Батько Марко Рудницький – ветеран УГА, поручник, колишній в'язень табору в Тухолі, працював товарознавцем у «Народній торгівлі». Мати – Юліанія з П'ясецьких, закінчила учительську семінарію та курси малярства, працювала в Етнографічному музеї у Львові.
Андрій Рудницький навчався у початковій Школі сестер василіянок, пізніше – в українських гімназіях у Львові, Криниці та Відні (під час війни родина кілька разів переїжджала). Завершив навчання в 1946 р. у Львівській середній школі № 44, поступив у Львівський політехнічний інститут на інженерно-будівельний факультет за спеціальністю «Архітектура», який закінчив з відзнакою у 1951 р., отримавши диплом інженера-архітектора.
У 1951-1954 рр. навчався в аспірантурі цього ж інституту, в 1955 р. захистив кандидатську дисертацію і відтоді його професійна діяльність була пов’язана з архітектурною школою у Львівському політехнічному інституті: викладач (з 1954), доцент (з 1957), заступник декана інженерно-будівельного факультету, завідувач кафедри «Архітектура» цього ж факультету (1967–1971). Після відновлення, за його участі, архітектурного факультету (1971) організував кафедру «Містобудівництво» та був її завідувачем (1971–1982); згодом – деканом архітектурного факультету (1977–1991).
А.Рудницький створив і очолив першу в Західній Україні кафедру «Реконструкція та реставрація архітектурних комплексів» (1992–2002). Професор кафедри містобудування (2002–2009). Був обраний Головою Представництва Товариства українців-католиків США «Свята Софія» в Україні» (1993–2009).
Андрій Рудницький працював над концепцією містобудівного розвитку м. Львова. Його наукові рекомендації були враховані в нових генеральних планах міста: щодо реконструкції транспортної мережі і необхідності влаштування пішохідних просторів в його історичному центрі; щодо створення у м. Львові Музею народної архітектури і побуту «Шевченківський гай» (відкритий у 1971 р.), розвитку зелених територій і реконструкції історичних львівських парків.
Вчений-архітектор вперше науково обґрунтував давньоруське походження нового регулярно розпланованого середньовічного осередку м. Львова з площею Ринок (археологічно підтверджено у 1981 р.), розробив детальну схему планування міського центру Львова у ХІІІ–ХІV ст. Здійснений ним аналіз планувальної структури історичних міст Галичини став поштовхом для подальших досліджень, що привели до створення державного історико-культурного заповідника у м. Галичі Івано-Франківської області (1994 р.) (тепер Національний заповідник «Давній Галич»), Державного історико-архітектурного заповідника в м. Жовкві Львівської області (1994 р.), Державного історико-культурного заповідника у м. Белзі Львівської області (2001 р.) та ін. Завдяки принциповій позиції Рудницького вдалося зберегти низку історичних архітектурних об’єктів. Вперше здійснив комплексне дослідження історії розвитку містобудування на території західних областей України. Основна частина дослідження опублікована посмертно. Помер видатний архітектор 26 серпня 2009 р. у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.
А.М.Рудницький є автором близько 250-и наукових праць. Упродовж професійної діяльності був організатором і учасником десятків наукових заходів, серед них і наукових конференцій, які відбувалися в Національному заповіднику «Давній Галич».
Джерело: НЗ "Давній Галич", Любов Бойко
