Батьківщина Зигмунта Абрагамовича – Галицький край. Галицька громада дала багато достойних пастирів і газзанів караїмському народу, безсмертні творіння її вчених мужів складають славу і гордість караїмської нації.

Пропонуємо Вам ознайомитися зі сторінками життя Зигмунта Абрагамовича і працями.

Зигмунт Абрагамович (1923-1990) – історик, тюрколог, філолог, сходознавець, архівіст, перекладач, доктор гуманітарних наук. Народився Зигмунт Абрагамович 20 лютого 1923 р. в с. Залуква біля Галича. Батько Зигмунта – Захарій Абрагамович, мати – Девора Морткович. В сім’ї було четверо дітей, Зигмунт був найстаршим.

В п’ятилітнім віці поступив до першого класу польської школи в Галичі. В 11 років залишився без батька. Через рік, в 1935 році, Зигмунт Абрагамович поступив у гімназію в Станиславові (тепер м. Івано-Франківськ), де вчився до 1939 р. Тут на нього великий вплив справило спілкування з учителем гімназії – Богданом Лепким – українським поетом, прозаїком, перекладачем. За рекомендацією лікарів на рік перервав навчання. Згодом продовжив вчитися в Галицькій середній школі (1939-1941 рр.).

В 1944 р. Зигмунт Абрагамович був вивезений на примусові роботи до Німеччини. Після війни переселився до Польщі (Дольні Сленськ). Працюючи в надзвичайно тяжких умовах життя, одночасно вчився. З 1947 р. був вільним слухачем на курсі філології Близького Сходу Варшавського університету під керівництвом тюрколога Ананія Зайончковського.

У студентські роки переклав турецькою мовою кілька віршів Назима Хікмета та ряд новел турецьких авторів і опублікував польською.

У 1949 р. склав іспит, а згодом, 1950 р. переїхав до Кракова, де продовжував навчання на факультеті орієнтальної філології в Ягеллонському університеті. В 1951 р. закінчив курс східних мов, став магістром орієнтальної філології – тюркології.

Головною темою своїх робіт вибрав історію відносин Польщі з Туреччиною і Кримським Ханством. Над цією темою він працював з 1952 р. як архівний дослідник польсько-турецьких історичних джерел в Головному архіві давніх актів (м. Варшава) і в Державному воєводському архіві (м. Краків) до 1976 р.

Зигмунт Абрагамович одружився з Маріанною Зайончковською у 1950 р. Його обраниця була перекладачкою наукової і художньої літератури. Професор Ананіаш Зайончковський обвінчав їх по караїмському звичаю. У 1955 р. народився у подружжя син Міхал, у 1961 р. – дочка Ганна.

В 1968 р. захистив докторську дисертацію у відділі філології Ягеллонського університету на тему « Hadży Mehmed Senai z Krymu. Historia Chana Islam Geraja III » на основі єдиної копії хроніки історії Криму в 1644-1651 роках, котра зберігалася в фондах Британського музею в Лондоні. Став знавцем відносин між Портою Османською і канцелярією королів і гетьманів Корони.

З 1976 по 1988 роки Зигмунт Абрагамович працював в Інституті історії Польської Академії Наук у Варшаві. Досліджував турецьку історіографію й історію Середньої й Східної Європи. Став автором опису подорожей мандрівника XVIII ст. Евлія Челебі « Księga podróży Ewliji Czelebiego » (1969 р.). В публікації цієї праці З. Абрагамовичу належить переклад опису подорожі по Криму, підбір документів, вступне слово й наукові коментарі.

З. Абрагамович переклав караїмською мовою «Заповіт» і поему «Гамалія» Т. Г. Шевченка.

Доктор Зигмунт Абрагамович протягом 30 років тісно співпрацював з редакцією Польського Біографічного Словника (1957-1987). В цей період опрацював 15 біографій осіб пов’язаних зі сходознавством, котрі жили між XV і XX ст. Це були: єврей Ісаак син Абрагама, шляхтич Ян Кєрдей, дружина султана Роксолана, мандрівник Кшиштоф Павловський, купець Сефер Муратович, шляхтич Мацей Пашковський гербу Задора, перекладачі Самуїл Отвіновський, Францішек Месгнієн-Менінський, Георгій Францішек Кульчицький, вірменський єпископ Деодат Нерсесович, секретар представництва Станіслав Малаховський, італієць Францішек Джуліані, архітектор Ян Хризостом Орловський, польський резидент в Стамбулі Станіслав Костка Пічелстейн, історик, етнограф Ян Рейчман (1910-1975). Їхні біографії були внесені в загальну і різномовну бібліографію, архівні джерела. Не втрачають ці матеріали актуальності і сьогодні, оскільки для їх укладання були використані всі можливі матеріали, що стосувалися описуваних осіб. Вони є доказом досконалої наукової майстерності, високої ерудиції Зигмунта Абрагамовича.

В останні роки життя приймав участь в роботі спільноти Польща-Турція. Працьовитий, вимогливий до себе до останніх днів життя, Зигмунт Абрагамович постійно працював. За два тижні до смерті, в день, коли його поклали в лікарню, закінчив роботу з перекладу і передав її у видавництво сусідкою.

Зигмунт Абрагамович помер 13 грудня 1990 р. Похований в Кракові на Раковецькому кладовищі.

Дослідники нараховують 62 праці Зигмунта Абрагамовича в 107 публікаціях чотирма мовами, які розміщені в 285 бібліотечних базах.

Надія Васильчук, молодший науковий співробітник
відділу «Музей караїмської історії та культури» НЗ «Давній Галич»