Коротко про приємні перспективи

Наше містечко приваблює чималу кількість туристів, вчених, журналістів, археологів своєю давньою історією, насичену подіями, вагомими як для України, так і для світу. Тому, розвиваючи туристичну специфіку нашого регіону, можна досягти чималих успіхів. Мова йде не лишень про збільшення туристів та розвиток завдяки цьому інфраструктури, а й про залучення європейських інвестицій, грантів тощо.

А тепер перейдімо до сумних реалій

Розпочнемо свій шлях з найвідомішого місця нашого міста – Галицький або Старостинський замок.

Не дивлячись, на те, що лиш маленький фрагмент споруди відбудований, і те, що він ще не готовий впустити всередину туристів, люди все одно з задоволенням приходять сюди. Навіть шматок старої стіни наближує нас до історії колись славної столиці Галицько-Волинського королівства. І стає абсолютно байдуже, що самого замку малувато – насичена історією місцина магічно тягне до себе.

Неможливо промовчати і про неймовірно красиву панораму, що відкривається з замкової гори. Вона заворожує і наповнює спокоєм все єство.

Але це все залишили нам природа та предки.

Сьогодення ж зовсім не тішить, навіть дуже не тішить. Розпочинаючи шлях зі сходів, що в центрі міста, першим, що потрапляє на очі, – це залишки відсутності будь-якої культури певних осіб (ну, ви самі прекрасно розумієте про які залишки йде мова). Людей не стримує приміщення союзянок України, ні те, що ця територія відноситься до заповідника.

Вище сходами з перемінним успіхом кількість сміття зменшується. Але, попри сміття, складається враження, що це місце забуте Богом. Високі чагарники, поламані гілки старих дерев, сходи, що вже доживають свій вік. Підіймаємося вище, робимо останній поворот і… і замість замку бачимо сміттєвий бак, зелений вагончик і якусь бочку, а високі дерева заховали неймовірний вид з гори. І аж за ними все ж таки виступають стіни вежі.

Кілька фото вдається зробити без хащ, вагончика та сміття, та враження дещо зіпсовані.

Коли ми якось запитали у неформальній розмові представника НЗ «Давній Галич», чому за стільки років ніяк не можуть налагодити прибирання - на території зарослі, а туристи не мають комфортної можливості зробити гарне фото? Пролунала відповідь, що там все ж таки прибирається раз на місяць, приблизно.

Це вже друга розмова про чистоту на замку ми обговорюємо з представниками Заповідника.

Першого разу, близько двох тижнів перед великодніми святами, ми намагалися офіційно все ж таки дізнатися, на чиєму балансі знаходиться територія замкової гори. Зумовлено це тим, що представники «Галичволоканалу» запевняли нас, що це є територія «Давнього Галича», а заповідник відповідно – що сходи, як мінімум, їм не належать, а тому прибирати мають комунальники.

Та, нарешті, через кілька днів після звернення до НЗ, ми отримали відповідь, що вийшла прикра помилка, вони розібрались, і виявилося, що територія справді на їхньому балансі і вони доглядатимуть її.

Якби не було, ми зраділи, що, можливо тепер, коли усі крапки над «і» розкладені, дорога набуде хоч більш-менш пристойного вигляду. На жаль, прогулюючись майже через півроку тією ж стежкою, ми не побачили жодних покращень. Прибирання раз на місяць дає замало результатів, хоч потребує небагато коштів. З іншого боку, люди, бідкаючись на бруд, самі створюють там смітник.

Тому, під час останньої розмови між нами та заступником директора НП Семеном Побуцьким відбулася домовленість, що у будь-який день тижня, встанемо на початку сходів і проведемо "агітаційно-профілактичну" роботу з людьми. Ми розкажемо їм, де в Галичі є громадська вбиральня, і чому не можна спускати штани де заманеться (вибачте, але коли неодноразово сам все це прибираєш, важко підібрати чемні вирази), чому залишки їжі, якщо не з’їдаються, то виносяться з території замкової гори до найближчої сміттєвої урни. А також, при можливості, роздрукуємо інформаційну довідку про пам’ятки історії на теренах району. А про зелений вагончик і все те «аби що» обіцялися подумати та перемістити.

І на останок

Закликаємо попри все любити своє місто, цінувати його історію, пишатися нашими предками та внести свою «цеглинку» у розбудову символічного Галицького замку.

Далі буде…