Йому хочеться сказати найщиріші слова вдячності за те, що він увів цей документ у науковий обіг. У статті автор детально проаналізував віднайдене у столиці Галичини джерело, автором якого є парох галицької церкви Св. Миколая о. Петро Горбачевський. Цей священик написав літопис, що стосується періоду кінця ХVІІІ століття. Першоджерело зберігається у відділі рукописів Львівської наукової національної бібліотеки ім. В.Стефаника.
Також науковець подав у книзі текст самого літопису, яким тепер можуть користуватися дослідники австрійського періоду історії Галича. Разом з тим ми побачили, що із запропонованого документа можна виокремити й особу самого автора. Оскільки, як видно із публікації, він був уродженцем міста Галича, тож ми вирішили скупі відомості про о. П. Горбачевського узагальнити у короткій біографічній довідці й и заодно познайомити ширше коло галичан із цим священиком-літописцем.
Він народився у Галичі в 1728 році. Його батько Павло (помер 7 лютого 1761 року) так само, як і дід, був парохом церкви Миколая, яка знаходилася у Галичі недалеко Дністра, на передмісті, що називається Запаркання. Про особу самого пароха о. Петра відомостей збереглося небагато. Знаємо, що його коріння походило із с. Завалова на Тернопільщині. Як і його свояки із цього села, майбутній парох, очевидно, вчився спочатку у школі при монастирі оо. Василіан у Бучачі, а пізніше у Львові у колегії оо. Єзуїтів. Висвячувався він в Успенській церкві на Крилосі 17 квітня 1754 року. Нововисвячений отець став сотрудником з правом успадкування парафії Св. Миколая у Галичі. Він був досить відповідальним душпастирем, ревно вів документацію і писав записи, котрі є дуже цінними для нащадків.
Отець Петро Горбачевський був одружений із Анною Юськевич. У подружжя народилося семеро дітей: шість дочок (Олена, Маріанна, Анна, Анастасія, Катерина, Юліана) і син Іван. Єдиний син подружжя помер у дитинстві, у віці 3,5 років. У 1776 році Олена вийшла заміж за Василя Кернякевича, сина о. Івана із с. Дегова. Маріанна у 1780 році одружилася із шляхетним паном Дмитома Гладишевським, який пізніше висвятився на парафію у с.Тустань. Анастасія була заміжньою 1783 року за сином священика о.Василя Дичаковського – Романом. Пізніше він отримав презенту на парафію у с. Косів (тепер Чортківського району Тернопільської області). Анна у 1785 році вийшла заміж за о. Петра Яніцького. Останній і став наступником свого тестя на галицькій парафії. У подружжя Петра та Анни народився у 1787 році син Павло.
Текст Галицького літопису о. П. Горбачевського написаний руською мовою. І хоча у той час руська мова всіляко витіснялася з обігу, але він свідомо не вживав латинь, що свідчило про його життєву позицію.
Мусимо зазначити, що тут йдеться не тільки про священика-патріота. На той час отець Петро Горбачевський був одним із найбагатших жителів м. Галича. Його статки вписані до Йосифінської метрики 1787 -1788 рр. Зокрема, він мав два городи і садок біля церкви Св. Миколая, далі за церквою володів ще трьома городами, загальною площею більше 1 морга. Також на південь від центру Галича в урочищі Над Климцем та Над Дорогою йому належали два великі орні поля понад 11 моргів та лука з сіножаттю на 16 моргів. Зрозуміло, що сам пан-отець з сім’єю тої землі не обробляв. Йому допомагали його парафіяни, або ж він залучав до робіт найманих працівників із сусідніх сіл.
У своєму літописі, точніше його можна назвати хронологічними записами, о. П. Горбачевський описував події, які відбувалися не тільки у Галичі, але й далеко за його межами. Звісно, нам цікаві відомості про локальні події, а тому саме на них ми звернемо свою увагу.
Заслуговує на увагу згадка про те, що в домі одного міщанина Галича Василя Комаринського заплакала ікона Св. Архангела Михаїла. Це чудо оглядало чимало людей, зокрема і о. Франтішек Розвадовський, ксьондз римо-католицький, який хотів забрати ікону до костелу, але міщанин Комаринський віддав її до церкви, де вона ще двічі проявляла свої чуда, тобто сльозоточила.
Зафіксовує літописець і три поїздки імператора Йосифа ІІ до Галича, а саме у 1773, 1783 та 1786 роках. Під час однієї із них автор написав, що цісар відвідав галицький замок, а під час іншої - ночував у будинку римо-католицького проборства та оплатив проїзд через Дністер.
Записав автор і той факт, що за указом імператора Йосифа було закрито Манявський Скит. Авторові незрозумілим є таке рішення. І, можливо, він цим не переймався б, якщо б у тому монастирі не було кілька ченців, уродженців Галича. Очевидно, що їхня доля була священику не байдужою.
У своєму літописі описав галицький священик і природні катаклізми, зокрема розливи Дністра. Одного року (1783 р.) була така вода, що у самій церві Св. Миколая сягала до колін. За його хронологією, Дністер заливав місто у 1760, 1773, 1780, 1783, 1785 роках. Пізніше, коли русло Дністра було урегульованим, він виливав рідше. З інших природних явищ відзначимо дощове літо 1786 року. Також о .П. Горбачевський фіксував і "знамення на небі", зокрема місячні і сонячні затемнення, а також появу комет. Так одна із них у 1769 році "два тижні стояла на небі, а на третьому щезла".
Зауважимо, що у своїх записах автор згадує і кілька прізвищ своїх сучасників, які тоді мешкали або перебували у Галичі чи навколишніх села. Крім уже згаданих вище, окремі назвемо. Це – о. Іван П’ясецький, парох Успенської церкви у Крилосі, о.Теодор Лукашевич, священик церкви Св. Михаїла у Залукві. о. Пантелеймон Козелківський, священик міської церкви Різдва Богородиці (він, до речі, на відміну від автора літопису робив записи у метричних книгах тільки латинською мовою). Цікаво, що із перелічених прізвищ тільки останнє збереглося у Галичі дотепер.
Ось такими є відомості про о. Петра Горбачевського, представників його родини та інформація про важливі події, свідком яких він був і які відбувалися не тільки у Галичі. Безперечно, це джерело буде цікавим, насамперед, галичанам. Однак не тільки жителі Галича знайдуть у ньому багато цікавого для себе.
Джерело: НЗ "Давній Галич, Іван ДРАБЧУК
