Четвер, 14 березня 2019 13:09

Львівський студент Михайла Грушевського Федір Пилипович Калинович

Про походження нашого земляка Федора Калиновича знаємо поки що небагато. З львівських університетських документів пощастило довідатись, що він народився 14 березня 1891 р. (сучасні невеличкі довідки про нього чомусь називають датою народження 1 березня – за старим стилем). Місце народження – село під польською назвою Hanowce, українською Ганівці (Ганнівці), теперішнє Придністров’я. Походив він з селянської української родини, рано залишився без батька і виростав під опікою матері – Марії Калинович. У Львові юнак мешкав на вулиці Супінського, 21 – в заснованому Михайлом Грушевським Академічному Домі (гуртожиткові для студентів-українців). Восени 1911 р. він вступив до філософського факультету Львівського університету.

Екзаменаційна книжка (Index lectionum) Федора Калиновича

У студентські роки прийшло громадянське змужніння юнака. Разом з іншими студентами Федір Калинович ходив до хворого Івана Франка, щось записував під його диктовку – там могли бути останні Каменяреві твори. У відозві до 40-річчя письменської діяльності Івана Франка поруч з іменами видатних галицьких діячів знаходимо і студента Калиновича.

У Львівському університеті всі студенти-українці, не зважаючи на спеціалізацію, вважали за обов’язок відвідувати лекції Михайла Грушевського. Відвідував їх і Федір Калинович, про що засвідчує і датований 1912/1913 навчальним роком запис: «Професор / Грушевський / Вибрані питання / з історії Східної / Европи в Х – ХІ ст.». У цілому ж у його екзаменаційній книжці книжці абсолютно переважають дисципліни фізико-математичного напряму (Львівський університет готував математиків і фізиків на філософському факультеті), і в подальшому житті математика стане головним фахом Федора Пилиповича.

Розворот екзаменаційної книжки з автографом М. Грушевського

Студент філософського факультету Львівського університету Федір Калинович, будучи ґенеральним четаром Українського Січового Союзу, брав участь у величному святі («здвигу») присвяченому 100-річчю вiд дня народження Тараса Шевченка, яке відбувалося 27-28 червня 1914 р. у Львові. Матеріалізованим свідченням того стала його наклеєна на паспарту маленька фотокартка, де юнак постає одягненим в оздоблений шнурівкою світлий однострій з комірцем-стійкою. Від правого плеча на перекіс йде широка темна стрічка з літерами «У.С.С.». Як і фото, паспарту було промовистим свідченням часу: з витисненим золотим гербом – австрійським 2-головим орлом і написом: «Лїсса. цісарський і королівський надворний фотограф. Львів вул. Академічна, 18». На звороті паспарту поруч з рекламою ательє особливо кидається в очі автограф чорним чорнилом: «В червні 1914, як ґенеральний / четар Українського Січового Союза / дня здвигу Січі-Сокола / 28 червня 1914» з розмашистим підписом Федора Калиновича.

Калинович Федір Пилипович в однострої Українського Січового Союзу

Очевидно, що Федір Калинович у складі Легіону чи якоїсь з інших частин австро-угорської армії воював на російсько-австрійському фронті. Правда в поіменному списку відділів 1 полку українських січових стрільців від 1 червня 1916 р., зладженому на основі урядового списку, захованого в Музею Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові, ми його прізвища не зустрічаємо. Не обминув його, напевно, й російський полон, оскільки, за різними оцінками, протягом 1914-1916 рр. у полон до росіян потрапило бл. 1 – 1.5 тис. стрільців, а в червні 1917 р. попали в московський полон майже всі фронтові частини Українських Січових Стрільців.

Навесні-влітку 1917 р. у Києві для допомоги українцям окупованих західноукраїнських теренів, біженцям і військовополоненим було створено Галицько-Буковинський комітет допомоги жертвам війни, який підтримував тісну співпрацю з УЦР. Комітет також активно займався питаннями звільнення з таборів полонених галичан. Багато з них також прагнули служити справі української революції. Побачивши, що першою на боротьбу за незалежність стала не їхня рідна Галичина, а Наддніпрянська Україна, вони тікали з таборів і вирушали до Києва, щоб влитись до українських військових підрозділів, створити власні структури на підтримку УНР. Так, зокрема, постала Головна Тимчасова Рада галицьких, буковинських і угорських Українців. Перші відомі звістки про перебування Федора Калиновича в місті датується березнем 1918 р. Про це ми дізнаємося з редакційного повідомлення під назвою «Галицькі українці в Київі» від 29 березня 1918 р. у львівській газеті «Діло». За повідомленням автора статті, Федір Калинович став секретарем щойно обраної президії Головної Тимчасової Ради галицьких, буковинських і угорських українців.

Ця газетна публікація, може свідчити про якусь співпрацю Федора Калиновича з Українською Центральною Радою та її Головою Михайлом Грушевським. Інакше не могло й бути. І не лише тому, що вони були давніми знайомими, але й тому, що на той час колишній Галицько-Буковинський курінь УСС став елітним військовим підрозділом, якому було доручено охороняти столицю Української Народної Республіки та її державні установи. За таких обставин їхня співпраця уявляється неминучою.

«Ілюстрована історія України» Ф. П. Калиновича з автографом «на пам’ятку від Михайла Сергійовича Грушевського. Київ, 23/V 1918».

Після гетьманського перевороту екс-голова Української Центральної Ради переховувався від арешту, їхні відносини не припинялись. Можна припустити, що Федір Калинович мав пряме відношення до організації охорони Михайла Грушевського, але знаємо напевно: між ними були довірливі добрі відносини. Про це свідчить і дещо пізніший лист Марії Сильвестрівни − дружини Михайла Грушевського з Києва до родичів у Стрию: «Передаю через оказію лист і Вас прошу через ту саму оказію, себто п. Федора Калиновича в Галичу […] Гроші перешле п. Калинович переказом з Галича або з Тернополя. А Ви адресуйте йому: Станиславів, Секретаріат закордонних справ / для Федора Калиновича» (2 січня 1919 р.).

Протягом травня-червня 1918 р. 1-й полк УСС було розформовано, а стрільці вимушені були залишити казарми та, за образним висловом того часу, «розбрелися по всій Україні», а Федір Калинович залишився в Києві, як і багато його побратимів. Зоровим втіленням того часу стала невеличка наклеєна на картонку фотокартка Федора Пилиповича, що збереглася в його архіві з його ж автографом на звороті: «Київ 8.VІІІ.1918».

Калинович Федір Пилипович. 8 серпня 1918 р. Київ

Тоді ж при Департаменті професійної освіти постала технічно-термінологічна комісія. До її складу входила й секція з виробляння української математичної термінології, головою якої було обрано Михайла Кравчука, а секретарем — Федора Калиновича. Мабуть саме тоді почалася співпраця в математиці галичанина Калиновича з волинянином Кравчуком. Разом вони уклали тритомник українського математичного словника. Доробок математика Калиновича на ниві української математичної термінології ще чекає на вивчення сучасних дослідників. Відомо, що у 1920-х рр. він був співробітником і секретарем математичної секції природничого відділу в Інституті української наукової мови, доцентом Київського університету, відомого на той час як Київський інститут народної освіти.

Втім, громадянська активність Калиновича виявлялась не тільки в науці. З часопису «Нова Україна» − видання української еміграції в Празі − довідуємося про зібрані 1923 р. «харчеві пакунки через АРА для українських дітей-сиріт у Київі на руки пані Старицької-Черняхівської та Федя Калиновича, доцента університету», які пересилало українське студентство Чехословаччини та заснований ним Комітет допомоги українським культурним силам в Україні, «щоби нести їм допомогу відповідно до своїх сил і засобів».

За тогочасних умов голоду і розрухи Федір Пилипович намагався заробляти на існування вчительською працею, викладаючи математику у школах. Репресії, здається, зачепили його порівняно м’яко (велика загадка, як для людини з такою «компрометуючою» біографією) – з огляду на тогочасний їх розгул. Єдиним поки що їхнім свідченням став збережений у родинному архіві документ (Довідка, видана Калиновичу Федору Пилиповичу завідуючим таємної частини київської облпрокуратури та облсуду Борисовим в тому, що справу його обвинувачення припинено за ч. 2 197 артикулу та що він утримувався під вартою з 4 лютого до 13 травня 1933 р. Київ. 26 травня 1933 р.).

Ось така людська історія прикарпатського юнака, львівського студента Михайла Грушевського, січового стрільця, київського вчителя, творця української математичної термінології і просто глибоко обдарованої людини-патріота.

За матеріалами Всеукраїнської Асоціації Музеїв

Підготував В. Возняк

Прочитано 126 раз
Увійдіть, щоб залишити коментар
jtemplate.ru - free extensions Joomla