Интернет-магазин nachodki.ru
Середа, 29 квітня 2020 15:39

Юрій Шкрумеляк: «Українцем я зовуся й тою назвою горджуся!»

Минуло 125 років від дня народження відомого галицького письменника, журналіста, учасника визвольної боротьби 1914-1920-их років Юрія Шкрумеляка. Свої твори він підписував псевдонімами Іван Сорокатий, Ю. Підгірський, Ґнотик, Олекса Залужний, Максим Цимбала та ін.

Народився Юрій Андрійович Шкрумеляк 18 квітня 1895 р. в селянській родині у Ланчині над Прутом (нині смт Надвірнянського району Івано-Франківської області). Виростав серед мальовничих верхів Карпатського підгір’я на межі Покуття й Гуцульщини. Вчився спочатку в сільській школі, пізніше – в Коломийській гімназії.

У серпні 1914 р. вступив до лав Українських Січових Стрільців. Підхорунжий Юра Шкрумеляк співпрацював із Пресовою кватирою УСС, у стрілецькому часопису «Шляхи» публікував свої вірші та дописи. Належав до найвідоміших поетів-усусусів. Після кривавих боїв на Маківці Михайло Гайворонський на його слова написав пісню «Питається вітер смерті». «Стрілець і пісня – то брат і сестра, то любчик і любка; в одинокій пісні знаходить стрілець розраду та хвилеве забуття», – зауважував поет.

У 1918-1920 рр. Ю. Шкрумеляк перебував у лавах Української Галицької Армії. Свої враження і переживання описав у книзі «Поїзд мерців». Ось один фрагмент з неї: «Приїжджають чужосторонні місії, – американська, румунська, французька, швейцарська, – всі оглядають, роблять обіцянки… – і від’їжджають, а з собою забирають всі наші сподівання і наївні надії». Як перегукується з нашим часом!

У 1920 р. в Станіславі (нині Івано-Франківськ) була опублікована перша велика поема Ю. Шкрумеляка «Сон Галича». Очевидно, поет бував у нашому місті, цікавився його історією.

Після війни Юрій Шкрумеляк навчався у Львівському та Празькому університетах (1922-1926 рр.). Разом з Романом Купчинським, Левом Лепким (братом відомого письменника Богдана Лепкого) та іншими літераторами створив у Львові в 1922 р. групу поетів-символістів, котрі об’єднались навколо літературно-мистецького часопису «Митуса». Юрій Шкрумеляк був головним редактором газети «Народна справа» та журналу для дітей «Дзвіночок», оскільки також писав для наймолодших.

У «Слові української дитини» є такі рядки:

Хто ти, хлопчику маленький?

Син я України-Неньки!

Українцем я зовуся

Й тою назвою горджуся!

 

…Все зумію перенести

Для Вкраїни слави й чести.

Господа буду благати,

Щоб нам дав добра діждати!

Свої твори поет публікував у виданнях «Червоної Калини». Він є також автором пригодницько-фантастичних повістей «Чота крилатих» (1928) та «Вогні з полонин» (1930).

У 30-их роках ХХ ст. Ю. Шкрумеляк працював учителем, став членом Спілки письменників, написав збірку поезій «Пісня про радісну осінь», яка була видана в Києві у 1940 р. Однак це не врятувало від більшовицьких репресій – у 1945 р. письменник був засуджений на 10 років за «антирадянську діяльність». Відбував покарання в Печорських таборах (Комі АРСР), у 1956 р. повернувся до Львова. Газета «Вільна Україна» опублікувала відкритого покаянного листа Ю. Шкрумеляка, після чого він був реабілітований, писав статті та книги на теми, дозволені радянською цензурою.

Помер Юрій Шкрумеляк 16 жовтня 1965 р. в Коломиї, похований у Львові на Личаківському цвинтарі.

Джерело: НЗ "Давній Галич", Любов Бойко

Прочитано 2260 раз

Останні новини

Здійснив крадіжку, щоб покататися

Юний прикарпатець серед ночі здійснив крадіжку транспортного засобу, аби покататись. Читати далі...

Розглядається дві дати введення посиленого карантину

 Уряд продовжує розгляд варіантів посилення карантину в країні. Читати далі...

Які постійні комісії обрали депутати обласної ради?

У вівторок, 1 грудня 2020 року, відбулося друге пленарне засідання першої сесії обласної ради… Читати далі...

Ігор Фріс не підтримав законопроект 2194

Народний депутат по 84-му окрузі Ігор Фріс прокоментував чому не підтримав законопроект 2194. Читати далі...
Усі права на авторські матеріали належать сайту Галич давній сучасний.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на сайт Галич давній сучасний, а при передруку в інтернеті –
з активним гіперпосиланням на galych.com.ua.
© 2020 Галич давній сучасний
joomla3x