Віталій Баляс: ворог атакує і комусь требе відбити цю атаку.
Пшик Володимир Іванович: зробимо все можливе, щоб захистити рідну домівку.
Захищати державу потрібно доти, доки останній чобіт окупанта не щезне з її землі.
Отець Володимир Духович, лейтенант капеланської служби, військовий капелан 114 бригади тактичної авіації: ми всі маємо якимось чином допомагати нашим воїнам.
Історія Володимира Войціва відома на всю країну: війна, важке поранення, "зниклий безвісти", евакуація, лікування, ампутація обидвох ніг, реабілітація, життя в новій реальності.
У Галицькому замку тривають археологічні розкопки.
Ландшафт сучасного Галича формувався впродовж тривалого часу - тисячоліттями. Багато поколінь наших предків могли бачити його незмінним; проте, в окремі періоди одне покоління мало змогу спостерігати кількаразові зміни ландшафту міста та околиці, або навіть приймати в цьому безпосередню участь.
До найвідоміших монастирів Крилоського релігійного центру належав монастир при храмі пророка Іллі.
Мирон Кордуба: життєвий і творчий шлях
В урочищі "Корито", що знаходиться в м. Галич археологами національного заповідника "Давній Галич" виявлено кістку первісної тварини.
Ювілейне 1125-річчя з часу першої літописної згадки приносить нові та цінні знахідки.
8 лютого 1106 р. Великий князь Київський Володимир Мономах закінчив «Повчання» – перший дидактично-художній твір княжої Русі.
7 лютого 2023 року відійшов у Вічність доктор історичних наук Леонтій Вікторович Войтович.
В січні 1893 року в Більшівцях розгорівся скандал навколо місцевого ярмарку. Тоді щотижня у містечку відбувався великий ярмарок, на якому продавалася в основному худоба, збіжжя та інша сільськогосподарська продукція. Більшівцям проведення такого ярмарку було дуже вигідне, бо селяни сплачували певну суму за участь у ньому, і ці гроші йшли до міського бюджету. Сусідній Галич натомість не міг похвалитися таким великим ярмарком, але при цьому був багатшим містом. І до Більшівців з Галича заслали «шпигунів», які всім і кожному розповідали, що ярмарку в Більшівцях більше не буде, бо влада, мовляв, перенесла його до Галича. Висловлювалися підозри, що цих «шпигунів» заслала галицька міська влада, тим паче, що тамтешні чиновники часто відмовляли селянам у видачі паспортів на худобу для участі у ярмарку в Більшівцях. Як зазначала преса, такі дії були не лише непорядними та суперечили добросусідським звичаям, а ще й могли понести за собою покарання за законом.
Більшість галичан і відвідувачів міста, відвідуючи Галицький замок, мають змогу оглянути вцілілі до сьогодення об’єкти, які свого часу становили єдиний комплекс потужного фортифікаційного укріплення над Дністром. Одним з цих об’єктів пощастило більше і вони були відбудовані (Шляхетська вежа з частиною оборонного муру), інші тепер досліджуються археологами (В’їзна вежа), ще інші перебувають фактично в руїнах (каплиця / костел Святої Катерини).
Народився 14 грудня 1928 р. у Львові в родині, що належала до давньої української інтелігенції. З боку батька був двоюрідним племінником географа С.Рудницького і письменника Ю. Рудницького (псевдонім Ю.Опільський); з боку матері – племінником Андрія Львовича П'ясецького (1909-1942), автора однієї з перших фундаментальних праць з лісової типології.
Цьогоріч виповнюється 655 років з часу надання Галичу Маґдебурзького права в 1367 р. Воно було започатковане привілеями 1188 р., отриманими німецьким містом Маґдебургом від архієпископа – власника міста. Це перша історична форма місцевого самоврядування.
З цього роду найвідомішим представником є Михайло Гарасевич, який був одним із перших провідників українського національного відродження в Галичині на початку ХІХ століття. А ще він був відомим істориком і церковним діячем, найосвіченішим галицьким українцем того часу, займаючи друге місце у церковній ієрархії Галицької митрополії УГКЦ.
Кожна людина, яка прийшла у цей світ, вже із народження має певну свою місію. Комусь судилось стати хорошим педагогом, музикантом, актором.
Не лише людина здатна впливати на мову, але й мова значною мірою формує особистість. У свою чергу, становлення етносу неможливе без участі у ньому мови, бо вона є однією з ключових ознак нації.
26 листопада 2020 р., в рамках тематичної виставки «Яніна Львівна Єшвович (15.09.1930-24.10.2003). Поєднання минулого, сучасного, майбутнього у культурологічних аспектах караїмів галицького краю», наукові співробітники обговорювали відданість традиціям предків через призму прагнення до збереження і в кінцевому результаті укладення ціннісних надбань зникаючого народу в музейній експозиції – а зокрема, ролі та вкладу в цю проблематику представників караїмської громади.
Хоча герой даної публікації не був уродженцем Крилоса, але саме це село дало йому дорогу у безсмертя. Навіть незважаючи на те, що з плином часу його ім’я трохи призабулося, хто б не писав про довоєнний чи післявоєнний період історії цього села у ХХ столітті, той, безперечно, натрапить на його ім’я. Адже у той час саме Олекса Кривий був задіяний у всіх важливих заходах, які відбувалися у Крилосі та околиці.