http://nachodki.ru/

Костянтина Малицька належить до когорти сподвижників українського національного руху початку ХХ-го століття, яка все своє життя поклала на вівтар служінню Україні, рідній мові, українській школі та «Просвіті».

У квітні 1979 року в Нью-Йорку на 83-му році життя помер заслужений громадянин, письменник, журналіст і мистецький критик Михайло Островерха.

Минуло 125 років від дня народження відомого галицького письменника, журналіста, учасника визвольної боротьби 1914-1920-их років Юрія Шкрумеляка. Свої твори він підписував псевдонімами Іван Сорокатий, Ю. Підгірський, Ґнотик, Олекса Залужний, Максим Цимбала та ін.

Свого часу письменник і мистецький критик Михайло Островерха, характеризуючи діяльність товариства «Просвіта» у Крилосі коло Галича, відзначав, що активну роль у цьому селі відігравали родини Гвоздецьких та Хмілевських. З останньої вийшов Ярослав Хмілевський.

Є люди, які живуть довго навіть після своєї смерті. Вони живуть у пам’яті людей. І це не обов’язково мусять бути величні історичні постаті, про яких дізнаємося зі сторінок книг. Це можуть бути люди, котрі живуть поруч, ходять із нами на роботу, разом сидять за одним столом під час святкувань. Просто їх виділяє серед нас надзвичайна гуманність, підкріплена високим і самовідданим професіоналізмом.

Помер незламний борець за волю України – Німий Роман Олексійович.

Сьогодні, 20 лютого, в с. Озеряни Галицького району привезуть тіло атовця Михайла Турчина, який зник безвісти ще у 2014 році.

19 лютого 2020 року на 97-му році життя перестало битися серце ветерана ОУН-УПА, учасниці Кенгірського повстання, активної громадської діячки Марії Михайлівни Повх.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, добровольця з м. Буршин Вадима Савчака нагороджено (посмертно) орденом «За мужність» III ступеня.

15 січня 2020 року в Галицькому районі попрощаються з ще одним Героєм українсько-російської війни.

Степан Григорович Пушик відійшов у вічність у серпні минулого року. На могилу лягають червоні квіти, покладені шанувальниками його таланту. Втім його слово живе і сьогодні.

Його по праву можна назвати художником високого європейського рівня, який своєю творчістю збагатив церковне мистецтво та увіковічнив епоху Андрея Шептицького.

Про походження нашого земляка Федора Калиновича знаємо поки що небагато. З львівських університетських документів пощастило довідатись, що він народився 14 березня 1891 р. (сучасні невеличкі довідки про нього чомусь називають датою народження 1 березня – за старим стилем). Місце народження – село під польською назвою Hanowce, українською Ганівці (Ганнівці), теперішнє Придністров’я. Походив він з селянської української родини, рано залишився без батька і виростав під опікою матері – Марії Калинович. У Львові юнак мешкав на вулиці Супінського, 21 – в заснованому Михайлом Грушевським Академічному Домі (гуртожиткові для студентів-українців). Восени 1911 р. він вступив до філософського факультету Львівського університету.

Походження роду Остерманів є досить цікавим. Йохан Георґ Каспар фон Остерман (на фото) був пруським майором, який перейшов на цивільну службу після приїзду до Галичини. У 1830–1831 роках, під час польської революції у Варшаві, Остерман працював як голова Сяноцької циркульної адміністрації. На той час Остерман був одружений і мав двох синів: Георґа Беньяміна і Морица Гуго. Вони обоє спочатку відверто симпатизували польським революціонерам, але недовго.

Бути Людиною. Ось таким був ідеал Блаженнішого Любомира Гузара, людиною такою, якою Господь хоче кожного з нас бачити. Людиною у всій повноті з її прагненнями, великими і малими радощами, інтересами, з слабостями і силою.

Майже весна. Кожен має своє емоції та переживання, пов’язані з цією порою. В когось дитячі згадки, в когось дорослі відчуття – кожному своє і це закономірно. Разом з тим, в багатьох людей назавжди з зимою залишаться переживання пов’язані з несподіваним відходом у засвіти незабутнього Ярослава Поташника (02.08.1959 – 18.02.2018).

Наприкінці минулого року в івано-франківському видавництві "Лілея-НВ" вийшов третій том збірника наукових праць "Галич". Серед його статей нашу увагу привернуло дослідження львівського історика Мирона Капраля "Галицький літопис кінця ХVІІІ століття".

Трохи незвично писати про Степана Пушика у минулому часі, але мусимо змиритися з тим, що цього галицького велета уже більше як півроку немає з нами. З іншого боку, в С. Пушика цьогорічної зими хоч і не круглий, але ювілей (26 січня йому було б виповнилося 75 років). Тож є добра нагода поглянути і на його постать, і на його творчість у галицькому ключі.

Останні новини

Які документи необхідні для отримання матеріальної допомоги постраждалим від повені

Вчора, 7 липня відбулась онлайн-нарада голови Івано-Франківської ОДА з керівниками РДА, ОТГ і міст… Читати далі...

Вже наступного тижня постраждалі від повені отримають допомогу

2 липня задля ліквідації наслідків стихії природного характеру Кабінет міністрів України ухвалив… Читати далі...
Усі права на авторські матеріали належать сайту Галич давній сучасний.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на сайт Галич давній сучасний, а при передруку в інтернеті –
з активним гіперпосиланням на galych.com.ua.
© 2020 Галич давній сучасний
joomla3x