Расширения Joomla 3
П'ятниця, 04 вересня 2020 20:10

Відкритий лист галичанам і не тільки

Ми – за здоров’я Української Нації,

або Як Дідух Володимир Михайлович «нахамив» генеральному директорові-художньому керівникові Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка

Скажу чесно, що за свою майже сорокарічну журналістську практику жодного разу не вдавався до такого жанру, як відкритий лист. Але історія, яку розповім дуже коротко, спонукала це зробити негайно. І мова тут не тільки про спробу очорнити моє ім’я та науково-дослідну пам’яткоохоронну установу, в якій працюю уже понад 25 років, і яку на даний час тимчасово очолюю – виконую обов’язки генерального директора Національного заповідника «Давній Галич». Річ у тому, що читачі сайтів та соцмереж, які назву згодом, мають неповну, однобоку та зманіпульовану інформацію, тому й вдаються, м’яко кажучи, до некоректних, а інколи навіть абсурдних коментарів. Таких, наприклад, як: «Заклад «культури» гальмує розвиток культури в Галичі. Меркантильні інтереси, чи політичні ігри». Так пише Віра Чемеринська з Галича у групі «Галич давній сучасний» в соцмережі фейсбук. А далі пояснює: «Я під закладом " культури " мала на увазі не драмтеатр, а НЗ Давній Галич. І якщо для Вас вистава драмтеатру не приносить ніякого толку,то є люди яким вона дає стимул жити». (У даному випадку й надалі всі цитати з веб-ресурсів подаються дослівно і без жодної правки. – В.Д.).

А тепер про все по порядку. В понеділок, 31 серпня, о 16 годині 28 хвилин (точний час наводжу, аби було зрозуміло, скільки годин – не днів, причому нічних годин), ми мали для прийняття рішення, погодження його з Міністерством культури та інформаційної політики і, звісно, підготовки території для зустрічі артистів) до мене телефоном звернувся генеральний директор-художній керівник Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка Ростислав Держипільський з проханням «використати майданчик Замкової гори як сценічну локацію для драмтеатру». Скан копії цього листа (його ми отримали наступного дня, у вівторок, о 10 годині 10 хвилин) та нашу відповідь керівникові театру подаємо нижче.

Під час зустрічі з представниками театру (вона відбулася о 18.00 – за день до запланованого виступу артистів) мова йшла про виконання карантинних вимог (Галич нині у т.в. помаранчевій зоні), безпеку, освітлення території, даруйте, біотуалети тощо). Я радив керівництву драмтеатру звернутися по допомогу до влади міста, району (до речі, їх представників на зустрічі не було – згодом дізнався, що ніхто не запрошував). Артистам було запропоновано іншу локацію – більш безпечну і, як на мене, надійнішу щодо виконання карантинних вимог. Одна з них – сцена у центрі міста. Але до нас не прислухалися!.. І тут дійсно почалися «дивні речі», звісно, не з нашого боку, а драмтеатру. Його керівник, замість виконання наших домовленостей (своїх ми дотрималися) «виходить» на прес конференцію і у всіх гріхах (насамперед в тому, що «співробітники Заповідника не дають йому працювати!..) звинувачує, цитую, «керівництво «Замкової гори»… У природі такого керівництва не існує. Є пам’ятка архітектури національного значення Галицький замок ХVІІ ст., яка знаходиться на балансі Заповідника, тобто під опікою держави. І це, згідно з чинним пам’яткоохоронним законодавством України, – особлива зона і дозвіл на проведення будь-яких заходів на цій території дає центральний орган виконавчої влади, тобто Міністерство культури та інформаційної політики України. Більше того, пан Держипільський безпідставно звинуватив мене. Цитую: «Дідух Володимир Михайлович нахамив (уважно почитайте офіційний лист-відповідь на його звернення. – В.Д.) і сказав, що любить людей культури, але не таких, як ми. Я впевнився, що з такими людьми ніколи не збудуєш Україну і процвітаючу державу…» Не буду коментувати цей спіч, бо, направду, не сподівався від керівника такої поважної установи і з такими високими регаліями чогось подібного. Мабуть, п. Ростислав не знав, що за кілька годин локацію для артистів ми вже підготували і що розмову з ним (це професійний навик) я вів не один та ще й записав… А тим паче не буду говорити про спробу його телефонних маніпуляції у Міністерстві культури та інформаційної політики України… Залишимо це на совісті народного артиста. Скажу тільки, що Україну будують не ті, хто рве на грудях вишиванку, а кожен день працює фахово на своєму робочому місці для її розбудови.

Що стосується Міністерства культури та інформаційної політики України, то заступниця Міністра Лариса Петасюк у розмові зі мною запитала, чому так пізно звертаємося за дозволом. А коли почула відповідь про те, що подзвонив відразу після того, як ми отримали офіційний лист від драмтеатру (його скан копію теж подаємо. – В.Д.), поставила наступне запитання: а хто буде відповідати за дотримання карантинних, безпекових та інших вимог під час заходу?.. Включайте мізки, коментатори!.. Дивуюся, чому у Вас не виникло просте та логічне запитання: «А чому керівник драмтеатру напряму не звернувся до Міністерства?..» Так-так, бо лаври хотів забрати собі, мовляв, подивіться, який я кризовий менеджер, що в час внесення Івано-Франківська до «червоної» зони не забув про своїх глядачів і в таких умовах зі своїм театром зіграв усі заплановані вистави… Байдуже, які проблеми хотів повісити «на невдячних колег…» Скажіть на милість, хіба це кризовий менеджмент?..

Відтак звіт про цю т. в. пресконференцію, не перевіривши фактів, опублікували журналісти інтернет-ресурсу ratucha.if.ua. Цю, з дозволу сказати, інформацію поширила Ірина Малиновська. «Інформація» потрапила у групу «Галич давній сучасний». І пішло, як кажуть, поїхало… З’являються «коментарі» Олега Бродовича, Віри Чемеринської… І лише Олена Щурик, як на мене, адекватно, стримано та об’єктивно коментує те, що відбулося…

Наголошу тільки, що нічого особливого не сталося. Просто «емоційні та рішучі менеджери» (вислів не мій) захотіли перекласти усі свої проблеми (нині нікому нелегко) з хворої голови на здорову, м’яко кажучи, підставити інших. Скажіть на милість, чи можна біля стіни Галицького замку розмістити щонайменше сто (переконаний, що їх було б набагато більше) глядачів і при цьому дотриматися карантинних норм «помаранчевої» зони. Якщо б ми виділили кожному з тих, хто купив квитки на виставу, по 20 кв. м території, то останній глядач сидів би, мабуть, на сходах біля входу на Замкову гору з боку міста… Але якщо серйозно, то на цьому плато ніхто б не дотримувався ні санітарних, ні технічних, ні протипожежних, ні безпекових вимог. Скажіть, а як зупинити галичан, які, дізнавшись про виставу, підуть на гору?.. На кожній стежині поліцейського не поставиш! Хоча, правду кажучи, поліцію, яка в межах компетентності має такі повноваження, ніхто і не збирався залучати. Мені ж пообіцяли «відгородити локацію стрічкою»!..

Не буду далі продовжувати, бо і так зрозуміло, що подібні заходи необхідно планувати заздалегідь і продумувати до дрібниць усі ризики. Бо добре, коли все закінчується добре, але, не дай Боже, якоїсь біди. Хто тоді б відповідав?.. Зрозуміло, що тільки штрафом тут би не обійшлося. Мені можуть заперечити, що, мовляв, не захотів брати на себе усю відповідальність, що театр вже грав виставу на Замковій горі. І все було добре. Не заперечую. Було таке. Але то був інший час. І все було організовано на відповідному рівні. Тоді на Замковій горі були усі служби включно з медиками, які в межах компетенції виконували свою роботу. І ще не варто «сумувати» за тим, що артисти з Івано-Франківська не приїхали до Галича, бо тим галичанам, які не придбали квитків (мені важко сказати, чи є такі) на виставах, за словами керівника колективу, місце не передбачалося. А тим шанувальникам творчості театру, які все ж таки хочуть подивитися улюблені вистави, хорошу пораду дала Олена Щурик: «…поїдьте у Богородчани і долучіться до прекрасного!..»
І насамкінець. Свою офіційну позицію співробітники Національного заповідника «Давній Галич» висловили в останньому абзаці листа-відповіді генеральному директору-художньому керівникові Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка Ростиславу Держипільському: «Ми за спiвпрацю мiж двома нацiональними установами! Ми за розвиток Української Культури! Але не за рахунок здоров'я Української Нації!»


Володимир ДІДУХ

Р.S.
Адмінстратори сайту «Галич давній сучасний» люб’язно погодилися розмістити цей відкритий лист на своєму веб-ресурсі. Ми ж маємо надію, що це зроблять і журналісти сайту ratucha.if.ua, які надалі фахово та професійно виконуватимуть свою роботу, не прикриваючись правом людей на суб’єктивне судження та суб’єктивну думку. Це не той випадок. Бо мало що хтось може сказати… Кожен, на жаль, судить в міру своєї компетентності та вихованості…

Прочитано 939 раз

Останні новини

Патріарх Святослав освятить новий храм у Галичі

31 липня древній Галич відвідає Патріарх Святослав Шевчук, який освятить новозбудований храм… Читати далі...

У Крилосі відбудеться Всеукраїнська проща

Цьогоріч 31 липня – 1 серпня відбудеться Всеукраїнська Патріарша проща до Галицької чудотворної… Читати далі...

Місто дбає про пам’ятки минулого і сьогодення

Пам’ятки міста Галича є свідченням його минулого та туристичним "магнітом" для сучасників. З кожним… Читати далі...
Усі права на авторські матеріали належать сайту Галич давній сучасний.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на сайт Галич давній сучасний, а при передруку в інтернеті –
з активним гіперпосиланням на galych.com.ua.
© 2020 Галич давній сучасний
joomla3x