Бути Людиною. Ось таким був ідеал Блаженнішого Любомира Гузара, людиною такою, якою Господь хоче кожного з нас бачити. Людиною у всій повноті з її прагненнями, великими і малими радощами, інтересами, з слабостями і силою.
За 14 км від Галича між двома пагорбами є село, яке розділяє непримітна річка з такою ж назвою – Нараївка.
Донедавна про початки існування товариства «Просвіта» в Галичі були лише фрагментарні відомості здебільшого у періодичних виданнях.
Майже весна. Кожен має своє емоції та переживання, пов’язані з цією порою. В когось дитячі згадки, в когось дорослі відчуття – кожному своє і це закономірно. Разом з тим, в багатьох людей назавжди з зимою залишаться переживання пов’язані з несподіваним відходом у засвіти незабутнього Ярослава Поташника (02.08.1959 – 18.02.2018).
Наприкінці минулого року в івано-франківському видавництві "Лілея-НВ" вийшов третій том збірника наукових праць "Галич". Серед його статей нашу увагу привернуло дослідження львівського історика Мирона Капраля "Галицький літопис кінця ХVІІІ століття".
Трохи незвично писати про Степана Пушика у минулому часі, але мусимо змиритися з тим, що цього галицького велета уже більше як півроку немає з нами. З іншого боку, в С. Пушика цьогорічної зими хоч і не круглий, але ювілей (26 січня йому було б виповнилося 75 років). Тож є добра нагода поглянути і на його постать, і на його творчість у галицькому ключі.
Представляємо вам Третю частину "Записок з часу війни" Остапа Макарушки [Дїло, 1916].
Церква Успіння Пресвятої Богородиці в Крилосі, споруджена з кам’яних блоків Успенського собору, перші відомості про який маємо з літописів. Його спорудження розпочалось в середині ХІІ ст., а у 1187 р. в княжому храмі було поховано Ярослава Володимирковича, прозваного в "Слову о полку Ігоревім" Осмомислом.
Представляємо вам другу частину "Записок з часу війни" Остапа Макарушки [Дїло, 1916], з котрими, мабуть, знайомі переважно лише історики, котрі цікавляться історією галицького краю.
З сумною звісткою зустрів українців ранок 14 серпня - не стало відомого письменника-галичанина, громадського і політичного діяча часів здобуття незалежності України Степана Пушика.
Указом Президента України від 27 червня цього року № 189/2018 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, орденом "За мужність" III ступеня посмертно нагороджені троє наших прикарпатців.
Унікальна пам’ятка романської архітектури – церква Св. Пантелеймона біля Галича. На основі бібліографічних і нововиявлених архівних матеріалів висвітлено періоди формування храму в процесі неодноразових змін, перебудов і реконструкцій. Попри все, пам’ятка зберегла чимало автентичних рис з княжих часів. У розвідці здійснено спробу простежити історію церкви від часу її закладення до сьогодення.
Сьогодні Галич та Прикарпаття втратили людину, яка творила та пов’язувала своє життя з цим краєм. На 59-му році життя залишив цей світ Ярослав Поташник.
Куничі - невеличке село, підпорядковане Насташинській сільраді. Розташоване на лівому березі р. Гнилої Липи, за 22 км на північ від районного центру. Через населений пункт проходить автошлях Насташине-Юнашків. Назви дільниць села: Юнашківсьха дорога, Насташинський шлях.
Сьогодні поговоримо про історію ще одного населеного пункту нашого району, а саме села Жалибори, виходячи з тих матеріалів та джерел, які нам доступні.
Пукасівці - невелике село, підпорядковане Блюдницькій сільраді. Розташоване у долині поміж ріками Дністром (з лівого боку) та Лімницею (з правого боку), за 7 км від Галича. Має такі кути: Заболоття, Коло ферми. Мочар. Автодорога з’єднує Пукасівці з Галичем та Мошківцями.
Костел св. Івана Євангеліста, Марії Магдалини і 40 мучеників у с. Кукільники Галицького району - місце, куди варто заїжджати. Костел дійсно старовинний, хоча на даний час у дуже поганому стані, тож варто поспішити.
Поплавники - невеличке село, розташоване на лівому березі Дністра, за 4 км на північний схід від районного центру м. Галича.
More...
Придністров’я – типове опільське село, розташоване на березі могутнього Дністра.
Біле полотно зими неначе ковдрою вкрило мальовниче Подністров’я. А на тому полотні, як вишиванка, галицькі села. Вони випливали з сивих віків, як лодії княжих дружин на хвилях Дністра. Бурлили норовливі річкові хвилі, дзвеніли гартованими шаблями і плакали над могилами воїв, тужили над потоптаними нивами, ридали з матір’ю над синочком вбитим і німіли хвилиною мовчання над полеглими за правду, ходили на бій повстанськими стежками, розливалися піснями тривоги за рідну матір-землю і вірили, що зійде сонце і розвіє горе, а политу кров’ю межу переоре щастя.
Сьогодні в Музеї караїмської історії та культури Національного Заповідника "Давній Галич" відбувся мистецький захід "Світоч караїмської поезії - Захаріяш Абрагамович", приурочений 13-й річниці з нагоди відкриття Музею. Цікавою і неординарною особистістю є для галицьких караїмів, та й караїмів всього світу, Захаріяш Абрагамович.
…Одного разу Блаженніший Любомир Гузар розповів, що, коли вперше після повернення приїхав до Галича, на могили предків, відчув жах від того, настільки занедбаним виявився цвинтар. "Боже милий, невже не можна щось зробити, аби тримати те все в порядку?" - гірко промовив він і тут-таки сам пояснив це тим, що подібне ставлення до могил - це ставлення до самої пам'яті, до свого коріння: "Робилося все, аби людина забула, хто вона, звідки, аби втратила зв'язок зі своїм"…
Останні новини
Галичан закликають стати донорами
Світло душі
Обережно, аферисти!
Блоги
ЗСУ успішно завдали удару по російській “аналоговнетній” радіолокаційній системі НЕБО-М. У чому її особливість – деталі
