Не багато збереглось в Україні містечок, де в гармонійному поєднанні переплелась кожна епоха, яку пережила ця місцевість. Про те, як можна оживити минуле або як старовинність з сучасністю переплелись піде мова у статті.
Село Задністрянське – центр сільради, розташоване на рівнині, за 8 км від районного центру. Одна із частин населеного пункту має назву Вуглева. Через село веде шосейна дорога Галич-Рогатин (траса Н-09 Мукачево-Івано-Франківськ-Львів) та її відгалуження – автошлях Задністрянське-Бовшів, а також залізнична колія Івано-Франківськ-Львів зі станцією Бовшів.
Не так багато можливостей ми маємо, щоб почути історичні факти так би мовити "з перших уст". Представляємо вам "Записки з часу війни" Остапа Макарушки [Дїло, 1916], з котрими, мабуть, знайомі переважно лише історики, котрі цікавляться історією галицького краю.
Коли говорять про Данила Галицького, найчастіше згадують Львів – місто, яке, за легендою, король заснував для свого сина Лева. Однак Львів був потім. На 19 років раніше від першої літописної згадки про Львів, 1237 року, Данило заснував місто Холм, яке і зробив своєю столицею. За легендою, саме його найбільше розбудовував і врешті тут спочив Данило 1264 року. Попри це, місто досі залишається мало дослідженим археологами і ховає чимало таємниць. Частину з них науковці сподіваються розкрити ще цього року.
"Хто і коли збудував храм Святого Пантелеймона в Галичі?" – під такою назвою ще в 1881 році вийшов один із розділів першої монографії відомого історика Антіна Петрушевича. З тих пір пройшло багато часу, однак питання актуальне і досі.
"Підземний" Галич впродовж останніх майже 150-ти років неодноразово ділився цікавими об’єктами, які приховані під земною поверхнею, як з краєзнавцями-аматорами, так і професійними дослідниками-археологами. Не зважаючи на розміри та призначення віднайдених предметів, усі вони є цікавими та унікальними для історії міста.
Друга світова війна принесла на українські землі розруху і занепад. А що нам відомо про той період історії Галича, коли місто окупували нацистські війська? Які були умови матеріально-побутового життя населення Галича в 1941-1944 роках? Чим жило княже місто в цей важкий час? Про це та багато іншого піде мова в нашій публікації.
У 2016 році виповнилося 195 років від дня народження Антонія Степановича Петрушевича (1821-1913). Ця дата стала поштовхом до того, щоб звернутися ще раз до наукової спадщини вченого і показати його внесок у дослідження історії Галича.
У 2008 році всі ми стали свідками великої повені, яка вирувала на річках Прикарпаття. Масштаби лиха вражали – була затоплена і більша частина міста Галича. А чи замислювались ми, наскільки часто траплялися подібні лиха в минулому? І як боролися наші пращури із водною стихією?
Голова районної організації Братства ОУН-УПА Яцків Микола Максимович на 89-му році 28 серпня 2017 року відійшов у вічність, отримавши ще за життя не лише звання "почесний громадянин міста Бурштин", а й глибоку шану як людина, котра присвятила своє життя боротьбі за незалежність нашої країни.
19 квітня 1882 р. парох із с. Залуква о. Лев Лавренський разом із львівським істориком Ісидором Шараневичем відкрили фундаменти старовинної кам’яної церкви, як пізніше вдалось з’ясувати за допомогою за історичних та археологічних джерел. Археологи натрапили на церкву Св. Спаса. Як пізніше вияснилось, святиня походить з початку ХІІ ст., і є однією з найраніших церков княжого Галича. Фундаменти церкви вдалось локалізувати на горі "Карпиця", поблизу дороги "Камінний вивіз", що неподалік від храму Св. Пантелеймона.
Завітавши вперше у с. Маріямпіль на Прощу родин до Маріямпольської Чудотворної ікони, звичайно, прогулялася селом. Здивувала ж ця місцина як історичними об’єктами, так і краєвидами.
Резолюція учасників ХІV Міжнародної наукової конференції «Археологія заходу України» (Львів, 17-19 травня 2017 р.) з приводу ініціативи Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Галицької районної адміністрації та Галицької районної Ради відбудувати літописний св. Успенський собор в с. Крилос Галицького району Івано-Франківської області.
На північно-західному схилі Крилоської височини, всього за кілька сот метрів від фундаментів Успенського собору споконвіків б’ють з-під землі холодні джерела, що дають початок струмкам, які несуть свої цілющі води до літописної річки Лукви. Небагато їх було на кам’яному, покритому шаром родючої землі, плато. Тому берегли ці джерела люди, що з давніх часів населяли Крилоську гору, особливо піклувались про одне з них, яке і досі називається Княжою криницею.
Галичу відомі часи, коли ніяких мостів через Дністер не було, а переправи здійснювалися паромами та човнами. Такі перевезення через бурхливу ріку не були безпечними для людей.
У кінці XVII ст., оформившись як самостійний населений пункт, Демешківці протягом століть залишалися невеличким сільцем без власної управи та парохії.
Найбільш поширеними у Галицькому районі є тридільні церкви. До них належить і Придністровська церква святого Архистратига Михаїла, побудована в 1888 році.
Церква Покрова Пресвятої Богородиці с. Загір'я-Кукільницьке походить з 1924-1925 рр. Збудована, очевидно, на місці попередньої дерев'яної церкви, знищеної під час першої світової війни.
Церква Св. Параскеви знаходиться в мальовничому селі Курипів Галицького району. Збудували її протягом 1864-1872 років, очевидно, на місці попередньої церкви з XVIII ст. Канонічну візитацію церкви провели в 1888 р. Була філіальною до парафіяльної церкви в с. Острів.
Дерев’яна парафіяльна церква збудована і освячена в 1810 році. Канонічна візитація церкви відбулася в 1833 році. Також про церкву згадано в 1895 і 1914 роках.
Село Слобода розташоване недалеко від м. Бурштин, що в Галицькому р-ні. Дерев'яна церква у цьому селі збудована в 1870 р. (за іншими даними - в 1856 р., навіть фігурує дата - 1896 р.). Була парафіяльною до церкви в с. Коростовичі. Це пам'ятка архітектури місцевого значення. Церква знаходиться в користуванні громади УГКЦ. Та будівля не використовується, адже громада села збудувала новий мурований храм на південній околиці села.
Галицька земля славна продуктивними діячами науки, культури, політики. Серед представників галицької знаті провідне місце займає Юліан Романчук.