Ось як про цю подію оповідає літопис від  1 жовтня 1187 р.: "Того ж року преставився галицький князь Ярослав, син Володимирів, місяця жовтня в перший день, а в другий день покладений був у церкві святої Богородиці". За період правління князя (1153-1187) Галицьке князівство досягло найбільшого розквіту, а столиця держави – м. Галич було одним з наймогутніших європейських міст. Галицького князя поважали тогочасні європейські володарі. У 1157 р. князь завершив будівництво величного білокам’яного Успенського собору, який своїми розмірами поступався лише двом київським святиням – Десятинній церкві та Софії Київській. Тоді ж в місті було створено єпископію. Ось як літопис характеризує князя і його правління: "Був же він князь мудрий, і красномовний, і богобійний, і поважний в усіх землях і славен військами, – бо де була йому обида, то сам він не ходив полками своїми, а посилав їх з воєводами. Він бо навів лад у землі своїй і милостиню щедру роздавав, прочан люблячи і нищих годуючи…".

Тлінні останки князя віднайшов археолог Ярослав Пастернак у 1937 р. під час розкопок Успенського собору в с. Крилос (княжий Галич). Перед початком Другої світової війни Ярослав Пастернак  перезахоронив останки засновника галицької катедри у крипті Собору Св. Юра у Львові, де вони зберігаються  і до сьогодні.

1 жовтня в с. Крилос порох церкви Успіння Пресвятої Богородиці отець Ярослав Жолоб на фундаментах Успенського  собору відслужив панахиду за наймогутнішим галицьким володарем. Галичани вклонилися і віддали шану одному з найвидатніших українців.

Джерело: НЗ "Давній Галич", Тарас  Зіньковський