Відсвяткувати річницю Майдану зібрались і галичани на майдані Різдва. Щоправда про урочистості і на котру вони годину мало хто знав. Як не прикро, а все відбувалось в траурному форматі. А, як не крути, це свято гідності і свободи, а не скорботи і печалі.

Мало хто вчора в таку похмуру погоду відчув те тепло революції і жагу до змін - усе покрито було мороком туги та смутку.

На Майдані ми відстоювали європейський вектор. І зараз ніхто не звернув увагу, що європейських шлях обрано і країна тримається його. Попри усі розчарування, ми все ж досягли чимало: впровадження різноманітних програм з закупівель (Прозоро), е-деклараціі, е-довідки тощо. Звичайно, хотілося б усе й одразу. Та маємо те, що маємо. Але те, що нам багато чого ще не вдалось, не привід перетворювати річницю Революції у черговий день трауру. Діти мають рости на позитиві, оптимізмі, а реальність чомусь має лише холодні кольори. Нам є чим пишатися, а не лишень плакати.

Тому серед майданівців пролунала така ідейка, щоб наступного року поставити котли і заварити на площі чаю, аби, як і в 2014 році, зігріти присутніх; поспівати пісень, що стали символами Майдану, аби в наступних поколінь було хоч малесеньке уявлення як то мерзнути, та при цьому грітися спільним теплом любові. Адже, попри все, саме це тепло та незламний дух свободи хочеться зберегти та передати своїм дітям.