Понеділок, 05 серпня 2019 22:03

Пам’яті Степана Пушика

Степан Григорович Пушик відійшов у вічність у серпні минулого року. На могилу лягають червоні квіти, покладені шанувальниками його таланту. Втім його слово живе і сьогодні.

Він прожив 74 роки. А скільки встиг написати полум’яних віршів,незабутніх творів, від яких серце завмирає і наповнюється гордістю, що Україна має таких митців-титанів.

Поезія майстра слова надзвичайно яскрава і самобутня. У ній пульсує і промениться національний дух, вона випоєна живлющими соками рідної землі. Душа просто не може залишатися байдужою, коли до неї торкаються вірші цього поета. У них – пам’ять нашої історії та роду, українська духовна спадщина.

З усього творчого набутку автора були виділені певні твори та поезії, в яких простежується мотив пам’яті та любові, в інших – історія Галицького краю (галицька тематика) і його людей, гімн їхній величі, незборимості, гідності та любові до рідної землі. У них живуть воєдино злиті язичництво і християнство.

Справжня людина… Якою вона повинна бути? Степан Пушик, як людинолюб, палко закоханий у свій рідний край, закликав творити добро для людей. Його талант живила любов до Галича, до Галичини, бажання краще пізнати минуле свого народу. Саме через це постать Степана Григоровича заслуговує не тільки на добру пам’ять, але й на постійну увагу для ознайомлення і опрацювання його творчого доробку. Безперечно, і критики, і митці повинні сказати своє слово про цікаву особистість автора, проаналізувати його бачення світу, розкрити та відзначити вагомий внесок наукових досягнень Степана Пушика в сучасному літературознавстві, котрий сягнув глибин історичного минулого (дослідник української старовини), і визначити завдання, виконання яких допоможе розвитку української літератури та писемності. Наш великий земляк-галичанин виявився унікальним вченим у сфері дослідження міфології слов’ян, фольклору та історії давнього Галича.

Людська душа…Вже така ж таємнича, як і оті зорі, вона така ж чиста, ніжна, добра. І прикро, що є люди, для яких людська душа просто як табличка множення. Перемножуються душі, губляться перли, і залишаються звичайнісінькі мідяки. Чи не боляче? Ще й як!

Літературна нива митця – чесна і трудна. Справді, славетний прикарпатець – один із небагатьох сучасних письменників, у художньому Слові якого живе народна Правда.

І чи не тому мені дуже близький і рідний Степан Пушик? На мою думку, такого видатного письменника, дослідника української старовини та правдивого викладача-наставника я не зустрічала. Згадуючи його, я бачу людину, від якої віє душевною теплотою, щирістю і спокоєм. Таким він залишився у спогадах багатьох, хто його знав. Ціную улюбленого викладача не лише як поета, а й як людину. В моїй уяві постає він життєлюбом, гуманістом, закоханим у світ, непересічною, сильною особистістю. Та й самі людські риси – доброта, чесність, милосердя, щирість заслуговують найкращих спогадів. Очима його героїв я побачила дивний новий світ, завдяки йому навчилася думати, мріяти, бачити в душі звичайної людини прекрасне й світле.

Степан Григорович – український поет, відомий земляк-галичанин, прозаїк, драматург, есеїст,фольклорист, літературознавець, журналіст, культурно-громадський діяч, кандидат філологічних наук (1991), професор кафедри української літератури Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника (2000). Заслужений діяч мистецтв України (2007). Член Національної спілки письменників України (1971) та Українського ПЕН-клубу (1989), Міжнародної асоціації україністів (1989), Наукового товариства ім. Т. Шевченка (2000). Почесний член "Просвіти", Національної спілки краєзнавців України.

Дослідник постійно проводив паралелі між минулим і нинішнім часом, що дозволяє краще зрозуміти історію. Зі сторінок збірки «Золотий Тік» перед внутрішнім зором читача постає уся історія України від найдавніших часів до сьогодення. Лише сам перелік імен, які згадуються поетом, зайняв би чимало місця, бо, здається, він не обминає нікого, хто вписав своє ім'я на скрижалях історії. З-поміж творів, що виділяються особливим пафосом і красою поетичних образів, варто назвати "Осмомисл і Чагрівна", "Іван Муха", "Підкова", "Ніч Марусі Чурай", "Олекса Довбуш" та інші.

Поет підносив версію історичного часу як зримого простору, де ліричний суб'єкт не сторонній спостерігач, а його дієвий учасник, творець історії. Минуле завжди живе в сучасному, воно не пропадає безслідно і не зникає назавжди, бо несе в собі вогонь безсмертної душі. Треба тільки хотіти побачити його в новітніх обрядах і в пристосованих до сьогодення звичаях і дійствах. Як професор кафедри української літератури Прикарпатського університету ім. В. Стефаника С. Пушик досліджував міфологію слов’ян, фольклор та історію краю. Цій темі було присвячене дослідження «Дохристиянський Галич», яке увійшло до відомої "Бусової книги".

Тому особливе місце у літературному доробку письменника займає "Бусова книга", яку він називав головною книгою свого життя. Вона повертає нас в долітописний період нашої історії. "Бусова книга. Історія, фольклор, міфи" – це дослідження Степана Пушика про слов'янську та праукраїнську міфологію. Зібраний за півстоліття матеріал синтезувався в оригінальну прозу завдяки поетичному світосприйняттю, добрим знанням народної поезії, фольклористичним експедиціям та мандрівкам її творця. А ще він простудіював чи не всі видання українського і слов'янського фольклору, записав сотні томів топонімів, творів усної народної творчості, викладав фольклор і міфологію у вишах Києва та Івано-Франківська, написав романи "Галицька брама" та "Страж-гора", створення яких так само вимагало серйозного знання історії, міфології, етнографії, зокрема літописів та давньої літератури.

Автор дослiджень з давньої української літератури, iсторiї, краєзнавства, мiфологiї, етнологiї та фольклористики, записiв фольклору "Українськi тости" (1997, 2002), "Приповідки почув, записав і видав Степан Пушик" (2010). Широкий резонанс викликали його наукові дослідження, зокрема "Славетний предок Кобзаря", "Криваве весілля на Каялі", "Слово о полку Ігоревім" і слов'янська міфологія. А ще він автор численних наукових статей з історії, краєзнавства, міфології, фольклористики.

Степан Пушик – різнобічний талант. Йому завжди було тісно в рамках одного жанру чи однієї теми. Він охоплював своїм взором історико-міфологічну праслов’янську добу, кохався в "Слові о полку Ігоревім" і давньому Галичі, творив пісні, збирав фольклор. Треба сказати, що Степан Григорович – без перебільшення, останній великий фольклорист не тільки Прикарпаття, а й України, – писав новели, оповідання, бувальщини, повісті, романи. Його життя є найколоритнішим, найпристраснішим романом, який його автор писав усе життя.

Славетний земляк брав участь у міжнародних наукових конференціях, які відбувалися в Національному заповіднику "Давній Галич".

Автор передмов i пiслямов до видань творiв О. Стрiлець, Т. Мельничука, Ю. Бундзяка, Б. Радиша, В. Колодія, О. Слоньовської, Б. Томенчука та iн.; упорядкував і видав творчу спадщину Ольги Стрiлець, книжку перекладiв письменникiв Новгородщини «Бiля Iльмень-озера» (1982). Записувач i видавець легенд, казок, пiсень i iнших жанрiв народно-поетичної творчостi, статей до енциклопедiй, перевидав "Народний калєндар" А. Онищука.

Степан Пушик – автор багатьох грамзаписiв музичних творiв, аудiо i вiдеозаписiв (альбомiв, клiпiв); автор тексту до музики танцю «Аркан», автор сценаріїв і ведучий у фільмах "Де біс каміння накидав", "Храм богів-велетів" (2008), брав участь у створеннi телефільмів "Тарасовi шляхи" (1978), "Червона рута", "Карпатське лiто" (1981), "Живе джерело" (1979) та інших, есе про І. Миколайчука, В. Івасюка, Я. Барнича, І. Недільського.

Iнiцiатор проведення конкурсу на встановлення пам’ятника I. Франковi в м. Iвано-Франківську, вiдкриття меморiальної дошки Д. Сiчинському у с. Вiкторовi, святкування 1100-рiччя Галича, надання статусу гiрських населеним пунктам західних областей України і інше. Вибранi твори С. Пушика видані у 6-ти томах, 7-ми книгах. Т. 1: поезiї, рубаї, лелітки-мiнiатюри, притчi (2004); Т. 2: поеми, пiснi, вiршi для дiтей, переклади, повiстi (2005); Т.3: роман, оповiдання (2006); Т. 4: роман, повiсть (2008); Т. 5: повiсть, есеї, нариси, науковi статті (2010); Т. 6: кн. 1 – Бусова книга (iсторичні дослiдження про праукраїнську мiфологiю); кн. 2: Бусова книга (2013). Автор низки окремих видань та записів фольклору.

Результати проведеного аналізу наукових праць свідчать, що, дійсно, титанічний внесок в українську літературу зробив Степан Пушик, наш великий сучасник, великий галичанин!

Друкувався в багатьох вітчизняних і зарубіжних збірниках, альманахах, часописах, газетах. Відкрив десятки скельно-печерних та інших дохристиянських святилищ, носіїв народної творчості. Більше двох сотень поетичних текстів лягли на музику найвідоміших композиторів. Серед них такі відомі митці, як О. Білаш, В. Івасюк, О. Гавриш, М.Гаденко, син Тарас. Без сумніву, поет-пісняр – співець гір наших, співець кохання!

Привабливість поезії славетного галичанина у майстерному володінні словом, емоційному і щирому вислові почуттів, глибинній синівській любові до рідного краю та України. Ці риси вокальних творів на слова поета привертають увагу сьогоднішнього покоління співаків, і засвідчують їх актуальність у вільній незалежній Україні. Степан Григорович Пушик так майстерно умів своїми творами передати красу людини, її доброту і високий розум! Утвердити думку, що любов до рідного краю є одним з невід’ємних складників духовності людини.Низький уклін зоряному серцю великого майстра!

Джерело: НЗ "Давній Галич", Леся Шептинська

Прочитано 111 раз
Увійдіть, щоб залишити коментар