Галицький район знову сколихнула сумна новина. Сьогодні, 2 січня 2017 року, на 48 році життя раптово зупинилося серце нашого краянина, захисника Вітчизни, Керникевича Андрія Петровича.

Деякі дослідники пов’язують початок галицької караїмської громади з Данилом Галицьким. У 1246 році князь Данило Галицький і хан Батий уклали між собою мирний договір, згідно з яким хан дозволяв сотні караїмських сімей з Криму оселитися у Галичі.

Оригінальною високохудожньою писемною пам’яткою ХІІІ століття є Галицько-Волинський літопис, перша частина якого була складена в Галичі. Він охоплює події з 1201 по 1292 рік і має світський характер.

Галицьке Євангеліє — одна з найдавніших пам'яток Київської Русі. Написане уставом на пергаменті. 1-228 аркуші писані в давньому Галичі у період від 1 жовтня по 19 листопада 1144 (про це є дописка на 228 аркуші), а решта — 32 аркуші — там же в 12-13 ст. Видано Галицьке Євангеліє 1882-1883 рр. архимандритом Амфілохієм. Галицьке Євангеліє має срібну шкіряну оправу і 260 пергаментних аркушів.

Галицький або Старостинський замок – одне з найвідоміших і найвідвідуваніших туристами місце у Галичі. Руїни замку розташовані на високому пагорбі Галич-гори на правому березі річки Дністер над містом – в минулому служив фортифікаційною спорудою оборонного значення.

Посеред Ринкової площі у Галичі була дерев’яна ратуша. Про неї не збереглося ніяких відомостей.

Караїми – невеликий тюркомовний народ, представники якого сповідують караїмізм. Історія галицької караїмської громади бере свій початок, за однією з версій, з сер. ХІІІ ст. Оселились караїми у Галичі біля Ринкової площі. Ця вулиця має дуже зручне розташування, адже тягнеться вздовж правого берега Дністра і виходить на головну ринкову площу міста – Майдан Різдва. З цього можемо робити висновок, що караїми були досить впливовими у міському середовищі галичан. 

Дві жінки з різними долями та шляхами, але є в них спільна мрія - аби їхні захисники повернулися додому з перемогою!

На початку Першої світової війни настоятель церкви Різдва Христового о. Микола Винницький (1856-1929) співпрацював з організацією «Карпаторуський освободительний комітет», яка пропагувала об’єднання з Росією. Австрійська влада жорстоко переслідувала москвофілів. Разом із 127 галичанами о. Микола потрапив до австрійського концтабору в м. Талергоф. За кілька років йому, одному з небагатьох, вдалося повернутися додому.

Під гнітом Австро-Угорщини і Польщі з тисяч православних храмів на території теперішньої Івано-Франківської області залишились одиниці, а з 1930-х рр. їх залишилося всього два, один із них у Галичі. Православна громада м. Галича була досить великою. Попри утиски польської влади люди горнулися до своєї віри. І хоч не було споруди, в якій люди мали б змогу молитися Богові, відомо, що церковним Богослужбовим життям громада жила вже від 1924 р. 21 грудня 1924 р. (за старим стилем) для священнодійствування  на парафії Св. Володимира в м. Галичі був освячений антимінс – Богослужбовий плат з часточкою мощей, на якому зображено покладання Тіла Христового у гріб. Для Галицької парафії Св. Володимира антимінс був освячений Преосвященним єпископом Гродненським і Новогрудським Олексієм із благословення Митрополита Діонісія (Валединського) предстоятеля Польської Автономної Православної Церкви, якому була підпорядкована Православна Церква на Західній Україні.