При датуванні часу будівництва храму археологи застосовують досить широку хронологічну сітку: від початку ХІІ до середини ХІІІ ст.
Дослідник Ярослав Хмілевський (1895-1965) і Лев Чачковський (1865-1933) повністю обстежили терен Прокалиєвого Саду, виявили там земляні оборонні укріплення з княжих часів та зафіксували місцезнаходження колишніх монастирських будівель, зокрема церковної дзвіниці.
Фундаменти церкви пророка Іллі вперше виявлені в липні 1883р. а впродовж 1884-1887 pp. їх розкопував парох с. Залукви, археолог-аматор Лев Лаврецький (1837-1910).
Іллінська церква була ротондою з апсидою зі сходу та прямокутним притвором із заходу. Довжина церкви сягає 20,3 м, а ширина 9,5 м.
У румовищі храму віднайшли рештки порталу – восьмигранні колонки і валки архівольту, вкриті рослинним орнаментом.
Біля фундаментів виявлено поховання, на одному з останків тіла знайдено складний бронзовий хрестик із позолотою візантійського стилю.
Разом з храмом святого Пантелеймона 1193 (1194) Іллінський храм простояв аж до кінця XVIII cт.
З його кам’яних блоків побудовано Митрополичі палати (Музей історії Галича) у кінці XVIII- на поч. XIX ст.
Монастир при храмі святого пророка Іллі мав важливе значення і для нашої загальнонаціональної історії, адже гетьман України, Пилип Орлик записав у своєму щоденнику 17 березня 1721 р., як він заночував на одну ніч у монастирі святого Іллі.
На одному із кам’яних блоків з Іллінського храму у нижньому ярусі фундаменту Митрополичих палат знаходиться важливе історичне джерело епіграфічного характеру – графіті, двораменний хрест на Голготі.
Джерело: Музей історії Галича
