http://nachodki.ru/

Кожна людина, яка прийшла у цей світ, вже із народження має певну свою місію. Комусь судилось стати хорошим педагогом, музикантом, актором.

Не лише людина здатна впливати на мову, але й мова значною мірою формує особистість. У свою чергу, становлення етносу неможливе без участі у ньому мови, бо вона є однією з ключових ознак нації.

26 листопада 2020 р., в рамках тематичної виставки «Яніна Львівна Єшвович (15.09.1930-24.10.2003). Поєднання минулого, сучасного, майбутнього у культурологічних аспектах караїмів галицького краю», наукові співробітники обговорювали відданість традиціям предків через призму прагнення до збереження і в кінцевому результаті укладення ціннісних надбань зникаючого народу в музейній експозиції – а зокрема, ролі та вкладу в цю проблематику представників караїмської громади.

Хоча герой даної публікації не був уродженцем Крилоса, але саме це село дало йому дорогу у безсмертя. Навіть незважаючи на те, що з плином часу його ім’я трохи призабулося, хто б не писав про довоєнний чи післявоєнний період історії цього села у ХХ столітті, той, безперечно, натрапить на його ім’я. Адже у той час саме Олекса Кривий був задіяний у всіх важливих заходах, які відбувалися у Крилосі та околиці.

"Часто чуємо нарікання, що нам зле, і нас ніхто не чує. Але для того, щоб чули, потрібно говорити! Так, зміни важкі, болючі, але разом ми здатні багато чого подолати, а поодинці біда з’їдає" - такі слова Івана Городецького надруковані в одному з інтерв’ю у місцевій газеті. І їх він підтверджує не лише словами, а й активними діями. Так, успішний управлінець, менеджер, волонтер, поет, Іван Городецький власним прикладом показує, що життя потрібно брати у свої руки і відповідати не лише за особисте, а за усе, що відбувається в своєму місті, країні.

Розповідаючи про події свого життя, громадський активіст та волонтер Іван Зобків жартував, що, коли згадувати усі події, то можна написати книгу. Тож, гортаючи сторінки цієї книги, хотілось би виділити кілька розділів.

Нова виставка в Музеї караїмської історії та культури Національного заповідника «Давній Галич» присвячена видатному орієнталісту, перекладачу, доктору гуманітарних наук – Зигмунту Абрагамовичу (1923-1990).

Костянтина Малицька належить до когорти сподвижників українського національного руху початку ХХ-го століття, яка все своє життя поклала на вівтар служінню Україні, рідній мові, українській школі та «Просвіті».

У квітні 1979 року в Нью-Йорку на 83-му році життя помер заслужений громадянин, письменник, журналіст і мистецький критик Михайло Островерха.

Минуло 125 років від дня народження відомого галицького письменника, журналіста, учасника визвольної боротьби 1914-1920-их років Юрія Шкрумеляка. Свої твори він підписував псевдонімами Іван Сорокатий, Ю. Підгірський, Ґнотик, Олекса Залужний, Максим Цимбала та ін.

Свого часу письменник і мистецький критик Михайло Островерха, характеризуючи діяльність товариства «Просвіта» у Крилосі коло Галича, відзначав, що активну роль у цьому селі відігравали родини Гвоздецьких та Хмілевських. З останньої вийшов Ярослав Хмілевський.

Є люди, які живуть довго навіть після своєї смерті. Вони живуть у пам’яті людей. І це не обов’язково мусять бути величні історичні постаті, про яких дізнаємося зі сторінок книг. Це можуть бути люди, котрі живуть поруч, ходять із нами на роботу, разом сидять за одним столом під час святкувань. Просто їх виділяє серед нас надзвичайна гуманність, підкріплена високим і самовідданим професіоналізмом.

Помер незламний борець за волю України – Німий Роман Олексійович.

Сьогодні, 20 лютого, в с. Озеряни Галицького району привезуть тіло атовця Михайла Турчина, який зник безвісти ще у 2014 році.

19 лютого 2020 року на 97-му році життя перестало битися серце ветерана ОУН-УПА, учасниці Кенгірського повстання, активної громадської діячки Марії Михайлівни Повх.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, добровольця з м. Буршин Вадима Савчака нагороджено (посмертно) орденом «За мужність» III ступеня.

15 січня 2020 року в Галицькому районі попрощаються з ще одним Героєм українсько-російської війни.

Степан Григорович Пушик відійшов у вічність у серпні минулого року. На могилу лягають червоні квіти, покладені шанувальниками його таланту. Втім його слово живе і сьогодні.

Усі права на авторські матеріали належать сайту Галич давній сучасний.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на сайт Галич давній сучасний, а при передруку в інтернеті –
з активним гіперпосиланням на galych.com.ua.
© 2020 Галич давній сучасний
joomla3x