Запрошуємо усіх любителів писати, ділитись своїми враженнями, думками, новинами, цікавою інформацією
Відколи почалась війна смерті почали, на жаль, ставати статистикою. Статистикою, коли чуєш цифри, та зовсім не так, коли гине хтось хоча б трохи знайомий...
Після Майдану першою втратою був для мене волонтер і керівник Городенківського осередку ПС Юра Дутчак (Шумахер). Не можу сказати, що добре його знала. Так, кілька разів бачились у штабі в Франківську, коли приїжджав. Та отримуєш шок коли дізнаєшся, що людина поїхала на Схід відвезти допомогу, а назад вже привезли тільки її тіло.
Кожна смерть - це щось обірване всередині тебе. Не можу уявити як переживають це рідні і близькі. Звідки набираються мужності перенести все. Третій рік війни, а смерть періодично заглядає в домівки українців і кінця ще не видно. Чи готові більшість з нас переживати наслідки війни? Чи розуміють, що відбувається трохи далі на схід від нас? Не забуваймо...