Понеділок, 18 лютого 2019 22:59

До річниці відходу у засвіти Ярослава Поташника

Майже весна. Кожен має своє емоції та переживання, пов’язані з цією порою. В когось дитячі згадки, в когось дорослі відчуття – кожному своє і це закономірно. Разом з тим, в багатьох людей назавжди з зимою залишаться переживання пов’язані з несподіваним відходом у засвіти незабутнього Ярослава Поташника (02.08.1959 – 18.02.2018).

Дванадцять місяців від тоді проминули швидко, досі живі всі згадки про співпрацю з ним. Його рівень компетентності, завзяття та ініціативи був надзвичайно високим, тому дотепер в багатьох ділянках відчувається його відсутність та незамінність… Він був одночасно і керівником і виконавцем; для втілення омріяного та задуманого йому могло не вистачати доби. Завершуючи день, він вже був думками в наступному…

Ми поступово йдемо далі, а він залишився в тому, назагал непоганому, 2018 – році. Цей рік – 2019 – мав стати його ювілейним роком. Не сталося, але цей рік його. Пам’ятаємо…

Хочемо пригадати галичанам основні етапи життя Я. Поташника, можливо, вони будуть цікавими для сучасників щодо вже далеких тепер буднів і свят його життя.

Він народився 2 серпня 1959 р. в казахському місті Караганда, куди в результаті репресій були вивезені родини його батьків – Миколи Михайловича Поташника та Галини Іванівни Маланій. У чотирирічному віці втратив батька; мати з двома дітьми – Ярославом та його сестрою Галиною, повернулася в Україну у 1965 р. і поселилася в с. Залуква. Саме тут проминуло його дитинство.

Навчався у школі, Калуському культурно – освітньому училищі (1976-1978, Київському державному інституті культури ім. О.Корнійчука (1982-1987). В першому здобув фах керівника драматичного колективу, в другому – керівника театрального колективу.

Трудовий шлях розпочинав лаборантом в Калуському училищі (1977-1979), згодом працював інструктором Яремчанського міського будинку культури (1979). Відбув строкову службу в лавах збройних сил (1979-1981) і повернувся до улюбленої роботи – викладав режисуру у своєму училищі в Калуші (1981-1989). В 1989-1990 рр. був головою профспілкової організації цього навчального закладу.

У 1990 р. отримав перемогу в перших демократичних виборах і став депутатом Калуської міської ради. Був призначений завідувачем міського відділу культури (1990-1995). У подальшому працював в обласному управлінні культури (провідний спеціаліст відділу мистецтв, 1995 р.).

У 1995-1999 рр. знову короткий час працював у Калуші – референтом з гуманітарних питань голови Калуського райвиконкому, головний редактором Калуського міського телебачення.

У 1999-2001 р. був директором науково-методичного центру народної творчості і культури Прикарпаття, завідувачем відділу постановочної частини обласного музично-драматичного театру ім. І.Франка (2001-2002), заступником директора театру (2002-2003). В 2002 р. став членом Спілки театральних діячів України.

У 2004 р. повертається у м. Галич. Стає журналістом часопису "Галицьке слово" (2004-2005), головним редактором телерадіокомпанії «РАІ» (2005-2007). З 2007 р. працював в апараті Галицької районної адміністрації – начальником відділу з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю.

З 2012 р. діяльність Ярослава була пов’язана з роботою в Національному заповіднику «Давній Галич». Він очолював Музей караїмської історії та культури (2012-2013), був провідним редактором інформаційно-видавничого відділу (2013-2014), завідувачем науково-освітнього відділу (2014-2018).

Очолюючи відділ, Ярослав організовував мистецькі виставки і презентації нових видань, творчі зустрічі й читання на історичну тематику та багато інших заходів. Завдяки йому галичани та гості міста познайомилися з творчістю десятків художників та народних майстрів.

Фото колишнього робочого кабінету Ярослава. Залишав на вихідні, а вийшло на вічно...

Куратор музейного напрямку заповідника, автор експозицій Музею караїмської історії (також, організовував міжнародну наукову конференцію на караїмську проблематику), Музею історії Галича (2004, 2012 рр.), Галичиної могили, музею «Берегиня» у Бурштині (2000 р.); допомагав у створенні концепції музею "Калуська в'язниця" (2017 р.). Очолював роботу Заповідника у проекті ЄС "Івано-Франківська область - край для туризму". Свого часу виграв грант для караїмського музею.

Докладав зусиль у пам'яткоохоронній галузі – за його ініціативою встановлено пам'ятні таблиці на ряді пам'яток місцевого та національного значення; відкрито для огляду давні контрфорси церкви Різдва Христового, відкрито пам'ятний знак на честь пароплавства на Дністрі. Був редактором інформаційного вісника заповідника "Спадщина" (2012-2013 рр.).

Дизайнер макетів унікальних філокартично-сфрагістичних календарів "Галич у давній гравюрі" (2016 р.), "Цісарсько-королівський Галич у давній листівці" (2017 р.), "Міжвоєнний Галич: 1919-1939 рр."; співавтор краєзнавчих досліджень – книг "Високе небо над селом" (Куничі), "Галицькі Медобори" (Мединя), "Медуха", "Літопис Галицького району", упорядник книги про Романа Пащина ("Слід на землі"), упорядник книги "Спортивне життя Галицького району. Історія і сучасність", досліджень присвячених воїнам-афганцям ("Відлуння чужих гір") та ін. Популяризатор заходів установи у місцевих ЗМІ.

Розробник проекту облаштування терену поруч Галицького замку, автор кількох пам'ятних конвертів. Працював над підготовкою нових пішохідних туристичних маршрутів. Організатор ряду фестивалів – "Галицька брама", "Сальви лицарської звитяги", Першого всеукраїнського фестивалю "Давній Галич збирає друзів: варто побачити, де живе пам'ять".

У творчому доробку Ярослава були десятки ролей в театрі, телевізійні та радіопрограми, публіцистичні матеріали, нариси. Був автором та упорядником ряду книг, їхнім ілюстратором.

У першому шлюбі був добрим батьком для трьох дітей – дочок Ольги та Оксани і сина Романа. До останньої хвилі життя проживав в порозумінні та любові з дружиною Ольгою Мирон.

Знайшов вічний спочинок на залуквянських просторах – звідки видно околиці славного давнього міста – Галич, Крилос, Залукву, Шевченкове – все, те що він любив і чим жив…

На пошану пам'яті Ярослава, працівниками відділу охорони культурної спадщини НЗ "Давній Галич" підготовано настінний календар, друк якого був фінансово підтриманий Галицькою міською радою.

Нехай ця публікація стане однієї з наших добрих згадок про друга та співробітника, активного громадського діяча, справжнього і небайдужого галичанина в рік, який мав бути для нього ювілейним…

А. Чемеринський, Часопис "Галич"

Прочитано 381 раз
Увійдіть, щоб залишити коментар