Вівторок, 19 листопада 2019 22:57

"Плач "Ярославни""

Минуло тижня батьки учнів Галицького ліцею ім. Я. Осмомисла відвідали загальношкільні збори, де прослухали доволі конструктивний звіт про пророблену в закладі роботу та нові проекти, які збираються реалізувати. Все б чудово, та наступного дня в соцмережі фейсбук  було опубліковано пост, з якого видно, що "не все так гладко" у ліцеї.

Хореограф Зразкового ансамблю танцю "Ярославна" Лілія Сисак описала умови, у яких вже тривалий час займаються діти, причому не лише гуртківці, а й діти молодших класів.  Відвідавши зал, ми були прикро вражені його виглядом, бо фото не може передати його реального стану.

Найближчим часом ми хочемо звернутись до дирекції закладу та почути коментар, чому діти займаються не просто в приміщенні без ремонту, а ще й в умовах антисанітарії.

Нижче подаємо текст хореографа "Ярославни": 

"Про наболіле...

Не сила більше мовчати та терпіти зневажливе ставлення до себе та танцівників Зразкового ансамблю танцю "Ярославна". Тож саме тому пишу цю статтю.

Ні для кого не секрет, що ЗАТ "Ярославна" - це колектив, який народився і продовжує своє існування в Галицькому центрі дитячої та юнацької творчості (колишній Будинок школяра).

Коли я була гуртківцем цього закладу, ми займалися на базі дитячого садочка, але у зв'язку із збільшенням у ньому кількості дітей, нас "вигнали на вулицю"...

Керівник колективу Г. Колодій та батьки оббивали пороги, щоб дітям виділили хоча б якесь приміщення. Отож тодішній начальник відділу освіти п. Матіїв запропонував розмістити колектив на базі Галицької ЗОШ №1 (сьогодні Галицький ліцей ім . Ярослава Осмомисла).

Керівництво ЦДЮТ на чолі з керівником " Ярославни " все життя пам'ятатимуть, як за одну ніч билася підлога, адже приміщення, яке надали дітям, на той час використовувалося як книгосховище, як силами батьків там робився ремонт... Тож все, що знаходиться у залі, утримує на балансі ЦДЮТ,а матеріально відповідальною за це є директор Л.Я. Гнатюк.
Але прийшло сьогодення...

У першій половині дня зал слугує для занять з фізкультури для молодших класів ліцею, що, на мою думку, не припустимо із техніки безпеки, адже приміщення обладнане дзеркалами...

Мій робочий день у 85% випадків починається з миття підлоги... Ведуться "вічні війни" щодо того, що у залі брудно, звучать зауваження від батьків, чому так забруднюється танцювальна форма; побиті дзеркала, виломані станки тощо. Спроби поговорити із завгоспом виявляються марними. У відповідь - поміняні замки без попередження, зривання навчального процесу і просто відчай у керівників колективу.

На будь-які намагання вияснити ситуацію завгосп О. Дзундза відповідає: "Якщо вам щось не подобається, то йдіть звідси". Також звинувачує нас у тому, що ми викрали якісь ключі... А зміну замків мотивує тим, що НАШІ діти бігають коридорами, сидять "на батареях" тощо ...

Тож дозволю собі запитати: "Панове, а чи лише НАШІ це діти?"

До нас вони приходять на кілька годин у тиждень. І їхню, і нашу працю показують на сценах, гордо несучи ім'я кращого дитячого колективу з народної хореографії... А от культурі поведінки їх повинна з дня у день вчити школа...

Ми так багато говоримо зараз про шкільні цькування. А чи це упереджене ставлення, шановні колеги, стосовно нас і наших спільних дітей, не є тим самим булінгом?!

Як відомо, у закладі освіти зобов’язані створити таке безпечне освітнє середовище, яке вільне від насильства та булінгу. Натомість, що ми маємо? Замість того, щоб ставити дітей ЗАТ " Ярославна" у приклад, як таких, які популяризують українське серед сучасної молоді, ми із розмов вчителів чуємо наступне : "Окрім "своїх" танців вам нічого не потрібно". А чи це не є цькуванням учнів вчителями?!

Найбільшу образу особисто я відчуваю від того, що коли до мене звертаються колеги-вчителі Галицького ліцею чи діти за фаховою допомогою, то ще жодного разу я їм не відмовила... І ось вона - віддяка. Щоб зрозуміти, що вище сказане - не пусті слова, прошу переглянути світлини."

Прочитано 883 раз
Увійдіть, щоб залишити коментар