляжі."Невідомий чоловік став кричати групі українців, щоб забиралися геть, вдарив одного з них ногою по голові так, що той втратив свідомість. Після нападу "герой" став тікати, але іншим відпочивальникам його вдалося упіймати", - розповів один з очевидців інциденту. За його словами, агресивний чоловік був п’яний і шукав приводу, а коли почув, що компанія розмовляє українською, причепився до них. Поліцейські з водної поліції, що рухалися на човні прибули на місце після повідомлення від відпочивальників. Їм показали місце, де лежить непритомний побитий чоловік. Йому надали медичну допомогу. Прийшовши до свідомості пояснив, що на нього напав чоловік, вигукуючи гасла на основі національності.

Крім цьго, часто бувало, що стоїш десь в черзі в супермаркеті, розмовляєш українською по телефону, і ті що переді тобою обертаються і дивляться, з таким виразом обличчя, що хочеться вмерти. В Польщі небезпечно носити одяг з будь-яким поєднанням червоного і чорного кольору, бо мало хто як це зрозуміє, в 2016 році в Перемишлі на українцеві порвали вишиванку з червоно-чорними узорами, побачивши там "пропаганду бандеризму".

Добре подумайте перед тим, як їхати в Польщу, на навчання чи заробітки. Ніхто не знає із якими труднощами ви там можете зустрітись.

 

Переглядів: 407

Наша держава з давніх-давен славиться вільними і мужніми, працьовитими і добрими, сильними і самостійними українцями, які шанують традиції, звичаї та обряди.

Головним фактором процвітання нашої держави є свідома, патріотично налаштована молодь, частина якої щороку поповнює лави свідомих українців, науково-педагогічних працівників, державних службовців, юристів, політтехнологів та ін. І саме нова українська генерація коректуватиме закони, змінюватиме і вдосконалюватиме суспільне життя та етико-моральні засади і розбудовуватиме соборну Україну.

Зазвичай українські студенти є важливим джерелом заробітку для університетів та навіть цілих країн. Наприклад, саме так є в Україні, де вартість навчання для іноземних студентів є набагато вищою, ніж контрактне навчання для українців. Тож, попри поширене уявлення, найчастіше українці платять за своє навчання за кордоном зі своєї кишені. Загалом за найбільш оптимістичними розрахунками безкоштовно за кордоном навчається не більше чверті українських громадян. Все частіше в студентському колі звучать фрази: «ні, він зараз закордоном вчиться, працює», «вона переїхала». І все частіше молоді люди ведуться на обіцянки безкоштовного навчання, перспектив, робочих місць в реалі виходить зовсім інше. Більше 40 тисяч студентів які наразі навчаються у Польщі з них тільки 2 тисячі що отримують стипендію.

Останні три роки це студенти, які приїжджають і кажуть, мовляв, ми не знаємо мови, хочемо вчитися безплатно, хочемо отримувати стипендію, все нам дайте, бо ви Євросоюз і ви нам «винні». Мене це засмучує і нервує. Ми працюємо і платимо податки. На жаль, ті наші земляки, які приїжджають зараз, однією ситуацією вміють зруйнувати цей позитивний приклад працьовитого та компетентного українця.

Зараз дуже багато конфліктних ситуацій і, на жаль, українські студенти в них беруть участь. Багато з них не хочуть вчити мову, бо наших студентів вже так багато, що вони просто тримаються в своїх гетто (знімають квартири разом, говорять лише українською, проводять час лише з українцями, на пари ходять разом, додому їздять разом). На іспитах «вмикають» сльози й кажуть, що в них мовний бар’єр. Викладачі ставляться до них якось спеціально, та вимоги відрізняються від решти студентів. «Вікторія Герун - лучанка, яка вже п’ять років працює над проектом «Studyin Lublin» 

Втім студентам які навчатимуться закордоном прийдеться зіштовхнутися із мовним бар’єром, стереотипами щодо українців, як на кшталт  «В основному це п’яниці, дешева робоча сила. Я зустріла багатьох людей, тому я не дуже доброї думки про українців» - мешканці Варшави.

Очікуючи більш якісне навчання закордоном, нехтують можливостями навчатись в  інститутах із міжнародним взірцем, які дають українським студентам отримати диплом європейського зразка.

Необхідно пам'ятати, що жоден диплом державного вищого навчального закладу Польщі не допоможе швидко влаштується на перспективну роботу українцю, так як в пріоритеті громадяни Польщі.

Основними із недоліків навчання студентів закордоном:

- комунікативні бар’єри.

- інші правила, люди, менталітет, традиції, мова т.д.

- процес вступу в рази складніше і більш тривалий,

- через величезної кількості студентів практично виключена можливість враховувати індивідуальні особливості учнів;

- незважаючи на можливість претендувати на бюджетне місце, вимоги в державних закладах вищої освіти завищені;

- найчастіше матеріально-технічна база поступається приватним університетам.

- ризик в особистому плані. Якщо ви їдете за кордон, а в Україні залишається сім’я, кохана людина, близькі люди. Ваша відсутність може змінити докорінно ваше життя.

- пошуки роботи після навчання

- упереджене ставлення.

- дорого вартісне навчання, проживання.

- не всі злочинні дії повідомляються в правоохоронні органи.

Патріотизм у сучасному розумінні – це відчуття, що набуває особливого, піднесеного значення. Саме правильне виховання національних почуттів і патріотизму за допомогою відповідних заходів, історичної освіти, святкування визначних подій, популяризації національних міфів та символів; участі в різноманітних громадських акціях патріотичного змісту є одним із основних засобів згуртування української нації. На даний час ми всі повинні чітко зрозуміти, що національно-патріотичне виховання молоді повинно починатися з раннього дитинства.

Зважаючи на вище наведенні факти кожна молода українська людина поважаюча свою державу має безліч можливостей реалізувати себе в своїй сім’ї, державі, батьківщині.

 

Переглядів: 316

Протягом останніх років збільшується кількість випускників українських шкіл, які хочуть їхати за кордон: вартість навчання в університетах Польщі набагато вище ніж в Українських ВНЗ.

Ягеллонський університет

Навчання в університеті польською мовою, але є англомовні програми. Для вступу необхідно внести реєстраційний внесок – 100 злотих.

Вартість навчання (за весь бакалаврат):

  • нейробіологія - 19 500 злотих
  • філологія - 39 600 злотих
  • право - 23 200 злотих
  • міжнародні відносини, журналістика - 24 600 злотих
  • нацбезпека - 30 000 злотих

Університет Адама Міцкевича

Спеціальності викладаються польською мовою, але є бакалаврські програми англійською та німецькою. Реєстраційний внесок становить 85 злотих.

Іноземці, які навчаються на денній формі навчання польською мовою, починаючи від 2021/2022 навчального року, платять семестровий внесок у розмірі 3000 злотих. Ця вартість стосується усіх доступних дисциплін. Зокрема, це біологія, філологія, політологія, соціальні науки, журналістика.

Варшавський університет

Викладання у виші відбувається як польською, так і англійською мовами. Реєстраційний внесок складає 80 злотих

Вартість навчання (за рік):

  • біологія - 4200 євро
  • журналістика і медіа-дослідження - 3000 євро
  • інформатика - 3300 євро
  • математика -  3300 євро
  • філологія - 4000 євро

Варшавський політехнічний університет

Реєстраційний внесок розміром 200 євро.

Вартість навчання (за рік):

  • комп'ютерні технології - 4200 євро 
  • архітектура - 4000 євро
  • автомобільна мехатроніка - 3100 євро
  • будівництво та цивільна інженерія - 4000 євро
  • системи телекомунікації - 4200 євро

Щороку в польських університетах зростає кількість іноземних студентів: наразі в навчальних закладах сусідньої країни їх понад 82 тис. За словами фахівців, карантинні обмеження вплинули на бажання молодих українців їхати за кордон на навчання. Мотивація переважно одна – отримати освіту і вернутися назад в Україну. Молоді люди, які їдуть до закордонних вишів, перш за все обирають нову країну для отримання освіти в європейській країні, а не проживання.

Вища освіта за кордоном здається перспективною на перший погляд серед українських абітурієнтів, хоч вартість навчання в університетах Польщі значно вища, ніж в українських. Оплата за навчання або у злотих (курс: один злотий – понад 7 гривень), або у євро. 

Отже, чи доцільно буде переплачувати за навчання в Польщі? Питання залишається відкритим. Коли ВНЗ Івано-Франківська набагато привабливіші ніж закордоні вузи, а їх випускники високо ціняться не тільки в Україні але і закордоном.

Позначити в: гривня
Переглядів: 519

Додано у в Різне

Ось чого у Росії не відняти - так це кількість соціологічних досліджень і статистики. В першу чергу, мова йде не про прокремлівських опитуваннях з відверто брехливими результатами і не про статистичні дані, які тасуються на догоду владі і практично зовсім не відображають реальний стан справ в країні. Велика кількість різноманітної соціології і статистики виробляють групи і окремі дослідники, які отримали від Кремля «нагороду» у вигляді мін'юстівських приписки «іноземний агент». Саме ці дані претендують на більш-менш об'єктивні результати.

На самому початку правління Путіна зараз «іноземний агент» «Левада-Центр» провела соціологічне дослідження для з'ясування рівня сприйняття населенням РФ діяльності Путіна. Для цього респондентам запропонували два питання. В одному питалося, кому належить основна заслуга в економічні успіхи Росії, зростанні добробуту її населення. А в другому питали, хто в Росії несе основну відповідальність за проблеми в країні та зростання вартості життя. У далекому 2001 році 56 відсотків опитаних громадян приписали все заслуги Путіна і лише 22 відсотки вважали, що відповідальним за внутрішніх проблем країни є особисто Путін. Такий розподіл зберігався протягом всієї першої і другої каденції керівника Кремля.

Коли ж у 2021 році Путін знову повернувся на «трон», росіяни «відповіли» досить швидким зростанням відповідальності президента за внутрішні проблеми до 51 відсотка. Але, разом з тим, заслуги президента теж відзначали близько 59 відсотків респондентів.

Анексія Криму 2014 принесла Путіну зростання рейтингу на 88 відсотків. А помітили його особисті заслуги 81 відсоток респондентів. Нечувані показники!

Приблизно такий рейтинг Путін мав у 2008 році після перемоги в конфлікті з маленькою Грузією. Але ця сумнівна перемога тоді сприймалася росіянами в першу чергу як поразку Сполучених Штатів Америки. Тому виник міф про велич нової імперії і безкарність вчинків з боку Росії, такий «великий, могутній і страшною» ...

На прикладі конфлікту з Грузією, Кремль зрозумів запити суспільства. Тому, коли масові невдоволення внутрішньою політикою і станом справ усередині РФ в 2011-2012 роках почав наближатися до критичної позначки, влади Кремля охоче пішла на конфронтацію з сусідньої «братньої» України, розв'язавши війну в Донбасі і анексувавши український Крим. На думку переважної більшості росіян, Росія знову знайшла статус «Великої Держави». Так, близько половини росіян все одно вважали Путіна відповідальним за проблеми в країні, але тих, хто вказував на його «досягнення і здобутки» було набагато більше.

На тлі відверто негативного ставлення жителів Росії до Заходу, щедро підігрівалося прокремлівськими ЗМІ, зростання рейтингу Путіна було абсолютно пропорційним. Але ситуація в корені змінилася в 2018 році після Чемпіонату Світу з футболу, який проходив в Росії. Росіяни, «несподівано для влади», зрозуміли, що на Заході «теж люди»! Такі ж як і вони самі. Тому негативне ставлення до Західного Світу почала зменшуватися. «Полюс провини» за внутрішні проблеми в країні почав зміщуватися в бік реального «винуватця».

Надії Кремля на «дружбу» з президентом Трампом себе не виправдали. Росія так і не стала «правити Світом» разом з США. «Масла у вогонь» підлила ще й пенсійна реформа, відповідальність за негативні для населення наслідки якої все ж лягла на Путіна. Тому частка прихильників «довічного» істотно впала і зрівнялася з кількістю тих, хто покладає відповідальність за проблеми на президента Росії.

Ставки Кремля в черговий раз виявилися «биті». Ілюзія «Великий Країни» розвіялася. Загарбницькі дії по анексії Криму і війна в Донбасі принесли РФ тільки біль, смерті і економічні втрати. Байка про те, що у внутрішніх проблемах Росії винуватцем є колективний Захід, вже повністю себе вичерпала і набридла простим людям.

Суспільство втомилося від владної анти західної риторики і політики. Як показало чергове липневе опитування «іноземного агента» «Левада-Центр», своє ставлення до Заходу тепер вважають позитивним більше третини опитаних росіян. Практично «Північнокорейський» шлях розвитку, обраний Кремлем не сприймає переважна більшість жителів РФ. Тому падіння рейтингів Путіна, коли рейтинг «керманича» став істотно нижче рівня його відповідальності за стрімке падіння країни в економічну і соціальну прірву - цілком очікуваний результат його безглуздо-бездарного правління. Росіянам набридли «міфи». Росія чекає реальних демократичних змін на краще, розуміючи, що з нинішньою владою це абсолютно неможливо.

Висновки очевидні ...
Підготовлено за матеріалами Інтернет видання:https://myc.news/ua/kolonka_redaktora/statistika_neadekvatnosti?fbclid=IwAR05LimQH8Ev8mstGP7cauAIARikS5itwI08Mu_5zqCibKgwhigzyJZlg-E 

Переглядів: 232
0

Автономна Республіка Крим продовжує терпіти екологічне лихо, пов'язане з нестачею води. Як відомо, виною стали окупанти, які захопили півострів в 2014 році. В результаті Україна перестала подавати воду через Кримський канал, який постачав водою 85% території півострова. Крім нестачі питної води, катастрофічно не вистачає технічної. Експерти стверджують, що це може призвести до хімічного зараження ґрунту.

Спочатку варто відзначити, що після окупації Росія вирішила віднести Крим до Південного федерального округу (ПФО). Тому заступник повноважного представника президента Росії в ПФО Кирило Степанов закликав Кремль вирішити проблему нестачі технічної води на півострові.
Заява Степанова підтверджує, що проблема з водою критична. Якщо врахувати, що уряд РФ завжди применшував водну кризу Криму, то зараз ситуація катастрофічна. При цьому всього кілька тижнів тому експерти з півострова запевняли, що знову заповнені після повені водосховища зможуть живити водою кримчан мінімум до кінця року. У тому числі води буде вистачати як для пиття, так і для соціальних потреб.

 
Однак Степанов, мабуть, збентежив усіх. І річ тут не просто в потребах людей, якими в Кремлі займаються в останню чергу. Цього разу проблема торкнулася «Кримського титану» - в минулому найбільший виробник діоксиду титану на території Східної Європи.

Відомо, що 17 травня повинні були провести перевірку на підприємстві, щоб оцінити стан кислотонакопичувача напередодні настання літнього сезону і істотного підвищення температури повітря. Проте про результати перевірки у відкритих джерелах інформації не виявлено. Ймовірно, її просто приховують, оскільки хімічне забруднення в результаті "зневоднення" заводу може завдати непоправної шкоди навколишньому середовищу.
 
Мабуть, Кремль готовий піти на такі заходи, аби не визнавати очевидної правди - Росія нездатна забезпечити водою півострів Крим. Якщо прийняти припущення, що півострів необхідний Путіну лише для розміщення на ньому військових баз, то забруднення навколишнього середовища тільки посприяє якнайшвидшому звільненню території від кримчан.
 
Також слід зазначити, що в 2018 році вже трапилися кислотні викиди з заводу «Кримський титан». Тільки в лютому 2021 року був запущений судовий процес у цій справі. Подальше нехтування ситуацією призведе до більш масштабних викидів, в тому числі в ґрунт півострова. У підсумку це може стати хімічним "Чорнобилем" для Криму.

Підготовлено за матеріалами інтернет видання: https://myc.news/ua/specproekty/v_krymu_prodolzhaetsya_nehvatka_vody_na_poluostrove_ekologicheskoe_bedstvie?fbclid=IwAR3dr3B4FfZnCFzaWYUFtAJ4vhzYNYRhBWb1oiV52R1IvkXcKL3X4j19uOs

Переглядів: 299

Учасники злочинного угруповання, яке СБУ вчора викрила на Харківщині, систематично займалися рекетом. Вони обкладали «даниною» місцевих підприємців, постійно погрожували їм фізичною розправою та нищили майно.

Задокументовано, що до угруповання входили особи із числа правоохоронців, місцевого криміналітету, а також особи із досвідом ведення бойових дій.

Наразі 8 учасникам угруповання оголошено про підозри, здійснюються заходи щодо встановлення всіх обставин та інших осіб, причетних до вчинення вказаних правопорушень.

СБУ має докази протиправної діяльності зловмисників, серед яких аудіо- та відеоматеріали.

https://youtu.be/bZ2ALiiQgVM

Переглядів: 257
0

Нові реалії диктують необхідність будь-якій державі врегулювати ринок криптовалют та забезпечити цивілізований розвиток нової цифрової економіки. Проте в Україні, за фактичного існування ринку криптовалют впродовж щонайменше останніх п’яти років, відсутнє його правове регулювання. Це означає, що учасників цього ринку знаходяться практично повністю поза межами правового поля держави.

Одним з найбільш проблемних питань є оподаткування криптовалют в Україні за відсутності правової визначеності. Останнім часом Державна податкова служба України намагається роз’яснити платникам податків, як потрібно діяти в подібних ситуаціях, хоча раніше взагалі уникала коментарів з цього приводу.

Позиції податкового органу, які час від часу знаходять своє відображення в індивідуальних податкових консультаціях щодо порядку оподаткування криптовалют та відображення доходів від таких операцій з криптовалютою у податковій декларації, не в повній мірі відповідають чинному законодавству. Вони радше є своєрідними компромісними рішеннями, які висловлює податковий орган, оскільки вирішення питання можливе виключно шляхом законодавчого визначення правової природи криптовалюти та, спираючись на це розуміння, комплексного врегулювання обігу, зберігання, володіння, використання та проведення операцій за допомогою криптовалют, а також визначення загальних засад функціонування ринку криптовалют.

Крім цього слід пам’ятати, що діяльність пов’язана з операціями купівлі, продажу, обміну та конвертації у криптовалюти, несе і свої ризики серед яких:

- можливість втрати коштів через крадіжку, наприклад у результаті кібератак на платформи обміну криптовалюти, або інфраструктуру користування;

- відсутність гарантій щодо повернення інвестованих коштів у криптовалюти. Заощадження, що утримуються в криптовалюті, не гарантуються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки такі заощадження не вважаються банківськими депозитами;

- складність використання звичайних методів оцінки ринкової вартості активів у криптовалютах;

- значні цінові коливання криптовалют та суміжні з ним ризики спекулятивність та неврегульованість рівнів комісійних винагород за здійснення операції у криптовалютах;

Головна особливість криптовалют - їхня анонімність. Тому, їх активно використовують для покупки наркотичних засобів. В даний час за допомогою криптовалют купують фентаніл та інші наркотики - це одна з технологій, яка безпосередньо стала причиною багатьох смертей. Для збуту наркотичних речовин створюють заздалегідь вебресурси в мережі Інтернет у яких розміщують повідомлення з контактами в Telegram, цей месенджер адмініструється оператором-особою, що продає наркотики. Особа, яка хоче придбати наркотики пише в чат-боті і вказує назву препарату, кількість, а також місце отримання. Після того, як особа перевела на вказаний криптовалютний рахунок відповідну суму, вказується адреса розташування «закладки», особа їде і забирає наркортичну речовину. Кошти від продажу акумулюються на тимчасових криптовалютних рахунках, а в подальшому переводяться в готівкову форму за допомогою електронних обмінних пунктів.

Отже, перед тим як прийняти рішення щодо купівлі криптовалюти, двічі подумайте та зважте, чи готові ви взяти на себе всі ці ризики.

 

 

 

 

Переглядів: 408

19 липня Університет імені Адама Міцкевича (UAM), що в Познані, оголосив списки вступників. Оприлюднена статистика обурила корінненаселення. Поляки массово висловлюють своє незадоволення значною кількістю іноземних абітурієнтів.

Негативні відгуки про навчальний заклад поляки залишають на форумах. Дійшло навіть до того, що в найстаршому ВНЗ Польщі вивісили плакат "Університет для поляків".

Кількість іноземців, які висловили бажання вчитися у згаданому Познанському виші, цього року перевищила очікування. Для прикладу, оприлюднений список майбутніх студентів психологічного факультету Університету імені Адама Міцкевича складається переважно з іноземних імен та прізвищ. Більшість вступників – українці та білоруси.

Така ситуація не сподобалася багатьом полякам. Наприклад, на одному з найпопулярніших польських форумів «wykop.pl» користувачі активно критикували лояльність ВНЗ до іноземців. Дехто з поляків писав, щоУкраїна – це корумпована країна, в якій за гроші можна купити все, зокрема атестат, тому прирівнювати український атестат до польського – несправедливо.

Міжетнічний конфлікт почав набирати обертів. Так, націоналістична організація "Загальнопольська молодь" повісила на паркані університету Адама Міцкевича (УАМ) плакат з написом "УАМ для поляків". Таким чином польські націоналісти продемонстрували свою незгоду з оприлюдненою статистикою результатів набору до університету.

На паркан польського ВНЗ почепили провокаційний плакат

 

 

 

 

Переглядів: 529

СБУ в Івано-Франківській області ліквідувала потужну ботоферму, яка виконувала завдання замовників з РФ. Організував її місцевий житель, спеціаліст з інформаційних та телекомунікаційних технологій. Тільки від початку року він використав для реєстрації фейкових аккаунтів майже 12 тисяч SIM-карток українських та російських мобільних операторів. Ботоферма працювала, здебільшого, у соцмережах, месенджерах та електронних гаманцях. Замовниками послуг були, в основному, клієнти з РФ. І використовували  її «потужності», коли потрібні були масштабні  спотворення реального стану речей. У основному, це «накрутка» кількості переглядів, вподобань, коментарів у соціальних мережах та відеохостингах.  «Розрахунки» велися в рублях. VARICOSE EXTRA Зробила так тричі й варикоз зник, а вени відновилися ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ У ході проведених обшуків за місцем реального мешкання організатора ботоферми, виявлено та вилучено SIM-шлюзи, комп’ютерне та інше спеціалізоване телекомунікаційне обладнання та майже три тисячі SIM-карток операторів мобільного зв’язку. Наразі тривають слідчі дії. Після завершення експертиз планується оголосити організатору оборудки про підозру у несанкціонованому втручанні в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, що передбачено ст. 361 Кримінального Кодексу України. Документування протиправної діяльності здійснювалося за процесуального керівництва Івано-Франківської обласної прокуратури.

Переглядів: 341
0

Додано у в Різне

Підведені підсумки позачергових парламентських виборів, які пройшли у Вірменії. Партія Нікола Пашиняна «Цивільний договір» здобула переконливу перемогу, набравши близько 54 відсотків голосів.

Всупереч гучним заявам, блок «Вірменія», очолюваний пропутінським Робертом Кочаряном, другим президентом Вірменії, на перемогу якого сподівалися російські пропагандисти, набрав близько 21% голосів, а блок «Честь маю» третього президента Сержа Сагсяна і зовсім провалився, не подолавши 7% виборчий бар'єр.

У Азербайджані і Туреччині не приховують радості з приводу підсумків парламентських виборів у Вірменії. Саме з командою діючої в Єревані влади Баку і Анкара пов'язують свої військові та геополітичні успіхи в регіоні. «Великому Турану» багатовекторність Єревана тільки «на руку». Очевидно, що в відношенні Вірменії цю шахову партію Ердоган розіграв разом із західними партнерами.

Запит на єдиний проросійський курс, який асоціювався з Кочаряном, виявився нижче, ніж запит на багатовекторність Пашиняна, який дружить одночасно і з Заходом - США, Франція, і з Росією - в силу об'єктивних обставин і наявності військової присутності.

Під час прем'єрства Пашиняна Вірменія програла війну з Азербайджаном за Нагірний Карабах. Тому його перемога на виборах здивувала багатьох експертів. Для Пашиняна - це великий кредит довіри. Адже ще вчора всі його звинувачували в зраді, в тому, що він продався Соросу, і найголовніше - програв Карабахської війну. Саме на цьому «козирі» намагалися побудувати переможну стратегію парламентських виборів Кочарян і повалений Пашіняном Серж Саргсян. Адже ці політики у вірмен асоціюються з перемогою в Першій карбахській війні і завоюванням територій Азербайджану. Але час минув. Прийшли інші покоління, далекі від кривавого карабахського конфлікту минулого століття. І нова війна це лише підтвердила. Молодь в Вірменії хоче спокійно жити, не хоче більше воювати. Такий, для когось несподіваний, результат виборів говорить про зрушення настроїв у вірменському суспільстві - для Вірменії Нагірний Карабах перестав бути темою, яка визначає порядок денний країни. Це довели вибори.

Людей цікавить інше - нормальне життя, економіка, реформи, боротьба з корупцією. Для виборців Вірменії цей шлях уособлює Нікол Пашинян.

Путін знову переоцінив власний вплив на внутрішню політику «союзника», поставив не на тих політиків, не зрозумів реалії сьогодення.

Кремль зазнав поразки у Вірменії не тільки тому, що програв його кандидат. Ця поразка набагато серйозніша чергового «простого програшу» пропутінського кандидата. Тому, що говорить про головну тенденцію, яка є і в сьогоднішній Росії. З’являється нове покоління громадян, яке вже не обтяжене комплексом «вселенської катастрофи» - розпаду СРСР. Кремль з подивом починає розуміти, що людям потрібне просте нормальне стабільне життя. Безпечне по своїй суті. Не анексія Криму та загарбницька війна «під прикриттям» на півдні України, не підготовка до війни з НАТО, не агресивно-безглузда діяльність влади Кремля, за яку світове співтовариство вводить санкції. Міфи та «скрепи», за які так осатаніло б'ється Путін та його оточення, так і не стали реальними цілями нових російських поколінь. Багаторічні протести молоді на вулицях російських міст відображають саме цю тенденцію.

Путін з його порядком денним для Росії, так само, як і його друг Кочарян для Вірменії, безнадійно застаріли, залишилися в минулому, їм більше не піднятися, не «осідлати хвилю». Єдине, що вони можуть – чіплятися за владу у будь який спосіб. Відносно Кочаряна вибори в Вірменії це показали з очевидністю. Нажаль, відносно Путіна в Росії показати те ж саме поки що не можливо за визначенням. Бо в Росії немає вільних демократичних виборів…

Але як тільки теперішня влада Росії буде змушена їх допустити - а це обов’язково трапиться - Путін або його «спадкоємці» програють вчисту. І, нарешті, покинуть політичну сцену. Назавжди…

Ніхто про це не пошкодує. Всі лише зітхнуть з полегшенням.

(підготовлено за матеріалами інтернет видання:https://m.censor.net/ru/blogs/3275119/_znovu_shtanga_?fbclid=IwAR2ILbGmKxa1HwykKCwHTdgzpeI_lxYLMBlbCOWBcsCzx2yoiajQuA-RfH4)

Переглядів: 290
0

Головнокомандувач Збройних сил Швеції генерал Пер Мікаель Біден заявив, що Російська Федерація поступово розхитує європейську структуру безпеки. В контексті цього генерал не виключив і потенційних сценаріїв військової і гібридної агресії з боку РФ проти Швеції.

Генерал Біден також навів приклади гібридної військової агресії Російської Федерації проти України на сході, а також військову операцію по захопленню і окупації кримського півострова. За словами Бідена, ці приклади яскраво демонструють, наскільки далеко Російська Федерація може зайти, щоб реалізувати свої політичні цілі.

У зв'язку з цим Біден закликав уряд Швеції збільшити бюджет на розвиток армії і зміцнення оборони, а також посилити наступальні засоби боротьби в сфері кібербезпеки, щоб бути в змозі впливати на супротивника.

Військова розвідка і служба безпеки Швеції солідарні з думкою генерала Бідена, однак, на їхню думку, найбільш ймовірні сценарії нападу на Швецію з боку РФ будуть мати виключно гібридний характер.

(підготовлено за матеріалами інтернет видання:https://myc.news/ua/novosti_mira/rossiyarasshatyvaet_evropejskuyu_strukturu_bezopasnosti_glavnokomanduyushij_shvecii)

Переглядів: 355
0

3 липня офіційний портал правової інформації Російської Федерації опублікував документ «Про Стратегію національної безпеки РФ». Згідно з документом, Путін планує зміцнення «братніх зв'язків» з населенням Білорусі та України. Однак інформації про способи досягнення цих цілей - немає.

У затвердженій стратегії країни-агресора йдеться про досягнення цілей зовнішньої політики Кремля за допомогою нібито зміцнення "братніх зв'язків між російським, білоруським і українським народами". Однак в документі не прописані конкретні кроки, завдяки яким Росія планує реалізувати свої цілі.

Також документ ставить завдання зміцнення позицій російської мови як "мови міжнародного спілкування" і надання підтримки громадянам РФ, які проживають в інших країнах, в збереженні їхньої "загальноросійської культурної ідентичності".

Колишній міністр Павло Клімкін вважає, що стратегія Путіна - показати, що Україна - це держава, яка не відбулася, і його пропагандисти постійно це повторюють і відзначають це.

"Я взагалі вважаю, що стратегія Путіна - показати, що Україна - це держава, яка не відбулася, і його пропагандисти постійно це повторюють і відзначають це. Він обов'язково щось зробить: щось до 30-річчя незалежності України або після неї. Це вже інше питання, але те, що зробить і відповідь буде - це 100%", - зазначив він.

Переглядів: 305
0

Додано у в Різне

У Росії в будь-якому випадку будуть любити збірну з футболу і вболівати за неї. Про це 22 червня заявив прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков, коментуючи програш команди в матчі з Данією в рамках Євро-2020. А що ще Кремлю залишається… Хоч яке, але воно своє…

На превеликий жаль для Кремля, ще більш гірким програш Росії футбольної зробила перемога футбольної України! Наші хлопці вольовою перемогою над збірною Швеції у 1/8 фіналу Євро 2020 довели всьому світу, що «Ще не вмерла України і слава, і воля!». Не дочекається Путін побачити «Україну на колінах». Ніде! Ні на полі футбольному, ні на полі бою.

Що тільки не робила кремлівська пропаганда напередодні початку футбольного чемпіонату для того, щоб хоч якось «зачепити» українських футболістів, збити їх з настрою та перешкодити переможному виступу на Євро 2020. Вони писали кляузи щодо форми, насміхалися, критикували і тролили... Замість того, щоб зайнятися допінговими скандалами, через які збірним Росії заборонено виступати на найбільших міжнародних змаганнях під своїм прапором, і без гімну, Кремль почав пред’являти нахабні вимоги щодо контурів кордонів України на ігровій формі гравців збірної України.

Зокрема, речниця російського МЗС Марія Захарова написала у соцмережах, що «українська футбольна команда на своїй формі приєднала територію України до Криму». За її словами, новою уніформою Україна створює «ілюзію неможливого», а гасло «Слава Україні! - Героям слава!» назвала «нацистським кличем». 

«…приєднала територію України до Криму». Без слів… Адже це ж саме росіяни окупували нашу територію, а тепер ще посміли щось коментувати і щось ще рекомендувати УЄФА. Здоровий глузд та совість назавжди покинули Путіна та його оточення.

Дорекомендувалися… Ні однієї перемоги власної збірної вболівальники з Росії так і не дочекалися. Чисто «по-фанатськи» їх жалко. Людей. Нормальних вболівальників з Росії, Москви та Пітера, які вболівали за збірну України та яскраво святкували українські перемоги. Бо власних перемог їм так і не довелося дочекатись. Путіну не до розвитку футболу. Весь сучасний футбол Росії – це політичні гасла та фейкові досягнення. Хоча, чому тільки футбол… Путінська влада залишила від власної країни лише примару колись потужної держави. Фейкові перемоги у хворобливій підстаркуватій уяві давно підмінили реальне життя. Та й не можливе реальне життя у бункері, яким би коштовним він не був.

А українці – молодці! Незважаючи на перешкоди та тиск, вони змогли довести свою спроможність та настрій на перемогу. Офіційна статистика УЄФА останнього матчу проти збірної Швеції доводить, що українці переграли опонентів за всіма показниками. У чесній та яскравій грі.

Наступна гра з Англією. Зрозуміло, що Путін її дивитися не буде. Він любить гратися модельками автівок. Але кремлівські посіпаки, ну хоча б частка з них, безумовно будуть сидіти біля телеекранів та спостерігати гру. За кого вони будуть вболівати? За Англію, чий есмінець чітко дав зрозуміти, на боці кого територіальна правда? Хто загарбник і у кого англійці повинні питати дозвіл на проходження корабля. Чи за Україну, сама форма якої говорить, чий насправді Крим і Донбас?

Путін хай грається своїми іграшками. Не бажано у такому віці і з таким станом психічного здоров’я перевантажувати себе гіркими для нього емоціями. Можливі негаразди.

Україна нехай переможе! Бажаємо їй успіху!

А можливими негараздами хай переймається той, хто на них вже давно заслуговує!

Слава Україні!

P.S. До речі, активісти ГО «АРДІС», зрозумівши за показниками гри збірної Росії, що величезних мільйонів, які витратив Газпром на збірну Росії недостатньо, для того щоб остання хоч якось проявила себе у грі, вирішили подарувати російським футболістам футбольного м’яча. Як кажуть: бери м’яч – і …!

(підготовлено за матеріалами інтернет видання:https://censor.net/ru/blogs/3274423/vrn_zbrnyi?fbclid=IwAR0ryVZgWwIjm_5lPg7vT3vlbbG7ATqTLs76aBmF80TeADSfvtCixL3yz8M)

Переглядів: 383
0

Івано-Франківський навчально-науковий інститут менеджменту це державний вищий навчальний заклад IV рівня акредитації, який є одним з перших відокремлених структурних підрозділів, створених в системі Західноукраїнського національного університету.

Його історія бере свій початок у 1992 році, коли у Івано-Франківську було відкрито філію Міжнародного інститут менеджменту (м. Київ). У 1997 році філія МІМ була реорганізована у філію, а у 2000 році – у відокремлений структурний підрозділ Тернопільської академії народного господарства.

Найціннішим надбанням інституту, його гордістю і золотим фондом були і залишаються його студенти, працівники і професорсько-викладацький склад, які формують науковий потенціал і визначають перспективи розвитку закладу, як успішного освітнього і науково-методичного осередку. В інституті функціонує 2 кафедри: кафедра міжнародної економіки, маркетингу і менеджменту, кафедра управління та адміністрування, на яких працюють 4 доктори наук і понад 30 кандидатів наук.

Інститут готує справді висококваліфікованих фахівців, що здатні конкурувати не лише з українськими, але із закордонними колегами. Навіщо їхати на навчання закордон коли в Івано-Франківсько є такий прекрасний заклад. Він іде в ногу з часом, постійно розвивається, і цілком претендує стати в недалекому майбутньому брендом Європейської освіти на теренах Прикарпаття. Більшість наших випускників сьогодні зайняті за фахом. Багато з них є успішними підприємцями та обіймають керівні посади.

В інституті створено всі умови для навчання та розвитку студентської молоді. Приміщення навчального закладу знаходится в центральній частині міста Ми плекаємо в нашому навчальному закладі дух справжнього патріотизму: відданості Батьківщині, шани до її історії та культури. Спорт, мистецтво, конкурси і ігри допомагають студенту відпочити від його основних занять, розширюють його світогляд, роблять особистість гармонійнішою, всебічно розвинутою.

Івано-Франківський навчально-науковий інститут менеджменту створений лише в 1992 році. Усвідомлюємо, що чверть століття – це небагато, але той проміжок часу, який дозволяє підвестися і міцно стати на ноги, голосно заявити про себе. За рахунок високих стандартів якості освіти ми успішно витримуємо конкурентну боротьбу, продовжуємо розвиватись, бо розуміємо, що найцінніше в житті кожної нації і кожної людини, зокрема – це освіта! Івано-Франківський навчально-науковий інститут менеджменту нівчому не відстає від аналогічних ВНЗ країн ЄС, розвивається із кожним днем. Готує кращих професіоналів своєї справи, які високо цінуються в світі.

Переглядів: 514
Реформування СБУ по "західним лекалам", при якому спецслужба позбавляється більшої частини своїх повноважень і штату співробітників, несе ризики для безпеки країни на тлі агресії РФ.

Про це заявив лідер партії "Національний корпус", засновник полку Азов Андрій Білецький.

На думку Білецького, в реформі СБУ є явні мінуси, через які відомство не буде ефективно працювати в українських реаліях:

1. Розробці закону про СБУ, як і інших законів сфери безпеки, повинен був передувати всебічний аналіз загроз безпеки України. З розрахунками, моделюванням і прогнозом. На підставі цього аналізу і повинна відбуватися побудова відповідних органів. Таким аналізом не можна вважати ст. 19 Стратегії нацбезпеки України, яка була затверджена президентом 14 вересня 2020 року.
 
Разом з тим, ст. 45 згаданої Стратегії визначає досить широке коло завдань, які повинні вирішити спецслужби, правоохоронні і розвідувальні органи для забезпечення безпеки держави. Тобто, під ці досить місткі завдання повинні бути сформовані відповідні здібності цих органів, в тому числі і СБУ.
 
2. Найефективнішим механізмом контррозвідувальної діяльності є створення агентурного апарату. Саме він дає можливість ефективно вирішувати завдання контррозвідки. Для довідки: в СРСР, в умовах "холодної війни" з Заходом, в КДБ була "негласна рознарядка» - в середньому мало бути 1 джерело на 5 осіб трудового колективу. Один офіцер КДБ керував, в середньому, 10 джерелами. Тобто, навіть якщо відійти від цих кількісних показників радянської практики, чисельність СБУ в умовах "гарячої" війни з РФ має бути хоча б в півтора раза більше, ніж запропоновано.
 
3. Передача Служби військової контррозвідки (ВКР) в Міноборони України (МОУ). Безглузда ідея. Уявімо собі, що зараз у Тарана була б в підпорядкуванні власна контррозвідка. Це було б просто зведення рахунків.
 
4. За основу моделі реформування СБУ взяті західні країни. Але більшість з них є членами НАТО, а ті, які ні, оточені країнами НАТО.
 
Крім того, "успішність" західних спецслужб в період активізації Росії після 2008 року викликає великі сумніви. Численні політичні вбивства (замахи), вчинені російськими спецслужбами на території Європи, підриви складів в Чехії, політична корупція європейських чиновників і лідерів громадської думки, підживлюється РФ. Все це навряд чи є прикладом успішної роботи західних контррозвідок - прикладом, який слід беззастережно переймати.
 
5. Кадрова проблема. Зрозуміло, що високий вступний конкурс в академію СБУ обумовлений, головним чином, бажанням випускників якомога швидше монетизувати придбаний ними адміністративний статус. Тому реформа СБУ в контррозвідку нового типу повинна полягати у виведенні зі штату всіх її співробітників і повного кадрового перезавантаження (чимало чесних і досить професійних співробітників звільнені в запас, в тому числі з керівного складу). Відбір повинні здійснювати особи, які мали реальне відношення до контррозвідки і здатні оцінити роботу як рядового співробітника, так і керівного складу. А все дуже просто. Приходиш в будь-яке оперативне управління і знайомишся з трьома речами в роботі підрозділу контррозвідки: кількість і якість агентурного апарату, інформація, отримана від нього, і його реалізація, а також витрати оперативних засобів. Ось і вся формула оцінки якості роботи. Приблизно те ж і стосовно підрозділів Оперативно-технічних заходів (ОТЗ).
 
6. Про демілітаризацію. Незрозуміло, чому СБУ, яка здійснює контррозвідувальне забезпечення військових формувань, повинна бути демілітаризована. Статус військовослужбовця набагато вагоміше в суспільстві, ніж держслужбовця, і цей статус дає більше пільг. Крім того, військовослужбовець не працює, а проходить військову службу в межах таких правових понять, як "військова дисципліна", "військовий обов'язок" і "військова присяга"; його життя і навіть вільний час, регламентовані статутами (а не тільки КЗпП - 18.00 - "море на замок»). Статути мають чіткі трактування своїх положень і накладають відповідні зобов'язання і відповідальність.
 
7. Звичайно, в умовах нашої бюрократизації та корупції СБУ збереже за собою право попереднього слідства за статтями, що належать до компетенції контррозвідувального органу. Особливо, в умовах, де-факто, війни. Позбавлення цих функцій не дозволить СБУ діяти оперативно і вести повноцінну розробку виявлених потенційних джерел іноземних спецслужб.
"Ключовий момент. Досвід створення "нової" поліції, Національного антикорупційного бюро (НАБУ) і Держбюро розслідувань (ДБР) говорять про те, що потрібно докорінно реформувати ВСЕ суспільство, а не намагатися, як більшовики, побудувати комунізм в одній окремо взятій країні. Цього не сталося, як і не вийшло з НАБУ або ДБР "непримиренних борців з розкраданням соціалістичної власності". Незважаючи на дуже пристойні зарплати", - підкреслив лідер Нацкорпусу.
Що стосується плюсів.... їх просто немає. Влада пішла на досить ризикований крок, реформувавши Службу безпеки країни, який може послабити Україну в умовах зовнішньої агресії.
(підготовлено за матеріалами інтернет видання:https://myc.news/ua/politika/plyusy_i_minusy_reformirovaniya_sbu_po_zapadnym_lekalam)
Переглядів: 357
0

Євген Пригожин, за даними бази «СПАР-Інтерфакс» - директор і бенефіціар ТОВ «Конкорд менеджмент і консалтинг», директор ТОВ «Конкорд кейтеринг» і керуючий групою компаній «Конкорд». Діяльність компанії «Конкорд» пов'язана з організацією харчування в школах і військових частинах, виконанням інших держконтрактів. Також ця компанія займається будівництвом.

Широку популярність Пригожин отримав як «кухар Путіна» завдяки його фірмі, яка організовує офіційні прийоми і харчування перших осіб Росії. Пригожин іноді особисто, у вигляді офіціанта, подає страви на заходах президента Росії.

Крім цього, олігарха звинувачують у створенні, управлінні і заступництві сумнозвісних найманців з групи «ПВК Вагнера», яких також називають приватною армією Путіна.

Нещодавно Пригожин подав до суду на видавництво «Ехо Москви», 10 червня 2021 року через звинувачення на його адресу з приводу причетності до ПВК, а також на незалежне видавництво «Медуза», за фактом звинувачення його в нібито притягненні неповнолітніх до заняття проституцією. Це дало можливість ознайомитися з матеріалами його першого судової справи і зрозуміти, що наближена до Путіна людина - звичайний злочинець.

У 1981 році Євгенія Пригожина засудили відразу за 7 статтями:

- за ст. 144 ч. 2 КК РРФСР - крадіжка, вчинена повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з проникненням в житло, приміщення чи інше сховище, а так само що завдала значної шкоди потерпілому. Терміном на 5 років;

- за ст. 15 і 144 ч. 2 КК РРФСР - відповідальність за підготовку до злочину і за замах на злочин і крадіжку, вчинену повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з проникненням в житло, приміщення чи інше сховище, а так само що завдала значної шкоди потерпілому. Терміном на 4 роки;

- за ст. 147 ч. 3 КК РРФСР - шахрайство, вчинене у великих розмірах, або організованою групою, або особливо небезпечним рецидивістом. Терміном на 7 років;

- за ст. 210 КК РРФСР - втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у заняття жебрацтвом, проституцією, азартними іграми, а так само використання неповнолітніх для цілей паразитичного існування. Терміном на 4 роки. Саме через цю статтю Пригожин подав до суду на незалежне ЗМІ;

- за ст. 146 ч. 2 п. п.«а», «б» КК РРФСР - напад з метою розкрадання чужого майна, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчинене а) за попередньою змовою групою осіб; б) із застосуванням зброї або інших предметів, використовуваних як зброю;

- ст. 41 КК РРФСР - за не відбуте покарання - 2,5 року умовно, його засудили до додаткового 1 року ув'язнення.

За сукупністю злочинів, Пригожин отримав 13 років позбавлення волі в трудовому таборі посиленого режиму.

Выдержка из дела от 6 октября 1981 года народного суда, Ждановского района. В нем Евгения Пригожина приговорили к 13 годам лишения свободы.

Витяг зі справи від 6 жовтня 1981 року народного суду Жданівського району. У ньому Євгенія Пригожина засудили до 13 років позбавлення волі.

Хоч майбутній "кухар Путіна» не схиляв неповнолітніх до проституції, він все ж втягував неповнолітніх в злочинну діяльність. За матеріалами слідства, Копаєв, який був спільником Пригожина, на момент скоєння злочинів був неповнолітнім. Про це також є інформація в матеріалах справи:

Отклоненное судом ходатайство адвоката Пригожина по статье о вовлечении несовершеннолетних в преступную деятельность по факту дачи обратных показаний несовершеннолетнего Копаева.

Відхилене судом клопотання адвоката Пригожина за статтею про залучення неповнолітніх в злочинну діяльність за фактом дачі зворотних показань неповнолітнього Копаєва.

Також відомо за матеріалами судової справи, що Пригожин діяв не один, а в змові мінімум з чотирма спільниками. Ось епізоди, вчинені злочинною групою разом з майбутнім олігархом:

Эпизод с вооруженным нападением и с участием несовершеннолетнего Копаева

Епізод з озброєним нападом і за участю неповнолітнього Копаєва

Эпизод совершенный по предварительному сговору с Бушманом, кража со взломом

Епізод, вчинений за попередньою змовою з Бушманом, крадіжка зі зломом

Эпизод с неудавшейся кражей Пригожина, которую впоследствии удалось реализовать вместе с подельниками

Епізод з невдалою крадіжкою Пригожина, яку згодом вдалося реалізувати разом з подільниками

Еще два эпизода краж квартир со взломом по предварительному сговору

Еще два эпизода краж квартир со взломом по предварительному сговору

Ще два епізоди крадіжок квартир зі зломом за попередньою змовою

Эпизод по статье мошенничество в сговоре

Епізод за статтею шахрайство в змові

А ось ще одна цитата з матеріалів справи, яка підтверджує, що Пригожин і його подільники залучали неповнолітнього Копаєва в злочинну діяльність:
Незважаючи на спростування статті про залучення Євгеном Пригожиним неповнолітніх в заняття проституцією, вже в 18 років (саме в цьому віці він був засуджений вперше), майбутній бізнесмен був закоренілим рецидивістом. Крадіжки і розбійні напади стали освітою для соратника Путіна, який перетворився на спонсора і творця найманого угруповання Вагнера.
Саме найманці Вагнера брали участь в анексії півострова Крим, в бойових діях на Донеччині, в збройних конфліктах Лівії і Сирії, а також в Центральній Африці.

Друга частина розслідування стосуватиметься своєрідної пропаганди ПВК Вагнера за допомогою ЗМІ. Варто відзначити, що з приводу звинувачення бізнесмена в причетності до вагнерівців він також подав до суду на московське ЗМІ.

19 травня відбулася прем'єра фільму «Турист». Сам фільм - це якась пропаганда ПВК і їхніх "успіхів", які опосередковано належать самому Пригожину, як безпосередньому куратору. Це підтверджує і сам позов "хазяїна" ПВК на видання «Ехо Москви», яке стверджувало, що він власник ПВК Вагнера і його спонсорство фільму «Турист».
Дії кінострічки розгортаються в Центральній Африканській Республіці, де головний герой з позивним «Турист» прибуває в ролі інструктора з Росії, для тренування воїнів армії ЦАР. Жанр фільму - бойовик. Вперше фільм був показаний ще 14 травня в Африці. 19 травня його показали по НТВ, однак в нічний час. Картина показує, як «Турист» постає в образі російського героя, який бореться в ЦАР за справедливість.

Позов Пригожина на ЗМІ, яке стверджувало, що він власник ПВК Вагнера і його спонсорство фільму «Турист», м'яко кажучи, суперечать один одному.

У спеціальному інтерв'ю для незалежного видання троє колишніх співробітників ПВК Вагнера (просили не називати їхніх імен зі зрозумілих причин), розповіли деякі подробиці зі зйомок фільму.

"Там на 15-й секунді трейлера як ніби сам Дмитро Валерійович Уткін промайнув! Дуже схожий актор - навіть дикція. Ну, дуже вже схожий", - прокоментував трейлер фільму «Турист» один з вагнерівців, який особисто знайомий з Уткіним. І дійсно, якщо придивитися - схожість просто вражає:

Сравнение актера Глеба Темнова из фильма «Турист» (слева) с командиром ЧВК Вагнера Дмитрием Уткиным (справа)Сравнение актера Глеба Темнова из фильма «Турист» (слева) с командиром ЧВК Вагнера Дмитрием Уткиным (справа)

Порівняння актора Гліба Темнова з фільму «Турист» (зліва) з командиром ПВК Вагнера Дмитром Уткіним (праворуч)

"Вони ж для масовки використовували вагнерівців реальних - у мене там два знайомих засвітилися. У трейлері видно одного з них: він там з кулемета стріляє з багажника джихад-мобіля. А другий мені сам подзвонив і попросив, щоб я його в кіно дивився", - поділився інший колишній співробітник структури Пригожина, який знав бійців з ПВК, що знімалися у фільмі.

Один из действующих вагнеровцев, которого использовали в фильме в качестве массовки

Один з діючих вагнерівців, якого використовували у фільмі в ролі масовки

"Все знайоме до болю! Просто з парку нашого брали і використовували на зйомках. Техніка виготовлялася в Сирії на базі у нас, а в Африку її потім вже перекидали. У трейлері, наприклад, «Урал» перетинає дорогу - і видно прямо, що його переробляли наші фахівці. Там на кузов нашивались металеві листи, а в них пророблялися ніби як бійниці - це сильно відрізняється від заводської версії", - розповідає про військову техніку в фільмі вже третій ветеран із загону ПВК, який брав участь в сирійській кампанії.

"Знімали там взагалі в умовах, наближених до бойових. Всі грають самих себе! Навіть span style="box-sizing: border-box; font-size: 21px;" data-id="1021853" data-title="Кто-кто?" data-body="

То есть представители Вооруженных сил Центрально-Африканской Республики (от фр. Forces Armées Centrafricaines, сокращенно FACA).

" data-highlight="false">фасашники (представники Збройних сил Центральноафриканської Республіки, Forces Armées Centrafricaines, скорочено FACA) натуральні знялися ну, армія", - продовжує ветеран ПВК Вагнера. Примітно, що режисер фільму Андрій Батов стверджував, що воїнів армії ЦАР зіграли цивільні.

Участь справжніх вагнерівців, використання їхньої техніки, фінансування Пригожиним фільму говорить про спробу "відбілити" репутацію найманців, що беруть участь в бойових діях в Африці. Однак звинувачення на адресу найманців і російських "інструкторів" в насильстві і крадіжках серед місцевого населення, що неодноразово фіксуються місією ООН і французькими журналістами, не зможуть бути виправдані показаним пропагандистським фільмом.

Хай там що, виправдання військових злочинів, здійснених росіянами, не головне завдання фільму. Як повідомляє один з наближених до проєкту «Турист», фільм планували зняти ще в кінці 2018 року. Це пов'язано з убивством 3-х журналістів в ЦАР, які приїхали знімати розслідування про групу ПВК Вагнера в Африці. Тоді незалежні журналісти з'ясували, що причетними до вбивства їхніх колег є ніхто інші як співробітники пригожинської ПВК. Випадок набув суспільного резонансу ще й завдяки питанню журналіста Іллі Азара на щорічній пресконференції Володимира Путіна, змусивши президента РФ виправдовуватися і лукавити перед журналістом.

Втім, цей фільм, за задумом, повинен був виправдати і інші витівки вагнерівців, в тому й в Сирії, де вони по-звірячому вбили військовополоненого.

Проте, як би не намагався Євген Пригожин "відбілити" репутацію своїх найманців у фільмі, у нього це так "добре" вийшло, як і приховати своє минуле. "Особистий кухар Путіна" з юнацьких років був злочинцем - злочинцем і залишився. Пригожин, який зробив кар'єру в 90-их, прямо натякає, що з ним краще не жартувати. Його не сильно хвилює репутація серед мирного населення і сучасних "іноагентів", які отримали свій статус у зв'язку з новими законами РФ. Головне для таких людей, щоб "ватажок" банди був ними задоволений, щоб вони йшли на "справу" без страху і жалю. А нинішній "ватажок", по всій видимості, залишається задоволений, якщо ПВК Вагнера, як і раніше, залишається "невизнаним" Кремлем угрупованням, про яке чутно в різних точках світу, де проявляються інтереси Росії і особисто Путіна.

(підготовлено за матеріалами інтернет видання:https://myc.news/ua/rassledovaniya_/prigozhin__nachalo_i_prodolzhenie_prestupnoj_karery?fbclid=IwAR22wWUm-wvhMDN67zKG-fM-7OJ5kFChuneYtKARIFE_Qr06VFMpHxzNYNc)

Переглядів: 309
0

Додано у в Різне

Практично тотальний розгром позасистемної опозиції в Росії матиме свої наслідки. І ці наслідки можуть бути зовсім неочікуваними для влади Кремля. На початок літа репресивна машина повністю захопила ініціативу і насолоджується перемогою. Позасистемна опозиція знекровлена, виснажена і, на певний час, відсторонена від боротьби на федеральному рівні.

Лідерам опозиції влада не залишила шансів на продовження діяльності. Як сказав засновник «Відкритки» Михайло Ходорковський: «Не бачу сенсу лягати під танки!». І він такий не один. Багато хто з активу опозиційних організацій вже виїхав з Росії або збирається відбути у політичну еміграцію. Продовжувати боротьбу під страхом практично неминучого арешту більшість з них не збирається. Переходити у «підпілля» немає ніякого сенсу. Справа, яка не принесла відчутного результату навіть у «псевдосвободному» режимі із «підпілля» приречена на провал.

У розгромленої позасистемної опозиції більше немає ні повноцінних організацій, стратегій та фінансових ресурсів, ні лідерів та співробітників. Вона практично позбавлена і інформаційних можливостей - доступу до масового читача або глядача. Підхід влади до регулювання інтернету в цілому і соціальних мереж зокрема радикально переглядається. У самий найближчий час контроль над «нелегальним», а по суті, політично неугодним інформаційним контентом в інтернеті буде кардинально посилено.

Роскомнагляд переглядає всю систему відносин з іноземними IT-компаніями (уповільнення Twitter, загрози Google, тиск на YouTube та ін.), вимагаючи видаляти «неправильні» і просувати «правильні» пости або відео. У наглядового органу також є всі інструменти, щоб блокувати сайти, окремі сторінки, змушувати знімати публікації і переслідувати тих, хто цьому чинить опір. Якщо додати сюди поправки про регулювання «просвітницької діяльності», однозначно представляє загрозу як для російської науки і освіти, так і для будь-якої публічної опозиційної активності.

Зрозуміло, що ніякі репресивні дії влади не змінять настрої суспільства в цілому. Не зменшать рівень невдоволення та соціальної напруги. Криза діючої путінської влади нікуди не дінеться і Росія раптово не прокинеться у вільному демократичному майбутньому. Так не станеться ніколи. Кремль своїм хворобливо-амбітним імперським правлінням довів людей практично до кипіння. І ця «пара» обов’язково прорветься через тотальні заборони та кордони «кривавої гебні». Колись…

У ситуації, коли Путін практично перетворив власну країну на поліцейську державу - ворога «своїм і чужим», єдиною формою спротиву такому правлінню може стати не спротив, як дія на федеральному рівні, а спротив на регіональному, менш дратівливому для амбітного Путіна, рівні. Регіональна протестна діяльність не менш дієва форма спротиву режиму. Постійний підрив легітимності влади губернаторів публічною критикою, а об’єктивні приводи для такої критики «намісники Путіна» завзято створюють кожного дня, врешті решт призведе до повного розмиття легітимності самого «імператора». І ніякі управлінські рішення та перестановки, зважаючи на повну кризу діючої влади, не допоможуть «на місцях» поліпшити життя простих людей. Тим самим покращити їх відношення до влади. Немає в «гебешному резерві» справжніх дієвих управлінців. А брати когось із складу тієї самої опозиції, навіть системної, Путін не буде. Він не зможе дозволити собі «дати слабину». Тому для антирежимної регіональної діяльності «на місцях» не «пахане поле» приводів.

Більш за все, що найближчим часом на регіональному рівні з’явиться багато локальних політичних проектів. Представники розгромленої позасистемної опозиції будуть шукати застосування своїм вже накопиченим політичним навичкам.

«Масла у вогонь» піддає і неоднорідність та криза системної опозиції. Більш опозиційно налаштовані активісти системних партій (насамперед «Яблуко» і КПРФ) вже стали серйозним головним болем для свого партійного керівництва. «Яблуко» було змушене провести серйозну партійну реформу, щоб відсікти всіх, хто занадто «відхиляється» в сторону позасистемної опозиції. КПРФ на останньому з'їзді знизила статус тих «ненадійних», кого влада вважає «навальнятами». Частина членів цих партій відверто невдоволена політикою «угодства до влади» власного керівництва, тому залюбки підтримають більш близькі до себе форми спротиву режиму.

Однак головним двигуном для масових акцій будуть не опозиціонери та її окремі лідери, а сама влада Кремля. Саме її помилки, як правило, грали роль тригерів багатотисячних акцій в Москві у 2019 році і в Хабаровську у 2020 році. Відверта помилка влади з посадкою Навального спровокувала в січні-лютому 2021 року акції спротиву не тільки у самій Росії, а й за її кордонами. Безумовно, ці акції проводилися практично за відсутності дієвої координації на центральному рівні, без яскравих лідерів руху. Але, як показує білоруський досвід, стихійним масовим невдоволенням можна управляти і без лідерів. Тим більше, що вони обов’язково з’являться.

(підготовлено за матеріалами інтернет видання: https://censor.net/ru/blogs/3274006/falshiviyi_gambt?fbclid=IwAR0czOtbWST3_H7_OOlph56qItYuagBpDVoIFdP3Qi8nBPxnTV5fvvSGB7g)

Переглядів: 301
0

У житті кожного школяра приходить момент, коли потрібно визначитися з майбутньою професією. Для того, щоб студентське життя наситити цікавими подіями, пригодами, корисними ситуаціями, потрібно правильно вибрати не тільки майбутню професію, а й вищий навчальний заклад.

Галицька Академія це сучасний конкурентоспроможний освітній та науково-дослідницький центр міжнародного рівня, потенціал якого впливає на розвиток регіону та формування людського капіталу.

Завдяки якості навчального процесу, висококваліфікованому кадровому потенціалу, сучасним методам освітньої діяльності, новим навчальним програмам Інститут менеджменту та економіки "Галицька Академія" залучає до себе на навчання кращих випускників шкіл та коледжів. Сьогодні Інститут менеджменту та економіки "Галицька Академія" - це: - 4500 студентів; - 109 докторів і кандидатів наук; - 11 комп'ютерних класів; - 9 спеціалізованих лабораторій; - 3 навчальні корпуси площею 21629м; - Військова кафедра; - Центр інформаційних технологій, об'єднує в мережі більше трьохсот комп'ютерів з доступом до Internet; - Культурно-мистецький центр (клуби "Порадниця", "Цікавих зустрічей", "Молода сім'я", спортивний клуб "Горицвіт", вокальний ансамбль "Візерунки", ансамбль народної музики, танцювальний колектив "Мілленіум", фольклорний колектив, команда КВК, студентський театр "Академія"); - Гуртожиток; - Кафе; - Спорткомплекс.

Галицька академія здійснює підготовку фахівців за наступними напрямами: облік і аудит, фінанси і кредит, економіка підприємства, маркетинг, менеджмент, екологія та охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування, туризм - вступник здає сертифікати Українського центру оцінювання якості освіти з: - української мови та літератури; - географії. На напрями підготовки: комп'ютерна інженерія, програмна інженерія, радіоелектронні апарати - вступник здає сертифікати Українського центру оцінювання якості освіти з: - української мови та літератури; - математики. На напрям підготовки: документознавство та інформаційна діяльність - вступник здає сертифікат Українського центру оцінювання якості освіти з української мови та літератури і вступне випробування з іноземної мови.

Порівняно з іншими ВНЗ країн ЄС, Галицька академія − унікальне культурно-освітнє явище, його наукову значущість високо оцінюють за кордоном. Це університет, що плекає під своїм крилом інтелектуальну, творчу та креативну  молодь, котра, попри усі перепони, має змогу належним чином розкрити свій науковий та особистісний потенціал. Тож навіщо їхати на навчання за кордон коли в нас є такий прикрасний вуз.

 

Переглядів: 271
0

Додано у в Різне

23 червня відкрилася Московська конференція з міжнародної безпеки. У цьому році в ній беруть участь представники більш ніж 100 держав. Захід відкрився з відеозвернення Володимира Путіна. Взяв участь в дискусії і міністр оборони Росії Сергій Шойгу. Якщо дуже коротко, то і «цар» і «воєвода» наголошували у своїх виступах на тому, що Кремль «просто мріє про деескалацію у відносинах із Заходом». Ось тільки «НАТО чомусь не йде назустріч» такій миролюбній Росії!

 

Пригрітий Кремлем колишній прем'єр-міністр Словаччини Ян Чарногурський у своєму виступі назвав РФ опорою міжнародного права та світу. І ось, в день відкриття, міністерство оборони «міжнародної опори» радісно та гордо рапортує про обстріл британського есмінця. 

Така ось чудова деескалація з бомбами! Міністерство оборони Великобританії стверджує, що ніякого обстрілу не було, а були пересічні військові навчання, про які був поінформований екіпаж британського судна. Але керівництву Росії, яка так «прагне деескалації», дуже хочеться продемонструвати, як вони стріляють з усіх гармат по «натовських супостатах», щоб змусити їх покинути неіснуючі територіальні води Росії біля берегів окупованого Криму.

Дії сучасного Кремля вже звично виглядають як фарс. Але цього разу фарс виявився зовсім не смішним, і, скоріше, нагадував зведення з місця збройного конфлікту. Такого конфлікту, з яких потім виростають страшні війни!

Поблизу узбережжя Криму біля мису Фіолент російський сторожовий корабель і літак здійснили попереджувальні атаки на британський есмінець Defender, стверджують в російському Міноборони.

За інформацією росіян, Defender о 11:52 перетнув "російський кордон" і на три кілометри зайшов в російське "територіальне море", після чого екіпаж був попереджений про застосування зброї, але не відреагував.

 

- о 12:06 і 12:08 прикордонний сторожовий корабель виконав попереджувальну стрільбу.

- о 12:19 літак Су-24М виконав попереджувальне бомбометання (4 ОФАБ-250) по курсу руху есмінця Defender.

- о 12:23 спільними діями Чорноморського флоту і Прикордонної служби ФСБ Росії есмінець Defender покинув межі територіального моря Російської Федерації.

Кремлівські «рупори» вибухнули гучними заголовками: «Российские ВС с помощью бомб остановили эсминец ВМС Великобритании!», «Российские корабль и самолет открыли предупредительную стрельбу в сторону британского эсминца в Черном море!», «Минобороны РФ считает действия эсминца Британии грубым нарушением конвенции ООН!»… Але – «был ли мальчик...» на справді?

 

23 червня 2021 року есмінець Defender здійснював плановий перехід з Одеси до Грузії. При цьому курс був прокладений з проходженням територіальних вод Криму. Згідно звичайної для цього маршруту практиці, корабель прямував в межах міжнародно-визнаного коридору поділу руху. В районі кримського мису Фіолент до корабля наблизилися російські прикордонні катери. Подальші події російська і британська сторони викладають по-різному.

Кремль говорить про «підле втручання» корабля ВМС Великобританії у власні територіальні води та геройські дії пілотів та моряків РФ по захисту від можливої агресії. Міноборони Великобританії заявило, що корабель без перешкод пройшов через територіальні води України і в 11:45 за Московським часом вийшов за межі територіальних вод Криму. Російські кораблі стежили за його проходом есмінця на відстані.

Версія Міноборони Британії виглядає абсолютно достовірною. Ніяких попереджувальних пострілів збоку кораблів ВМС Росії не було. Тим більше, ніхто не скидав по лінії руху есмінця Defender авіаційні бомби. Це все – чергова путінська брехня. Просто – слова, без будь яких підтверджень. Відбулася чергова провокація Кремля. Цього разу – у територіальних водах Українського Криму, окупованого путінськими загарбниками.

Абсолютно адекватно Українська сторона оцінила провокаційні дії Кремля, як наочний доказ української позиції. «…агресивна і провокаційна політика РФ в Чорному і Азовському морях, окупація і мілітаризація Криму представляють собою постійну загрозу Україні і союзникам. Саме тому я підкреслюю, що необхідно якісно нова взаємодія НАТО з Україною в Чорному морі», - написав у Twitter глава МЗС України Дмитро Кулеба.

C 28 червня по 10 липня в Чорному морі будуть проводитися навчання Sea Breeze c участю України і країн НАТО. У них будуть задіяні 5 тисяч військових з 32 країн. Росія відверто боїться цих навчань, бо вони можуть поставити під загрозу кримські амбіції Путіна. Нажаль, зважаючи на хворобливий стан неврівноваженого кремлівського керманича, слід очікувати чергових провокацій з боку Кремля та подальшого зростання напруги у Чорноморському регіоні.

(підготовлено за матеріалами інтернет видання: https://m.censor.net/ru/blogs/3273185/ponti_gopnikv?fbclid=IwAR208g-XpIuNf4oNSArEKqDVK4PnnuT3bAST33Q8h29wubmTvfXvsnFGgdQ)

Переглядів: 285
0

Усі права на авторські матеріали належать сайту Галич давній сучасний.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на сайт Галич давній сучасний, а при передруку в інтернеті –
з активним гіперпосиланням на galych.com.ua.
© 2020 Галич давній сучасний
joomla3x