Народився Юрій Андрійович Шкрумеляк 18 квітня 1895 р. в селянській родині у Ланчині над Прутом (нині смт Надвірнянського району Івано-Франківської області). Виростав серед мальовничих верхів Карпатського підгір’я на межі Покуття й Гуцульщини. Вчився спочатку в сільській школі, пізніше – в Коломийській гімназії.
У серпні 1914 р. вступив до лав Українських Січових Стрільців. Підхорунжий Юра Шкрумеляк співпрацював із Пресовою кватирою УСС, у стрілецькому часопису «Шляхи» публікував свої вірші та дописи. Належав до найвідоміших поетів-усусусів. Після кривавих боїв на Маківці Михайло Гайворонський на його слова написав пісню «Питається вітер смерті». «Стрілець і пісня – то брат і сестра, то любчик і любка; в одинокій пісні знаходить стрілець розраду та хвилеве забуття», – зауважував поет.
У 1918-1920 рр. Ю. Шкрумеляк перебував у лавах Української Галицької Армії. Свої враження і переживання описав у книзі «Поїзд мерців». Ось один фрагмент з неї: «Приїжджають чужосторонні місії, – американська, румунська, французька, швейцарська, – всі оглядають, роблять обіцянки… – і від’їжджають, а з собою забирають всі наші сподівання і наївні надії». Як перегукується з нашим часом!
У 1920 р. в Станіславі (нині Івано-Франківськ) була опублікована перша велика поема Ю. Шкрумеляка «Сон Галича». Очевидно, поет бував у нашому місті, цікавився його історією.
Після війни Юрій Шкрумеляк навчався у Львівському та Празькому університетах (1922-1926 рр.). Разом з Романом Купчинським, Левом Лепким (братом відомого письменника Богдана Лепкого) та іншими літераторами створив у Львові в 1922 р. групу поетів-символістів, котрі об’єднались навколо літературно-мистецького часопису «Митуса». Юрій Шкрумеляк був головним редактором газети «Народна справа» та журналу для дітей «Дзвіночок», оскільки також писав для наймолодших.
У «Слові української дитини» є такі рядки:
Хто ти, хлопчику маленький?
Син я України-Неньки!
Українцем я зовуся
Й тою назвою горджуся!
…Все зумію перенести
Для Вкраїни слави й чести.
Господа буду благати,
Щоб нам дав добра діждати!
Свої твори поет публікував у виданнях «Червоної Калини». Він є також автором пригодницько-фантастичних повістей «Чота крилатих» (1928) та «Вогні з полонин» (1930).
У 30-их роках ХХ ст. Ю. Шкрумеляк працював учителем, став членом Спілки письменників, написав збірку поезій «Пісня про радісну осінь», яка була видана в Києві у 1940 р. Однак це не врятувало від більшовицьких репресій – у 1945 р. письменник був засуджений на 10 років за «антирадянську діяльність». Відбував покарання в Печорських таборах (Комі АРСР), у 1956 р. повернувся до Львова. Газета «Вільна Україна» опублікувала відкритого покаянного листа Ю. Шкрумеляка, після чого він був реабілітований, писав статті та книги на теми, дозволені радянською цензурою.
Помер Юрій Шкрумеляк 16 жовтня 1965 р. в Коломиї, похований у Львові на Личаківському цвинтарі.
Джерело: НЗ "Давній Галич", Любов Бойко
