Запрошуємо усіх любителів писати, ділитись своїми враженнями, думками, новинами, цікавою інформацією
Перетнувши кордон України з Угорщиною дещо стає сумно, бо це щось схоже коли їдеш до батьків в гості. Ніби все добре, навіть дуже, але все одно тягне до власної оселі, якою б вона не була.
Але про подорож по програмі від Інституту Політичної Освіти до країн ЄС дещо пізніше. Зараз хочеться поділитися враженнями по повернені додому.
Отже після виснажливої дороги врешті-решт вдома, на горизонті Галич. Ще яскравіше впадають в око усі недбалості, помилки, недопрацювання протягом довгих років нестачі коштів. Ми зараз не шукаємо відповідь чому їх не вистачало, а просто констатуємо - невистачало, а тому маємо те що маємо.
Та повертаючись до теми, що вдома все ж таки набагато краще себе почуваєш, хочу відмітити, що не тільки влада винна у всіх бідах наших.
Яскравим прикладом є людська байдужість, своєрідна неповага до загальних правил та суспільних законів. Так, виходячи з магазину учора ввечір сфоткала героя хештегу " Я паркуюсь як мудак".
Відмінність наша від європейців в тому, що їм байдуже на вибори і партії, зате їм не байдуже спільне майно, приватне життя кожного та комфорт. Ми ж навпаки. Голосуємо хто-зна за кого і чому, або взагалі не йдемо до скриньок.Зате будь-де обговорюємо політичну ситуацію країни і зовсім не звертаємо уваги на людський рагулізм. А судячи з реакції на фото у соц мережі, то лайків набере більше фотка з песиком чи котиком, аніж фото автівки, водій котрої порушує правила. Нам краще обсмоктувати добами хто з ким одружився, що купив, у яку партію вступив, скільки пив чи не пив, їв не їв, ніж виступити з протестом, звичайним людським протестом як громадянин своєї країни, в котрій ми мріємо про порядок.
Так само, декілька тижнів назад під самі ворота дитячого садочка під"їхало таксі. Тоді я не мала телефона, але запитала у водія з якого це приводу тепер усі діти змушені сходити з доріжки в болото, невже тільки через те, що їде цар?!.. Водій правда змовчав, але і не змінив місця зупинки. Таких прикладів ми можемо навести сотні. Але просто переказувати замало. Тому сфоткала і запостила нашого першого героя хештегу "Я паркуюсь як мудак
Пропоную галичанам долучатися до цієї своєрідної дошки ганьби. Місто має знати своїх героїв, добрих і недуже.