Минулого року мені, як волонтеру АТО, була надана безкоштовна путівка на відкриття сезону річних сплавів у Галицькому районі від турфірми "Галичинатур".
Відправною точкою став берег річки Лімниця у с. Мединя. Ще на самому початку подорожі незвична природня тиша, чудова сонячна погода налаштовували на пригодницький настрій.
Три човни спустили на воду, екіпажі зайняли свої позиції (варто відмітити, що серед туристів були діти віком до 4 років, що приємно дивує) і ми рушили.
Сплав Лімницею дещо відрізняється від сплаву Дністром. Вона швидша, вужча, а тому веслувати потрібно практично увесь час. Але це зовсім не заважає насолоджуватися природою, кольорами весни, рідкісними птахами, котрі занесені до Червоної книги, слухати річний гомін, який забирає усі думки з собою.
Та, попри сплав самою Лімницею, у туристів є можливість спочатку помилуватися Сокільськими скелями, а потім і піднятися на них у с. Сокіл. Неймовірний краєвид відкривається перед вами з цих скель, коли мимоволі задаєшся питанням: "Невже ця краса насправді існує на теренах мого району, чому я раніше не пізнав цих чудових місць?".
І поки у голові дзвенить це питання, ти вже веслуєш далі. На перший погляд здається, що веслувати повинні лише обізнані люди, але як тільки спробуєш раз, то даний процес викликає особливий інтерес, особливо те, що потрібно рухатися синхронно в команді, відчувати ритм.
Вчитися одразу маневрувати, коли пришвидшується течія, пропливати під мостами та берегти голови від дерев, сідати на мілину, перетягувати човен, сміючись від душі, бо зовсім чужі люди заговорилися між собою і не туди запливли - все це викликає особливі емоції спокою та справжнього здорового відпочинку.
Між берегами Лімниці час дещо уповільнюється, ти, непомітно для себе, розумієш, що не хочеш завершення подорожі. Але попри все норовлива Лімниця впадає у Дністер, на горі скоро завидніється храм Св. Пантелеймона, а після австрійського моста в Галичі - кінцева зупинка одноденного сплаву.
Спливаючи Дністром можна практично забути про весла, всістися зручніше, дістати камеру і вдосталь фотографувати. Адже, зазвичай ми спостерігаємо з берега за змінами навколо, човен ж надає можливість побачити зовсім іншу картинку.
З середини Дністра нам відкривається інший Галич, його величні храми, залишки оборонної вежі, мости, які символізують собою сучасність та старовинність, і, звичайно, самі галичани. Вони не кваплячись споглядають за нами з висоти мостів, і, можливо, теж мріють або згадують свої подорожі тим самим маршрутом.
Аріна Сивак
