Четвер, 23 лютого 2017 20:56

Зустріч активістів Євромайдану із гімназистами

З нагоди третьої річниці кривавих подій на Майдані в Галичі продовжуються відповідні заходи. Відтак вчора відбувся захід «Моє безсмертя воїна та сина – в тобі моя велична Україна», організований відділом обслуговування Галицької центральної бібліотеки спільно з учасниками громадської організації «Українська молодь – Христові» на чолі з отцем Володимиром Кузюком.

Захід проходив у формі розмови-спогаду, у якій взяли участь учні Галицької гімназії та безпосередньо учасники Революції Гідності – о. Володимир Кузюк, Аріна Сивак та Володимир Тимків. Присутні згадували усіх полеглих прикарпатців, а гімназисти декламували вірші на тему Майдану.


Кожен з активістів Євромайдану згадував ті події так, як переживало його серце. О. Володимир наголошував на тій небезпеці, яка під виглядом пустих балачок з екранів телевізорів нависла над Українською греко-католицькою церквою. Згадував дні, коли разом із іншими отцями від Галицького деканату їхали на Майдан і несли людям підтримку та віру у те, що справа Майдану вірна та народ України має подолати усі перешкоди. Не оминув отець в розповіді і клаптик вже з історії Галицького Майдану, як вперше приєднався до галицьких гімназистів на площі Різдва, що перші відкрили Майдан в Галичі. Виокремив у своїй розповіді отець і декана УГКЦ в Галицькому районі о. Ігоря Броновського, згадавши як він разом з іншими священнослужителями виводили ввшників, захистивши їх від майданівців, розлючених кров’ю своїх загиблих побратимів, не давши таким чином приводу «Беркуту» піти у наступ. Хтозна як відбувалися б події, якби тоді о. Ігор не зробив те, що покликала зробити його історія.


Розповіддю про сутички на Майдані ділився Володимир Тимків. Він згадав і грудневе протистояння на Інститутській, де щомиті беркутівці могли прорвати їхній живий ланцюг і рознести вщент Майдан. Доля так зіграла з Володимиром, що опісля, вже в лютому, він знову потрапив на Інститутську саме тоді, коли почалися розстріли. Розповідаючи і пояснюючи учням, де приблизно що стояло, він раз за разом озирався так, ніби всі ті речі були там, в приміщенні бібліотеки. «Хотілося зв’язати загиблому руки, бо вони увесь час падали, поки ми його виносили», - починає заглиблюватися в подробиці Володимир і так ніби усвідомлює, що дітям не варто розповідати як біг по ріках крові, намагаючись не наступати на неї…

«Пам’ятаю холод, який тепер відгукується болем в колінах», так розпочала свою історію-спогад Аріна Сивак. Вона була волонтером на кухні та занесена долею на перше січневе протистояння на Грушевського, місце, де зникали страхи та вмирали всі протиріччя.

«Просто я так втомилася жити, слухаючи від батька, що от ми поживемо в чудовій країні. В цю мить я дивилася на свого півторарічного сина і розуміла, що не хочу годувати його тими ж самими розмовами, досить!» говорячи про причини, чому люди з усієї України їхали до столиці і перетворювалися на майданівців, Аріна нагадала учням, що в країні продовжується війна і побажала усім Перемоги Правди та Миру, аби дітям більше не довелося мерзнути і гинути в майбутньому. Нехай це вже стане справою цього покоління, а підростаюче навчиться усвідомлювати та цінувати величність їхньої держави та, єднаючись, доведуть справу до кінця.

Завершився захід хвилиною мовчання.

Прочитано 1416 раз

Усі права на авторські матеріали належать сайту Галич давній сучасний.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на сайт Галич давній сучасний, а при передруку в інтернеті –
з активним гіперпосиланням на galych.com.ua.
© 2020 Галич давній сучасний
joomla3x