Переважно це стосувалося тих об’єктів, які були незаслужено забутими; пам’ять про які відходила в минуле з очевидцями подій. До таких в першу чергу можна віднести військові кладовища періоду Першої світової (1914-1918) та радянсько-польської (1920) воєн. Все, що було відомо містянам – це тільки те, що на певній території знаходяться ці поховання.

На даний час маємо значний обсяг знань про них, які отримані як шляхом експедиційного обстеження цих місць пам’яті, так і за допомогою первинних джерел – архівних фондів. Проведені дослідження вже тепер дають змогу довідатися про орієнтовну кількість похованих військовиків, встановити їхню національність, ім’я та прізвище, військову частину, дати народження та смерті; виготовити карту поховань. Власне цю кропітку працю проводять краєзнавці та науковці.

У результаті даної праці, зокрема, стало відомо що на кладовищі Галич – гора збережено 329 поховань військовиків Габсбургзької монархії; вдалося віднайти і відновити для сучасності прізвища 127 – ми полеглих. Інформація відшукується щодня – для прикладу, тільки тепер стало відомо, що полеглих військовиків Російської імператорської армії в 1916 р. захоронювали поруч церкви Святого Дмитрія (Галич-Заріка) – вже відомо ряд прізвищ загиблих та їхню полкову приналежність…

Незважаючи на те, що з часу завершення Першої світової війни минуло більше 100 років, європейські держави в особі відповідальних інституцій ведуть бази даних про своїх полеглих. Для кожної держави важливо зберегти історичну пам’ять про своїх громадян. В цьому плані їм стає корисним краєзнавчо-дослідницький напрямок роботи. Краєзнавці беруть участь в міжнародних конференціях, обмінюються інформацією, записують спогади та працюють в архівах...

У травні цього року Міністерство оборони Угорщини нагородило відзнакою «За турботу про військові поховання» (Magyar Hadisírgondozásért Kitüntető Cím) галицького краєзнавця Чемеринського Андрія – «…за визнання самовідданої праці з пошуку військових поховань, складання карт поховань, ідентифікації загиблих, а також збереження пам’яті про тих, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину». Дослідження військових кладовищ Галича ним розпочато в 2008 р.; в 2011 – 14 рр. було надруковано перші дослідницькі матеріали на місцевому та загальноукраїнському рівні. Звичайно, що серед прізвищ українців, німців, чехів, євреїв які воювали в складі багатонаціональної армії монархії Габсбургів, було встановлено десятки прізвищ уродженців Угорщини.

Диплом за підписом міністра оборони д-ра Тібора Бенко вручив Парламентський секретар Міністерства оборони Іштван Немет Сілар.

Церемонія відбувалася у м. Будапешті і була дуже урочистою.

Нагородженого привітав аташе з питань оборони, військово-повітряний аташе України в Угорщині полковник Володимир Калітинський.

Роботи попереду ще багато – адже доступ до архівів стає цілком безпроблемним – а це запорука висвітлення більшості «білих плям» нашої спільної історії з європейськими народами.

Довідково. Почесний хрест «За турботу про військові поховання» є нагородою міністра оборони Угорщини. Існує в трьох ступенях – золотій, срібній та бронзовій.

Нагорода у формі хреста, діаметром 35 мм. На верхньому рамені напис "PRO CUSTODIA", лівому рамені "TUMULORUM", правому - напис "MILITUM". По центру розташований стилізований вінок з променями. В центрі вінка – хрест з солдатським шоломом

Джерело: Часопис "Галич" / Czasopismo "Halicz" / Journal "Halych"