Понеділок, 12 вересня 2016 10:41

Церква Різдва Христового (XII-XV ст.)

Церква Різдва Христового є пам’яткою архітектури національного значення. Знаходиться в центрі Галича. Точна дата побудови церкви невідома. Дослідники вважають, що вперше дерев’яна церква побудована на окраїнах княжого Галича у XII ст. на місці язичницького капища.

Як стверджував Й.Пеленський, тут було святилище слов’янського бога Перуна. У 1286 р. величезне спустошення Галичу принесла навала орди хана Телебуги. Храми були майже повністю зруйновані. Під час пожежі була пошкоджена і церква Різдва Христового. Невдовзі храм відбудували. Однак в 1349 р., в процесі завоювання Галичини поляками, горів знову.

1367 р. староста Галицької Русі Отто Пілецький надіслав зі Львова галицькому воєводі Генріху грамоту, у ній надав монахам жебручого ордену францисканців дозвіл на будівництво костелу. Місцем для будівництва костелу обрали площу перед входом у церкву Різдва Христового. Так у 1783 р. на Ринковій площі у Галичі, поблизу церкви Різдва Христового, був францисканський монастир Чесного Хреста. Мурована церква Різдва Христового будувалась після останнього знищення у 1349 р., була завершена до приїзду францисканців (60-ті роки XIV ст.). Будівництво церкви фінансувалося митрополитом Олексієм через намісника у Крилосі Андрія Свістельницького.

У XIV ст. церква згадується в історичних джерелах як головна культова споруда ремісничих об’єднань, цехів. У 1593 р. польський король Сизігмунд ІІІ затвердив статут гончарного цеху в Галичі. За цим статутом церква Різдва Христового вважалась повною його власністю. Через рік церквою вже опікувалися братства. Тоді влада єпископа стала обмеженою. У XVIII ст. церква повністю перейшла у власність братств. Провадились судові суперечки за храм між братствами та вищим духовенством. Сильний спалах боротьби розпочався у 1668 р. за посаду Львівського та Галицького єпископів.

В період XVI-XVIII ст. Церква Різдва Христового часто руйнувалась татарами. У др. пол. XVIII ст. починає відбудовуватись.

Один з дослідників галицьких храмів Ю. Лукомський стверджує, що об’ємно-просторова композиція церкви Різдва Христового мала колись хрестоподібний план, була трибанна з традиційним входом із заходу. Згодом церкву добудували із заходу, півночі й півдня. Сусідство з монастирем ускладнило обрядовий обхід навколо храму, притаманний візантійському обрядові. Внаслідок прибудови західна стіна стала глухою, а з північного та південного боків було зроблено двоє дверей. Один із дзвонів для дзвіниці вилито у 1785 р. Тоді зроблено дерев’яний позолочений одноярусний іконостас, виготовлено три металевих панікадила.
Церкву реставрували в 1825 р. Керував відбудовою архітектор Берґер. Тоді з північного і південного боків ліквідували контрфорси, у притворі розмістили відсутні раніше хори.

У 1895 р. отець Микола Винницький (1869–1929) став співпрацівником, а за 7 років – парохом Галицької парафії. Він  допомагав архітекторові Л. Левинському реставрувати (1904–1906) храм у 1904–1906 рр.  Після реставрації церква набула сучасного вигляду. До початку ХХ ст. вона була покрита двосхилим дахом із бароковим західним фронтоном. До західного фасаду прилягала дерев’яна дзвіниця. Під час реставрації (1904–1906) споруджено нову баню, відновлено інтер’єр. Після закінчення робіт церкву освятив у 1906 р. митрополит Андрей Шептицький.

За політичними поглядами настоятель церкви Різдва отець Микола Винницький був москвофілом. На початку Першої світової війни він співпрацював з організацією «Карпаторуський освободітельний комітет», яка пропагувала об’єднання з Росією. Австрійська влада жорстоко переслідувала москвофілів. Разом із 127 жителями Галича отець Микола потрапив до австрійського концтабору в місті Талергофі. За кілька років йому, одному з небагатьох, вдалося повернутися додому. З ініціативи священика і в пам’ять про жертви австрійського геноциду біля церкви у 1929 р. було зведено пам’ятник, на якому викарбувано прізвища 20 жителів Галича, замучених у Талергофі.

У церкві 1960 р. провели ще один ремонт, ґрунтовно оновлено внутрішній інтер’єр. Олійний живопис на євангельські сюжети виконали брати Михайло і Петро Щупаки.

На відміну від княжих білокам’яних соборів церква Різдва Христового побудована з місцевого м’якого каменю – мергелю і цегли на вапняному розчині.

На сьогодні церква Різдва Христового триапсидна, чотиристопна, однокупольна, тринефна. Об’ємно-просторова композиція має хрестоподібний вигляд. Центральний неф перекритий куполом. Бічні нефи перекриті склепіннями.

У 2015 р. вкотре розпочато реставрацію храму.

Церква Різдва Христового – цінна пам’ятка архітектури пізнього середньовіччя і одна з найдавніших церков Галича. Сьогодні храм Різдва Христового — це діючий собор Української Греко-Католицької Церкви. Він входить до комплексу заповідника «Давній Галич».

Прочитано 4807 раз

Усі права на авторські матеріали належать сайту Галич давній сучасний.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на сайт Галич давній сучасний, а при передруку в інтернеті –
з активним гіперпосиланням на galych.com.ua.
© 2020 Галич давній сучасний
joomla3x