Так, о 14.30 біля банера Небесній Сотні присутні мали змогу спільно помолитись за загиблих. Священики відправили панахиду, до банера було покладено квіти.

Вже о 15.00 в районному народному домі відбувся концерт пам'яті Небесної Сотні.

Після короткого вступу ведучі запросили присутніх до молитви. Опісля виступив отець-декан Ігор Броновський, котрий зазначив: «Сьогодні по всій Україні ми згадуємо події 6-річної давності. Це все вже лежить на дорозі історії, але відгомін іде аж по нинішній день і, напевне, ще довго-довго буде лунати в нашому серці той біль, який був на майдані, бо практично всі ми були учасниками тих подій. Коли ми подивимося на Майдан з погляду нашої християнської віри, то побачимо надзвичайно важливі чинники, з якими ми зустрічаємося щоденно. Це життя, любов, це гідність людська і також смерть. Якщо життя, гідність і любов створені Богом, то смерть виникла внаслідок гріха. Там, де є Бог, там є життя. Там є Любов і злагода. Хто був на Майдані, то пам’ятає, що на Хрещатику на площі були зібрані сили добра і зла. Там, де стояли майданівці, там було чисто, спокійно, а там, де були противники гідності людської, було окутано чорною хмарою.

Важливо є для нас розуміти: Майдан ще не завершився. Ми не досягли ще того, чого ми хотіли. А прагнули ми надзвичайно великого...

У 1957 році блаженійший патріарх Йосип Сліпий написав послання. Звертаючись до українського народу він написав: «Бажайте великого!». Ми, українці 21 ст. бажаємо лише одне – щоб Україна була вільною, щоб нам ніхто не шкодив її будувати, щоб ми могли виховувати своїх дітей так, як каже наша християнська цінність, щоб віра в нас була жива. Ми не хочемо ні чужої сім’ї, не хочемо, щоб хтось говорив за межами України українською мовою, не хочемо нав’язувати комусь свої погляди та віру, але ми хочемо волі. Бо наш український народ віками бореться, відстоює ту волю. Море крові пролито і далі ллється за те, щоб ми були вільні. Тому ми постійно молимось і я вірю, що Бог чує молитву, але те, що не стається бажаного, то це для нас така наука, щоб ми задумалися над тим питанням: можливо треба щось змінити?»

Почергово на екрані виринали усміхнені обличчя загиблих: Роман Гурик, Ігор Дмитрів,Сергій Дідич, Богдан Калиняк, Ігор Ткачук, Михайло Костишин, Василь Шеремет... А короткі розповіді про кожного героя-прикарпатця перекликались з тематичними піснями, музикою та ніжно покладеними танцями, від котрих всередині все завмирало, переносило кожного у події 2014 року.

Після завершення галичани мали можливість оглянути тематичну виставку у холі народного дому.