І. Коваль розповів про те, як зустрівся з О. Біберовою і пообіцяв їй допомогти видати книгу про село. О. Біберова зібрала багато матеріалів про історію Сапогова, сільських людей і їх долі. Це була нерозкрита цілина, яку потрібно було опрацювати. Автори крок за кроком вкладали історичний матеріал у потрібні розділи. Завдяки уродженцю села Сапогова Михайлу Лінчевському ця книга побачила світ.
О. Біберова розпочала свій виступ віршем про Сапогів. Вона розповіла, як писала зі слів людей про село і долі сільських мешканців. Автор вірить, що слово вічне і невмируще, а книга – це пам’ять про людей і її будуть використовувати майбутні покоління.
Андрій Стасюк зазначив, що робота над книгою була нелегкою. Матеріал про середньовіччя потрібно було вивчати в архівах. Важливо, що віднайдено документ, який згадує село під назвою «Сапогово» під 1401 роком. Як засвідчують архівні дані, жителі села займалися пошиттям взуття. Можливо, вони шили взуття і для галицьких князів. А. Стасюк наголосив, що треба вивчати історію населених пунктів, адже історія України базується на історії кожного села і міста.
Уродженець села Сапогова, відомий український меценат, кандидат технічних наук, голова правління закритого акціонерного товариства «Газтранзит» Михайло Лінчевський своєю благодійністю і щедрою добротою неодноразово прислуговувався рідному Сапогову, збудував для громади села величний собор, вклав величезну суму грошей у видання книги про Сапогів. М. Лінчевський відзначив важливість видання книги про Сапогів, бо вона залишиться дітям і внукам, які будуть вивчати історію свого села. «Треба робити корисні справи, адже все це послужить людям», - завершив меценат.
Голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, доктор філософії, директор центру дитячого та юнацького туризму і краєзнавства М. Косило наголосив, що те, що написано – відбулося, а те, що не записали, не обов’язково буде згадане. Тому дуже добре, що є люди, які пишуть і видають книги, бо час змінює усе, зокрема й кордони, а свою історію потрібно знати.
Кандидат історичних наук, завідувач археологічного відділу Заповідника Тарас Ткачук розповів про підземну історію Сапогова й про те, що археологи будуть мати багато роботи в майбутньому і неодмінно віднайдуть багато знахідок, які розкажуть про давнє минуле Сапогова.
Доктор історичних наук, професор Прикарпатського університету Мирослав Волощук розповів, що мешканці села Сапогів – це жителі колишнього великого Галича. Потрібно досліджувати історію великих і малих населених пунктів, відкривати невідомі сторінки історії в архівах. А перед університетами лежить завдання підготувати плеяду істориків, науковців, які зможуть працювати над історією міст і сіл й повернуть Україні свою спадщину.
Авторів книги піснею «Село моє» привітав уродженець Сапогова, заслужений і народний артист України, професор Прикарпатського університету Володимир Пірус. Співак наголосив, що в книжці про Сапогів переплетені людські долі, а село є однією великою українською родиною.
Щирі слова привітання на адресу авторів прозвучали з уст видавця книги Василя Іваночка, заступника голови Галицької районної ради Люби Гордійчук, заступника генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з менеджменту Ірини Чернеги, колишнього голови Сапогівської сільської ради Марії Богусевич та теперішнього голови Наталії Вістовської.
Творчої наснаги на наступні проекти побажали авторам книги «Сапогів – чарівна перлина України» генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин та заступник з наукової роботи Семен Побуцький.
Джерело: Часопис "Галич", Марія Костик
