Четвер, 27 жовтня 2016 23:12

Стяг з молитвою до Бога

Трохи слів про «сніг на голову», чи як Катерина Валевська вражає.

Вчора 26 жовтня, коли мій годинник показав 09:09, банально, за дитячою звичкою, бажала аби день пройшов позитивно. Хто б міг подумати…

Вже зовсім скоро набрала мене Віра Чемеринська зі словами, що тут приїхала волонтерка і шукає нас, волонтерів. Біжу. 

Далі дещо промотаємо вперед події… В холі міської ради Галича ми швиденько написали на прапорі назву міста, ще абсолютно не розуміючи навіщо (але писали). 

Мотаємо ще вперед.

 Катерина повідомила, що має намір провести акцію, умови котрої ми дізнаємося через годинку, а наразі їй потрібна допомога для підготовки. Хто б міг подумати, що нас чекає далі. Як виявилося, Катерина в туристичному рюкзаку тримала спаковані прапори, перев’язані один з одним, і їх вона планувала розвішати у центрі нашого міста. 

Ми без зайвих думок взялися за роботу. Погода не дуже, але добре, що дощу нема. І тут почалося – галичани зацікавилися і, звісно, понеслася ріка запитань. Я нічого не знала, а тому відповісти не могла, а організатор акції Катерина казала, аби всі приходили через годину. Та більшість поспішала і хотіла знати вже – що то робиться у місті. Одна панянка навіть намагалася на мене підвищити голос і вимагала паперів на дозвіл від ради на проведення акції, і то терміново. Мене огортав сміх і крихта обурення. Прапори заважали, а особливо дивні написи на них. Та на щастя допомагав нам і атовець Іван Гула, який і повідомив панянці, що ті написи «дивні», то є скорочені назви бригад, частин збройних сил України. 

Зрештою, невже, аби в своїй країни вивісити державний прапор потрібен дозвіл? (Нагадує це закони «папєрєдніка» 16 грудня, якщо чесно...) Та попри все, робота була завершена. Далі життя акції залежало від галичан, ідея якої була у тому, аби кожне місто України розписало жовто-блакитний з побажаннями про мир, перемогу, світло, зверталися до Бога у своєрідній молитві біля стягу за нас, за Україну. За словами організаторки акції, у наших стрічках так багато негативу, політиканів, крадіїв, злодіїв, що ми забули прості речі. Суспільство акцентується на негативних емоціях, картинках, відчуттях і стає похмурим без бажання розвиватися, прагнути кращого майбутнього. І така тенденція лякає. Тому така акція, як «Велика українська хода» Катерини Валевської (і давайте не будемо зараз перераховувати усі її соціальні статуси, вона в першу чергу жінка), яка несе українські прапори від міста до міста, від людини до людини, заради України. Заради того, аби ми визирнули у вікно і побачили стяг з назвою міста, в котрому живуть наші друзі, родичі, побратими, і ми посміхнулися у спогадах. Ми посміхнулись і згадали, що Україна єдина, що немає понять війна там, а не тут, що ми є усі рідні один одному люди і, що в нас одна-однісінька справжня мета – перемога правди заради миру.

Завдяки галичанам стяг з назвою міста Галич 246-м долучився до інших прапорів. На ньому закарбували свої молитви до Бога та побажання про перемогу і мир мами атовців і їхні дружини, учні, молодь, старші люди – всі вони, то є ми разом українці. Цікаво було спостерігати за людьми. Вони, перед тим як щось написати, зупинялися і заглиблювалися у думки, кожному хотілося написати свою  світлу й дещо болючу правду. Після чого подовгу стояли говорили з організаторкою, обнімали її і бажали наснаги і сили. Тож, не дивлячись на досить непривітну погоду, акція відбулася.

У майбутньому дана акція продовжиться на фотографіях, в планах Катерини проїхати знову усі міста, які взяли участь в акції, з фотовиставкою.

Від себе бажаємо успіхів та здійснення задуманого.

А.С.

 

Прочитано 1210 раз

Усі права на авторські матеріали належать сайту Галич давній сучасний.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на сайт Галич давній сучасний, а при передруку в інтернеті –
з активним гіперпосиланням на galych.com.ua.
© 2020 Галич давній сучасний
joomla3x