Сьогодні, 20 лютого, в с. Озеряни Галицького району привезуть тіло атовця Михайла Турчина, який зник безвісти ще у 2014 році.

19 лютого 2020 року на 97-му році життя перестало битися серце ветерана ОУН-УПА, учасниці Кенгірського повстання, активної громадської діячки Марії Михайлівни Повх.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, добровольця з м. Буршин Вадима Савчака нагороджено (посмертно) орденом «За мужність» III ступеня.

15 січня 2020 р. у Польщі, Дім зустрічей з історією (Warszawa, ul. Karowa 20) організував 151-шу авторську презентацію Томаша Куби Козловського з циклу «Оповідання з Прикордоння», яка була присвячена місту Галичу.

15 січня 2020 року в Галицькому районі попрощаються з ще одним Героєм українсько-російської війни.

Досить часто, коли йде мова про історичну пам’ять, згадується багато подій минулого, говориться про міждержавні та міжнаціональні стосунки, про втрати; наголошується на правоті власної сторони, патріотизмі і т. д. Проте, найчастіше проблемні питання залишаються дискусійними і відкладаються на майбутнє.

Степан Григорович Пушик відійшов у вічність у серпні минулого року. На могилу лягають червоні квіти, покладені шанувальниками його таланту. Втім його слово живе і сьогодні.

У княжому Галичі немає й клаптика землі, де б лопата археолога не натрапляла на людські поховання. Бо, фактично, в історії міста не було десятиліття, коли б напасники не глумилися над отчим краєм. Але що можуть розказати нам спочилі білі кості?! А таки можуть!..

У всіх без винятку виданнях з проблем давньої української культури містяться розділи з історії галицької літературної, архітектурної, декоративно-прикладної школи, але ніде не говориться про місцевий живопис та іконографію.

Наприкінці минулого століття невтомний шукач пам'яток української писемності Олександр Колесса відвідав стареньку церкву василіанського монастиря в селі Городище (Сокальщина). Яким було його здивування, коли серед середньовічних рукописів і стародруків він натрапив на раритети давнього письменства.

У період Першої світової війни, зокрема в 1914-1917 рр. місто Галич і його околиці були одним з бойових плацдармів, де відбувалися бої між російською армією та силами союзників: австро-угорською та німецькою армією. Свідченням тих боїв є старе військове кладовище на Галич-Горі, яке впродовж останнього часу впорядковувалося волонтерами та окремими особами. В минулому 2018 р. благоустрій було здійснено за підтримки міської влади Галича.

Його по праву можна назвати художником високого європейського рівня, який своєю творчістю збагатив церковне мистецтво та увіковічнив епоху Андрея Шептицького.

Про походження нашого земляка Федора Калиновича знаємо поки що небагато. З львівських університетських документів пощастило довідатись, що він народився 14 березня 1891 р. (сучасні невеличкі довідки про нього чомусь називають датою народження 1 березня – за старим стилем). Місце народження – село під польською назвою Hanowce, українською Ганівці (Ганнівці), теперішнє Придністров’я. Походив він з селянської української родини, рано залишився без батька і виростав під опікою матері – Марії Калинович. У Львові юнак мешкав на вулиці Супінського, 21 – в заснованому Михайлом Грушевським Академічному Домі (гуртожиткові для студентів-українців). Восени 1911 р. він вступив до філософського факультету Львівського університету.

Походження роду Остерманів є досить цікавим. Йохан Георґ Каспар фон Остерман (на фото) був пруським майором, який перейшов на цивільну службу після приїзду до Галичини. У 1830–1831 роках, під час польської революції у Варшаві, Остерман працював як голова Сяноцької циркульної адміністрації. На той час Остерман був одружений і мав двох синів: Георґа Беньяміна і Морица Гуго. Вони обоє спочатку відверто симпатизували польським революціонерам, але недовго.

Бути Людиною. Ось таким був ідеал Блаженнішого Любомира Гузара, людиною такою, якою Господь хоче кожного з нас бачити. Людиною у всій повноті з її прагненнями, великими і малими радощами, інтересами, з слабостями і силою.

За 14 км від Галича між двома пагорбами є село, яке розділяє непримітна річка з такою ж назвою – Нараївка.

Донедавна про початки існування товариства «Просвіта» в Галичі були лише фрагментарні відомості здебільшого у періодичних виданнях.

Майже весна. Кожен має своє емоції та переживання, пов’язані з цією порою. В когось дитячі згадки, в когось дорослі відчуття – кожному своє і це закономірно. Разом з тим, в багатьох людей назавжди з зимою залишаться переживання пов’язані з несподіваним відходом у засвіти незабутнього Ярослава Поташника (02.08.1959 – 18.02.2018).

Сторінка 1 із 5