Як від тренувань власного духу та тіла Марко дійшов до ідеї відкрити секцію, читайте далі.

- Як ти прийшов у тхеквондо і чому саме цей вид бойового мистецтва?

- Сьогодні мені 18, а тхеквондо займаюсь протягом семи років. Коли мені було 11, у моїй школі працювала секція з цього виду бойового мистецтва. Вона мене зацікавила, тому вирішив піти на неї. Так я поступово вливався в цей спорт, який вже сьогодні для мене є частиною життя.

- Чого ти досягнув за ці роки у тхеквондо?

- За цей час я п’ять разів став чемпіоном України з тхеквондо та виграв чемпіонат Південно-Східної Європи серед юніорів. Паралельно з тхеквондо також виступаю на змаганнях по кікбоксингу. Тут я вже чотириразовий чемпіон України серед юнаків і дорослих, а також член збірної України з кікбоксингу.

- Звідки ідея відкрити в Галичі секцію? Як вона працюватиме і для кого?

- Ідея розвивати тхеквондо у Галичі з'явилась майже одразу після того, як почав займатися цим видом бойового мистецтва. І от, через кілька років, я реалізовую цю задумку. Секція працюватиме 3 дні на тиждень, а тренування триватимуть по 1-1,5 год. Займатись можуть усі бажаючі, починаючи з 7 років. Тут головне - бажання. На даний час заняття проходять у спортивному залі Галицької ДЮСШ. Щоправда з місцем проведення занять ситуація дещо напружена і у подальшому ймовірна його зміна на інше.

- Це буде серйозна секція, з амбіціями брати участь у змаганнях, чи просто тренування?

- Я відкриваю повноцінну секцію, учні котрої будуть брати участь у різноманітних заходах Всеукраїнського Союзу тхеквондо. Адже моя мета - вивести Галицький осередок тхеквондо на високий спортивний рівень, аби він нічим не поступався Івано-Франківському, Київському тощо. Переконаний, що серед галичан є чималий потенціал, який варто відкривати.

- Чому батьки або самі хлопці та дівчата мають обрати для себе твою секцію?

- Я не виділятиму тхеквондо з-поміж інших спортивних секцій. Тим більше батьки самі добре знають, що потрібно їхнім дітям. Але, варто наголосити, що в учня, котрий починає займатись даним видом спорту, високою мірою зростає координація у зв’язку з численними ударами ніг і потребі швидко пересуватись по татамі. Також зростає сила, швидкість, спритність і багато іншого. Це якщо говорити про фізичні переваги. Але мій вид спорту корисний неабияк і для духовного та мозгового розвитку. В учнів розвивається швидкість мислення. Адже від швидко і вірно продуманої дії в бою залежить 50% успіху на змаганнях.

- Що побажаєш читачам та твоїм майбутнім учням?

- Як на мене, в житті головне чимось займатись і досягати у цій справі майстерності, вищого ґатунку. Лиш щоденна праця та відданість приносять справжні плоди, за котрі не соромно і котрі вартісні відданого на досягнення часу.

Ось такі є серед нас галичани-спортсмени - молоді, повні сил, мрій, та, найважливіше, вже професіонали своєї справи.

А.С.