Степан Григорович Пушик відійшов у вічність у серпні минулого року. На могилу лягають червоні квіти, покладені шанувальниками його таланту. Втім його слово живе і сьогодні.

У княжому Галичі немає й клаптика землі, де б лопата археолога не натрапляла на людські поховання. Бо, фактично, в історії міста не було десятиліття, коли б напасники не глумилися над отчим краєм. Але що можуть розказати нам спочилі білі кості?! А таки можуть!..

У всіх без винятку виданнях з проблем давньої української культури містяться розділи з історії галицької літературної, архітектурної, декоративно-прикладної школи, але ніде не говориться про місцевий живопис та іконографію.

Наприкінці минулого століття невтомний шукач пам'яток української писемності Олександр Колесса відвідав стареньку церкву василіанського монастиря в селі Городище (Сокальщина). Яким було його здивування, коли серед середньовічних рукописів і стародруків він натрапив на раритети давнього письменства.

У період Першої світової війни, зокрема в 1914-1917 рр. місто Галич і його околиці були одним з бойових плацдармів, де відбувалися бої між російською армією та силами союзників: австро-угорською та німецькою армією. Свідченням тих боїв є старе військове кладовище на Галич-Горі, яке впродовж останнього часу впорядковувалося волонтерами та окремими особами. В минулому 2018 р. благоустрій було здійснено за підтримки міської влади Галича.

Його по праву можна назвати художником високого європейського рівня, який своєю творчістю збагатив церковне мистецтво та увіковічнив епоху Андрея Шептицького.

Про походження нашого земляка Федора Калиновича знаємо поки що небагато. З львівських університетських документів пощастило довідатись, що він народився 14 березня 1891 р. (сучасні невеличкі довідки про нього чомусь називають датою народження 1 березня – за старим стилем). Місце народження – село під польською назвою Hanowce, українською Ганівці (Ганнівці), теперішнє Придністров’я. Походив він з селянської української родини, рано залишився без батька і виростав під опікою матері – Марії Калинович. У Львові юнак мешкав на вулиці Супінського, 21 – в заснованому Михайлом Грушевським Академічному Домі (гуртожиткові для студентів-українців). Восени 1911 р. він вступив до філософського факультету Львівського університету.

Походження роду Остерманів є досить цікавим. Йохан Георґ Каспар фон Остерман (на фото) був пруським майором, який перейшов на цивільну службу після приїзду до Галичини. У 1830–1831 роках, під час польської революції у Варшаві, Остерман працював як голова Сяноцької циркульної адміністрації. На той час Остерман був одружений і мав двох синів: Георґа Беньяміна і Морица Гуго. Вони обоє спочатку відверто симпатизували польським революціонерам, але недовго.

Бути Людиною. Ось таким був ідеал Блаженнішого Любомира Гузара, людиною такою, якою Господь хоче кожного з нас бачити. Людиною у всій повноті з її прагненнями, великими і малими радощами, інтересами, з слабостями і силою.

За 14 км від Галича між двома пагорбами є село, яке розділяє непримітна річка з такою ж назвою – Нараївка.

Донедавна про початки існування товариства «Просвіта» в Галичі були лише фрагментарні відомості здебільшого у періодичних виданнях.

Майже весна. Кожен має своє емоції та переживання, пов’язані з цією порою. В когось дитячі згадки, в когось дорослі відчуття – кожному своє і це закономірно. Разом з тим, в багатьох людей назавжди з зимою залишаться переживання пов’язані з несподіваним відходом у засвіти незабутнього Ярослава Поташника (02.08.1959 – 18.02.2018).

Наприкінці минулого року в івано-франківському видавництві "Лілея-НВ" вийшов третій том збірника наукових праць "Галич". Серед його статей нашу увагу привернуло дослідження львівського історика Мирона Капраля "Галицький літопис кінця ХVІІІ століття".

Трохи незвично писати про Степана Пушика у минулому часі, але мусимо змиритися з тим, що цього галицького велета уже більше як півроку немає з нами. З іншого боку, в С. Пушика цьогорічної зими хоч і не круглий, але ювілей (26 січня йому було б виповнилося 75 років). Тож є добра нагода поглянути і на його постать, і на його творчість у галицькому ключі.

Представляємо вам Третю частину "Записок з часу війни" Остапа Макарушки [Дїло, 1916].

Церква Успіння Пресвятої Богородиці в Крилосі, споруджена з кам’яних блоків Успенського собору, перші відомості про який маємо з літописів. Його спорудження розпочалось в середині ХІІ ст., а у 1187 р. в княжому храмі було поховано Ярослава Володимирковича, прозваного в "Слову о полку Ігоревім" Осмомислом.

Представляємо вам другу частину "Записок з часу війни" Остапа Макарушки [Дїло, 1916], з котрими, мабуть, знайомі переважно лише історики, котрі цікавляться історією галицького краю.

З сумною звісткою зустрів українців ранок 14 серпня - не стало відомого письменника-галичанина, громадського і політичного діяча часів здобуття незалежності України Степана Пушика.

Сторінка 1 із 5