"Часто чуємо нарікання, що нам зле, і нас ніхто не чує. Але для того, щоб чули, потрібно говорити! Так, зміни важкі, болючі, але разом ми здатні багато чого подолати, а поодинці біда з’їдає" - такі слова Івана Городецького надруковані в одному з інтерв’ю у місцевій газеті. І їх він підтверджує не лише словами, а й активними діями. Так, успішний управлінець, менеджер, волонтер, поет, Іван Городецький власним прикладом показує, що життя потрібно брати у свої руки і відповідати не лише за особисте, а за усе, що відбувається в своєму місті, країні.
Розповідаючи про події свого життя, громадський активіст та волонтер Іван Зобків жартував, що, коли згадувати усі події, то можна написати книгу. Тож, гортаючи сторінки цієї книги, хотілось би виділити кілька розділів.
В одній з давніх міських дільниць Галича, яка отримала назву Заріка (оскільки відмежована від центральної частини міста рікою Дністер) знаходиться цікавий об’єкт сакральної архітектури – каплиця / церква Святого Дмитра (1831 р.).
Нова виставка в Музеї караїмської історії та культури Національного заповідника «Давній Галич» присвячена видатному орієнталісту, перекладачу, доктору гуманітарних наук – Зигмунту Абрагамовичу (1923-1990).
До 105-ї річниці з часу визволення Галича від росіян
28 червня 2020 р. виповнилась 105-та річниця з часу визволення міста Галича від росіян. В той час, у ході Першої світової війни, ця подія мала особливе значення – оскільки було звільнено стратегічний пункт для переправ через р. Дністер, а в історію Легіону УСС кров’ю записано ще одну сторінку бойових звитяг.
Костянтина Малицька належить до когорти сподвижників українського національного руху початку ХХ-го століття, яка все своє життя поклала на вівтар служінню Україні, рідній мові, українській школі та «Просвіті».
У квітні 1979 року в Нью-Йорку на 83-му році життя помер заслужений громадянин, письменник, журналіст і мистецький критик Михайло Островерха.
Минуло 125 років від дня народження відомого галицького письменника, журналіста, учасника визвольної боротьби 1914-1920-их років Юрія Шкрумеляка. Свої твори він підписував псевдонімами Іван Сорокатий, Ю. Підгірський, Ґнотик, Олекса Залужний, Максим Цимбала та ін.
Свого часу письменник і мистецький критик Михайло Островерха, характеризуючи діяльність товариства «Просвіта» у Крилосі коло Галича, відзначав, що активну роль у цьому селі відігравали родини Гвоздецьких та Хмілевських. З останньої вийшов Ярослав Хмілевський.
Живемо в непростий час. З сумнівами, тривогами та очікуваннями. Реалії змінюють одна одну і cтворюють відповідний інформаційний фон. Шостий рік триває війна з Росією, змінюється черговий уряд в державі, зубожіння триває і починаємо жити в нових обставинах – з черговою загрозою у вияві вірусу Covid19, який швидше всього може отримати іншу назву за найкращого вирішення ситуації (Covid19 – 20).
Є люди, які живуть довго навіть після своєї смерті. Вони живуть у пам’яті людей. І це не обов’язково мусять бути величні історичні постаті, про яких дізнаємося зі сторінок книг. Це можуть бути люди, котрі живуть поруч, ходять із нами на роботу, разом сидять за одним столом під час святкувань. Просто їх виділяє серед нас надзвичайна гуманність, підкріплена високим і самовідданим професіоналізмом.
Неймовірно цікаве історичне дослідження медицини в Галицькому районі від почесного краєзнавця України Андрія Чемеринського.
Помер незламний борець за волю України – Німий Роман Олексійович.
Сьогодні, 20 лютого, в с. Озеряни Галицького району привезуть тіло атовця Михайла Турчина, який зник безвісти ще у 2014 році.
19 лютого 2020 року на 97-му році життя перестало битися серце ветерана ОУН-УПА, учасниці Кенгірського повстання, активної громадської діячки Марії Михайлівни Повх.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, добровольця з м. Буршин Вадима Савчака нагороджено (посмертно) орденом «За мужність» III ступеня.
15 січня 2020 р. у Польщі, Дім зустрічей з історією (Warszawa, ul. Karowa 20) організував 151-шу авторську презентацію Томаша Куби Козловського з циклу «Оповідання з Прикордоння», яка була присвячена місту Галичу.
15 січня 2020 року в Галицькому районі попрощаються з ще одним Героєм українсько-російської війни.
Досить часто, коли йде мова про історичну пам’ять, згадується багато подій минулого, говориться про міждержавні та міжнаціональні стосунки, про втрати; наголошується на правоті власної сторони, патріотизмі і т. д. Проте, найчастіше проблемні питання залишаються дискусійними і відкладаються на майбутнє.
Степан Григорович Пушик відійшов у вічність у серпні минулого року. На могилу лягають червоні квіти, покладені шанувальниками його таланту. Втім його слово живе і сьогодні.
У княжому Галичі немає й клаптика землі, де б лопата археолога не натрапляла на людські поховання. Бо, фактично, в історії міста не було десятиліття, коли б напасники не глумилися над отчим краєм. Але що можуть розказати нам спочилі білі кості?! А таки можуть!..
У всіх без винятку виданнях з проблем давньої української культури містяться розділи з історії галицької літературної, архітектурної, декоративно-прикладної школи, але ніде не говориться про місцевий живопис та іконографію.