Галицькі писаки

Основні зусилля кремлівської дезінформаційної кампанії протягом 2018 року були сфокусовані на українських темах – конфлікті на Донбасі та анексованому Криму.

Не виключено, що протистояння України і Росії на Азові в 2019 році може розширитися і перекинутися на Чорне море. Крім того, Кремль може почати сухопутну операцію на адмінкордоні з Кримом або загострити ситуацію на Донбасі, або використовувати Білорусь як плацдарм для атаки.

Після захоплення трьох українських суден у Керченській протоці, Російська Федерація продовжує підвищувати градус ненависті до всього українського та збільшує кількість фейків та вкидів у інформаційному просторі на військову тематику, зокрема, в соціальних мережах і стрічках новин деяких засобів масової інформації.

Можна звернути увагу,  що готівковий ринок вже піддавався панічним настроям і багато обмінників ставили курс продажу в межах до 29,50 гривень, що є явною спекулятивною грою «на підвищення».

14 жовтня українці святкуватимуть день створення Української повстанської армії, яка обрала собі свято Покрови за день Зброї, віддавшись під опіку святої Матері Богородиці. Ця дата була визначена самими повстанцями — відповідне рішення ухвалив підпільний парламент Українська Головна Визвольна Рада.

Сьогодні в Україні намагаються відродити козацтво, ретельно вивчають життя козаків, їх звичаї, традиції, створюють сучасні козацькі загони. Справді, часи козацтва — частина героїчного минулого українського народу.

Недавнє опитування фонду "Демократичні ініціативи" та Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова показало, що 41% українців вважають життя в СРСР до 1985 року кращим порівняно з нинішнім. При цьому 39% не згодні з цим твердженням, а 20% не змогли відповісти. Це питання дуже політизоване, тому на нього рідко дають об'єктивну відповідь.

Історія українського прапора розпочалася кілька століть тому, але офіційно затвердили синьо-жовтий стяг як державний символ України лише 28 січня 1992 року.

Досвід розвитку незалежної України показує, що для того, щоб правильно визначити її перспективи, необхідно виявити та засвоїти уроки минулого, зважити кожен етап вітчизняної історії, зробити з цього відповідні висновки.

Україна, як ніколи, близька до появи власної автокефальної помісної церкви. Петро Порошенко в цьому питанні виявився "більш наполегливим та практичним" за своїх попередників, а тому вже є прогрес. З перших днів на посаді глави держави він поставив за мету домогтися від Константинополя автокефалії для української православної церкви.

На рубежі 80-90-х років XX ст. в Україні сталися епохальні історичні події. В умовах глибокої соціально-економічної і політичної кризи в республіці розпочався і одержав подальший розвиток процес демократизації соціально-економічного та державно-правового ладу. Вперше за 70 років були проведені демократичні вибори в органи державної влади. Розпочався процес згортання командно-адміністративної системи. Намітився перехід до ринкових економічних відносин.

У 1991 р. склалися сприятливі умови (розпад СРСР, боротьба за владу в Москві), що ані союзний, ані російський центр не змогли зупинити процес усамостійнення України. Невдала спроба державного перевороту 19-21 серпня 1991 р. у Москві форсувала розпад СРСР. На окраїнах радянської імперії місцева номенклатура, використавши прагнення народів до самостійного розвитку і підтримавши гасла незалежності, прийшла до влади. Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. СРСР фактично перестав існувати. Юридичне підтвердження процесу розпаду Радянського Союзу завершилося укладенням міждержавної угоди 8 грудня 1991 р. у Біловезькій Пущі. 25 грудня 1991 р. М. Горбачов заявив про свою відставку з поста Президента СРСР. А 26 грудня 1991 р. одна з палат Верховної Ради СРСР - Рада республік - прийняла формальну декларацію про припинення існування СРСР.

Здобувши незалежність, народ України розпочав активну діяльність по створенню своєї демократичної правової держави.

Прийняття Основного Закону стало для України закономірним і логічним завершенням непростого процесу творення власної держави, одним з важливіших гарантій її незалежності. На політичній карті світу з'явилася нова незалежна країна, визнана майже 140 державами.

Незалежність нашої держави стала реальністю. Україна має свій герб, прапор, гімн і державну мову. Проте боротьба за національну культуру, за українську мову, а відтак і за державу – ще триває.

Відродження національної свідомості – складний і багатоступеневий процес втілення в життя національної ідеї створення дійсно економічного заможного соціально здорового суспільства. Зберегти незалежність, збудувати міцну державу – наш святий обов’язок перед попередниками, які були корінням, джерелом української державності, які залишили нам у спадок любов до Батьківщини, вивірені часом і випробуваннями кращі риси народної душі та національного характеру.

Базовими рисами майбутнього мають стати висока професійність, творчість, комунікативна духовність, які формуватимуть у різних верств і груп населення виважені духовні та моральні орієнтири, життєві цінності, закладатимуть підвалини відповідної соціальної поведінки.

Шлях України – це шлях побудови самостійної демократичної незалежної правової держави, а не держави тільки етнічної. У цьому – джерело нашої внутрішньої стабільності і міжнаціональної злагоди.

http://library.kr.ua/archives/ukr10.html

http://www.territoryterror.org.ua/uk/history/1986-1991/

https://mkrada.gov.ua/content/do-dnya-nezalezhnosti-ukrainiistoriya-ukraini-ta-derzhavotvorennya.html

Травневі грози в районі Авдіївки

Прес-центр Об'єднаних сил зафіксував ескалацію на більшості ділянках фронту в тому числі підтвердив і вчорашні повідомлення місцевих жителів про застосування терористами «Градів» по ​​українських позиціях у Авдіївці.

Упродовж минулого тижня на Донбасі бойовики "Л-ДНР" втратили своїх поплічників та дві установки реактивних систем залпового вогню «Град». Прихильники бойовиків з окупованих територій Донецької та Луганської областей скаржились у соцмережах на запеклі бої впродовж останніх днів та значні втрати серед окупантів. Підрозділи Об'єднаних сил вели інтенсивні бойові дії в районі Авдіївської промзони і населеного пункту Піски, де давали адекватну відповідь та знищували вогневі засоби противника буквально не даючи підняти голови бойовикам.

За даними розвідки, на Авдіївському напрямку противник втратив 5 осіб загиблими та 7 пораненими. В "ДНР" у "9 ошмсп мп", що в Новоазовську бойовики недорахувалися п'ятьох найманців, а у "3 омсбр" з Горлівки – трьох бойовиків. У "ЛНР" лави "7 омсбр", що у Брянці, зменшилися на чотирьох бойовиків.

Також, під час рейду один з підрозділів 25 окремого мотопіхотного батальйону 54 ОМБр Об'єднаних сил взяв у полон бойовика "3-го батальйону 7-ї мотострілецької бригади", якого передано співробітникам Служби безпеки України.

Військовослужбовців, які брали участь у рейді, командуванням Об'єднаних сил буде представлено до нагород.

Як бачимо, цей тиждень виявився досить вдалим: Україні вдалося здобути ряд перемог на полі бою. Але найголовніше те, що ці перемоги ще на кілька кроків наблизили головну перемогу.

Кожен з нас розуміє, що майбутнє України - у наших дітях і говорячи, що "діти - наше майбутнє" ми розуміємо, що важливим фактором є виховання у них патріотизму та відповідальності за свою батьківщину.

Перетнувши кордон України з Угорщиною дещо стає сумно, бо це щось схоже коли їдеш до батьків в гості. Ніби все добре, навіть дуже, але все одно тягне до власної оселі, якою б вона не була.

Але про подорож по програмі від Інституту Політичної Освіти до країн ЄС дещо пізніше. Зараз хочеться поділитися враженнями по повернені додому.

Отже після виснажливої дороги врешті-решт вдома, на горизонті Галич. Ще яскравіше впадають в око усі недбалості, помилки, недопрацювання протягом довгих років нестачі коштів. Ми зараз не шукаємо відповідь чому їх не вистачало, а просто констатуємо - невистачало, а тому маємо те що маємо.

Та повертаючись до теми, що вдома все ж таки набагато краще себе почуваєш, хочу відмітити, що не тільки влада винна у всіх бідах наших. 

Яскравим прикладом є людська байдужість, своєрідна неповага до загальних правил та суспільних законів. Так, виходячи з магазину учора ввечір сфоткала героя хештегу " Я паркуюсь як мудак". 

Відмінність наша від європейців в тому, що їм байдуже на вибори і партії, зате їм не байдуже спільне майно, приватне життя кожного та комфорт. Ми ж навпаки. Голосуємо хто-зна за кого і чому, або взагалі не йдемо до скриньок.Зате будь-де обговорюємо політичну ситуацію країни і зовсім не звертаємо уваги на людський рагулізм. А судячи з реакції на фото у соц мережі, то лайків набере більше фотка з песиком чи котиком, аніж фото автівки, водій котрої порушує правила. Нам краще обсмоктувати добами хто з ким одружився, що купив, у яку партію вступив, скільки пив чи не пив, їв не їв, ніж виступити з протестом, звичайним людським протестом як громадянин своєї країни, в котрій ми мріємо про порядок.

Так само, декілька тижнів назад під самі ворота дитячого садочка під"їхало таксі. Тоді я не мала телефона, але запитала у водія з якого це приводу тепер усі діти змушені сходити з доріжки  в  болото, невже тільки через те, що їде цар?!.. Водій правда змовчав, але і не змінив місця зупинки. Таких прикладів ми можемо навести сотні. Але просто переказувати замало. Тому сфоткала і запостила нашого першого героя хештегу "Я паркуюсь як мудак

Пропоную галичанам долучатися до цієї своєрідної дошки ганьби. Місто має знати своїх героїв, добрих і недуже.