Народився і виріс Іван Городецький у Бурштині. Спочатку навчався в школі №2, потім у гімназії, після закінчення якої вступив до Бурштинського енергетичного коледжу навчатись банківській справі, а згодом продовжив навчання у Тернополі на фінансиста, також здобув освіту у Інституті післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю правознавство. Хлопець багато навчався, тож згодом став успішним менеджером. Так, в січні 2013 року Іван пішов працювати у геть неприбуткове відділення місцевого банку. За невеликий період у відділенні була чітко налагоджена робота, збільшилась клієнтська база, покращилось обслуговування, воно почало приносити прибуток.
У вересні 2015 року Іван почав працювати менеджером АЗС ОККО і за кілька років зробив там успішну кар’єру.
Весь час Іван Городецький намагається підвищити свої кваліфікаційні вміння. Тож щороку проходить навчання з фінансів, роботи з працівниками, підрозділами, ораторського мистецтва тощо.
У 2014 році почався Майдан і це стало поштовхом для нового етапу у житті Івана Городецького, де він проявив себе вже як волонтер та громадський активіст: "Це було в січні, коли взяли Івано-Франківську ОДА. Я повертався якраз з роботи після наради і заїхав під ОДА. Побачив, що будівля вже захоплена, будуються барикади…
Приїхав додому і посеред своїх друзів, знайомих ширились чутки, що туди має їхати беркут. Ми прекрасно розуміли, що їм потрібна допомога. І зібравши тих, хто активніший, ми поїхали на барикади в Франківськ..."
Коли по телевізорі показали перші розстріли, Іван з другом дитинства зібрались та поїхали в Київ. “Важко зараз розповідати про події на Майдані. В голові врізалась лише мить: біля сцени вже труна, мати Героя плаче на колінах…”- згадує активіст.
Якихось подробиць від Івана важко почути: “Я не рахую себе кимось особливим… Ми розуміли прекрасно, що не знаємо, що буде завтра, що вбивають наших співвітчизників, таких самих як і ми… Просто розуміли, що треба їхати.”
Коли повернулись, почали активну діяльність на місці як громадська організація "Майдан Бурштин". Спочатку організувалися, потім поділилися на відділи. Хоча більше функціонували як волонтерська організація.
"Волонтерство – це як іскра. Працюючи як волонтер, маєш розуміти, що це твоє покликання, що ти це робиш і маєш це робити. І робилось це з вірою та гарячим запалом. Ми робили усе: носили картоплю, буряки… І не грало ролі, хто ти, який в тебе статус, а мало значення, що це єдина спільна справа, - зазначає Іван. - Я пишу вірші. Ми їздили тоді по церквах і коли я читав вірш, то бачив очі людей, які свято вірять у те, що приїхали волонтери – щирі люди діла. Ті очі, які плакали і кожного боліло всередині. І ми разом робили єдину спільну справу."
Організація “Майдан Бурштин” також опікувалась людьми-переселенцями. За словами активіста, коли допомагаєш людині, а потім кілька днів вона не виходить на зв’язок, то починаєш сильно переживати, адже тут вже відчуваєш відповідальність за людину, якій допомагаєш.
Коли почався ковід, активіст приєднався до команди небайдужих людей, що намагались не бути осторонь у цей важкий період. Допомагали, чим могли: закуповували лампи ультрафіолетові, маски тощо, старалися згуртувати усіх навколо цієї проблеми.
Що стосується політичної діяльності, то лише цього року Іван вирішив спробувати свої сили та балотуватися до Бурштинської міської ради та до Івано-Франківської районної ради: “Досі ми не брали участі в політичних процесах. Як волонтери, ми на вибори не йшли. Були пропозиції, але я вважав, що треба більше зосередитись на волонтерській діяльності.
Ми бачимо, які є проблеми в нашому місті, бачимо, що пора гуртуватися і брати на себе відповідальність. І коли з фронту повертаються люди, які віддають за наш спокій своє життя, то ми повинні зробити їм, їхнім дітям комфортні умови життя в нас в тилу, де ми захищені їхніми життями, їхніми силами, їхніми долями. В кінцевому результаті, я вважаю, що коли владу не змінювати, її починають приватизовувати. Сьогодні досить потужні політичні гасла, нові обличчя. Я вважаю, що до влади повинні приходити ті люди, які все своє життя заробляють на хліб, працюючи. Не говорять великих гасел, а працюють. Тому ми зібрали в місцеву команду голосу таких людей, які мають за своїми плечима волонтерський досвід, які мають управлінський досвід, тобто є успішними менеджерами. В мене особисто зараз в підпорядкуванні понад 150 людей, з якими я працюю. Я знаю, як організовувати роботу та доводити справу до успішного завершення. Потрібні менеджери, які, перш за все, розумітимуться в процесах. І вважаю, що в нас в команді всі самодостатні успішні люди, яким не треба вкладати кошти в політику для того, щоб потім думати, як ці кошти повернути та примножити.”
Болючим, звісно, для громади є питання екології. І останніми роками воно нарешті почало підніматись. За словами Івана Городецького, цим питанням потрібно було займатися вже давно, оскільки зараз ці проблеми набули великих масштабів.
Одним з основних завдань місцевої влади активіст вважає вирішення проблем сфери житлово-комунального господарства Бурштина. Так, адже “Житловик” зараз в жалюгідному стані. Варто почати реанімацію підприємства. Один чи два зварювальники на 17 тисяч населення — це нонсенс. На думку Івана, на підприємство варто залучати іноземні кошти. Величезною проблемою є старий житловий фонд, адже у цих будинках проблеми з усім — від труб до перекриття. Люди самостійно не в змозі витримати таке фінансове навантаження.
Також основним ресурсом розвитку Бурштинської громади Іван Городецький вважає створення сприятливого інвестиційного клімату та розвиток бізнесу: “Останніми роками робочих місць стає дедалі менше, а нам потрібно, навпаки, створювати нові робочі місця.”
