Його по праву можна назвати художником високого європейського рівня, який своєю творчістю збагатив церковне мистецтво та увіковічнив епоху Андрея Шептицького.

Про походження нашого земляка Федора Калиновича знаємо поки що небагато. З львівських університетських документів пощастило довідатись, що він народився 14 березня 1891 р. (сучасні невеличкі довідки про нього чомусь називають датою народження 1 березня – за старим стилем). Місце народження – село під польською назвою Hanowce, українською Ганівці (Ганнівці), теперішнє Придністров’я. Походив він з селянської української родини, рано залишився без батька і виростав під опікою матері – Марії Калинович. У Львові юнак мешкав на вулиці Супінського, 21 – в заснованому Михайлом Грушевським Академічному Домі (гуртожиткові для студентів-українців). Восени 1911 р. він вступив до філософського факультету Львівського університету.

Походження роду Остерманів є досить цікавим. Йохан Георґ Каспар фон Остерман (на фото) був пруським майором, який перейшов на цивільну службу після приїзду до Галичини. У 1830–1831 роках, під час польської революції у Варшаві, Остерман працював як голова Сяноцької циркульної адміністрації. На той час Остерман був одружений і мав двох синів: Георґа Беньяміна і Морица Гуго. Вони обоє спочатку відверто симпатизували польським революціонерам, але недовго.

Бути Людиною. Ось таким був ідеал Блаженнішого Любомира Гузара, людиною такою, якою Господь хоче кожного з нас бачити. Людиною у всій повноті з її прагненнями, великими і малими радощами, інтересами, з слабостями і силою.

За 14 км від Галича між двома пагорбами є село, яке розділяє непримітна річка з такою ж назвою – Нараївка.

Донедавна про початки існування товариства «Просвіта» в Галичі були лише фрагментарні відомості здебільшого у періодичних виданнях.

Майже весна. Кожен має своє емоції та переживання, пов’язані з цією порою. В когось дитячі згадки, в когось дорослі відчуття – кожному своє і це закономірно. Разом з тим, в багатьох людей назавжди з зимою залишаться переживання пов’язані з несподіваним відходом у засвіти незабутнього Ярослава Поташника (02.08.1959 – 18.02.2018).

Наприкінці минулого року в івано-франківському видавництві "Лілея-НВ" вийшов третій том збірника наукових праць "Галич". Серед його статей нашу увагу привернуло дослідження львівського історика Мирона Капраля "Галицький літопис кінця ХVІІІ століття".

Трохи незвично писати про Степана Пушика у минулому часі, але мусимо змиритися з тим, що цього галицького велета уже більше як півроку немає з нами. З іншого боку, в С. Пушика цьогорічної зими хоч і не круглий, але ювілей (26 січня йому було б виповнилося 75 років). Тож є добра нагода поглянути і на його постать, і на його творчість у галицькому ключі.

Представляємо вам Третю частину "Записок з часу війни" Остапа Макарушки [Дїло, 1916].

Церква Успіння Пресвятої Богородиці в Крилосі, споруджена з кам’яних блоків Успенського собору, перші відомості про який маємо з літописів. Його спорудження розпочалось в середині ХІІ ст., а у 1187 р. в княжому храмі було поховано Ярослава Володимирковича, прозваного в "Слову о полку Ігоревім" Осмомислом.

Представляємо вам другу частину "Записок з часу війни" Остапа Макарушки [Дїло, 1916], з котрими, мабуть, знайомі переважно лише історики, котрі цікавляться історією галицького краю.

З сумною звісткою зустрів українців ранок 14 серпня - не стало відомого письменника-галичанина, громадського і політичного діяча часів здобуття незалежності України Степана Пушика.

Указом Президента України від 27 червня цього року № 189/2018 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, орденом "За мужність" III ступеня посмертно нагороджені троє наших прикарпатців.

Унікальна пам’ятка романської архітектури – церква Св. Пантелеймона біля Галича. На основі бібліографічних і нововиявлених архівних матеріалів висвітлено періоди формування храму в процесі неодноразових змін, перебудов і реконструкцій. Попри все, пам’ятка зберегла чимало автентичних рис з княжих часів. У розвідці здійснено спробу простежити історію церкви від часу її закладення до сьогодення.

Сьогодні Галич та Прикарпаття втратили людину, яка творила та пов’язувала своє життя з цим краєм. На 59-му році життя залишив цей світ Ярослав Поташник.

Куничі - невеличке село, підпорядковане Насташинській сільраді. Розташоване на лівому березі р. Гнилої Липи, за 22 км на північ від районного центру. Через населений пункт проходить автошлях Насташине-Юнашків. Назви дільниць села: Юнашківсьха дорога, Насташинський шлях.

Сьогодні поговоримо про історію ще одного населеного пункту нашого району, а саме села Жалибори, виходячи з тих матеріалів та джерел, які нам доступні.

Сторінка 1 із 5
jtemplate.ru - free extensions Joomla